Daniel 13

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Now there was a man that dwelt in Babylon, and his name was Joakim:	1 Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім’я Йоаким.
2 And he took a wife whose name was Susanna, the daughter of Helcias, a very beautiful woman, and one that feared God.	2 Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,
3 For her parents being just, had instructed their daughter according to the law of Moses.	3 бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.
4 Now Joakim was very rich, and had an orchard near his house: and the Jews resorted to him, because he was the most honourable of them all.	4 Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.
5 And there were two of the ancients of the people appointed judges that year, of whom the Lord said: Iniquity came out from Babylon from the ancient judges, that seemed to govern the people.	5 Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»
6 These men frequented the house of Joakim, and all that had any matters of judgment came to them.	6 Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.
7 And when the people departed away at noon, Susanna went in, and walked in her husband's orchard.	7 Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.
8 And the old men saw her going in every day, and walking: and they were inflamed with lust towards her:	8 Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.
9 And they perverted their own mind and turned away their eyes that they might not look unto heaven, nor remember just judgments.	9 Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.
10 So they were both wounded with the love of her, yet they did not make known their grief one to the other:	10 Обидва вони запалали любов’ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,
11 For they were ashamed to declare to one another their lust, being desirous to have to do with her.	11 бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.
12 And they watched carefully every day to see her. And one said to the other:	12 Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.
13 Let us now go home, for it is dinner time. So going out they departed one from another.	13 Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,
14 And turning back again, they came both to the same place: and asking one another the cause, they acknowledged their lust; and then they agreed upon a time, when they might find her alone.	14 але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.
15 And it fell out, as they watched a fit day, she went in on a time, as yesterday and the day before, with two maids only, and was desirous to wash herself in the orchard: for it was hot weather.	15 Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.
16 And there was nobody there, but the two old men that had hid themselves and were beholding her.	16 А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.
17 So she said to the maids: Bring me oil, and washing balls, and shut the doors of the orchard, that I may wash me.	17 Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»
18 And they did as she bade them: and they shut the doors of the orchard, and went out by a back door to fetch what she had commanded them, and they knew not that the elders were hid within.	18 Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.
19 Now when the maids were gone forth, the two elders arose, and ran to her, and said:	19 Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї
20 Behold the doors of the orchard are shut, and nobody seeth us, and we are in love with thee: wherefore consent to us, and lie with us.	20 і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, —
21 But if thou wilt not, we will bear witness against thee, that a young man was with thee, and therefore thou didst send away thy maids from thee.	21 а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»
22 Susanna sighed, and said: I am straitened on every side: for if I do this thing, it is death to me: and if I do it not, I shall not escape your hands.	22 Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це — смерть мені, а як не зроблю — не втекти мені з рук ваших;
23 But it is better for me to fall into your hands without doing it, than to sin in the sight of the Lord.	23 але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»
24 With that Susanna cried out with a loud voice: and the elders also cried out against her.	24 І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.
25 And one of them ran to the door of the orchard, and opened it.	25 Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.
26 So when the servants of the house heard the cry in the orchard, they rushed in by the back door to see what was the matter.	26 Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.
27 But after the old men had spoken, the servants were greatly ashamed: for never had there been any such word said of Susanna. And on the next day,	27 І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.
28 When the people were come to Joakim her husband, the two elders also came full of wicked device against Susanna, to put her to death.	28 Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни — видати її на смерть,
29 And they said before the people: Send to Susanna daughter of Helcias the wife of Joakim. And presently they sent.	29 то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.
30 And she came with her parents, and children, and all her kindred.	30 І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.
31 Now Susanna was exceeding delicate, and beautiful to behold.	31 Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.
32 But those wicked men commanded that her face should be uncovered, (for she was covered,) that so at least they might be satisfied with her beauty.	32 І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, — щоб насититись її красою.
33 Therefore her friends and all her acquaintance wept.	33 Домашні її й усі, що її бачили, плакали.
34 But the two elders rising up in the midst of the people, laid their hands upon her head.	34 А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.
35 And she weeping looked up to heaven, for her heart had confidence in the Lord.	35 Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.
36 And the elders said: As we walked in the orchard alone, this woman came in with two maids, and shut the doors of the orchard, and sent away the maids from her.	36 Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.
37 Then a young man that was there hid came to her, and lay with her.	37 Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.
38 But we that were in a corner of the orchard, seeing this wickedness, ran up to them, and we saw them lie together.	38 Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,
39 And him indeed we could not take, because he was stronger than us, and opening the doors be leaped out:	39 то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;
40 But having taken this woman, we asked who the young man was, but she would not tell us: of this thing we are witnesses.	40 цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.
41 The multitude believed them as being the elders and the judges of the people, and they condemned her to death.	41 Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм — як старшим у народі і як суддям — і засудили її на смерть.
42 Then Susanna cried out with a loud voice, and said: O eternal God, who knowest hidden things, who knowest all things before they come to pass,	42 Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!
43 Thou knowest that they have borne false witness against me: and behold I must die, whereas I have done none of these things, which these men have maliciously forged against me.	43 Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»
44 And the Lord heard her voice.	44 І почув Господь її голос,
45 And when she was led to be put to death, the Lord raised up the holy spirit of a young boy, whose name was Daniel.	45 і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім’я Даниї,
46 And he cried out with a loud voice I am clear from the blood of this woman.	46 і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»
47 Then all the people turning themselves towards him, said: What meaneth this word that thou hast spoken?	47 Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»
48 But he standing in the midst of them, said: Are ye so foolish, ye children of Israel, that without examination or knowledge of the truth, you have condemned a daughter of Israel?	48 Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!
49 Return to judgment, for they have borne false witness against her.	49 Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»
50 So all the people turned again in haste, and the old men said to him: Come, and sit thou down among us, and shew it as: seeing God hath given thee the honour of old age.	50 Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»
51 And Daniel said to the people: Separate these two far from one another, and I will examine them.	51 Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»
52 So when they were put asunder one from the other, he called one of them, and said to him: O thou that art grown old in evil days, now are thy sins come out, which thou hast committed before:	52 Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,
53 In judging unjust judgments, oppressing the innocent, and letting the guilty to go free, whereas the Lord saith: I The innocent and the just thou shalt not kill.	53 судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.
54 Now then, if thou sawest her, tell me under what tree thou sawest them conversing together. He said: Under a mastic tree.	54 Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»
55 And Daniel said: Well hast thou lied against thy own head: for behold the angel of God having received the sentence of him, shall cut thee in two.	55 А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»
56 And having put him aside, he commanded that the other should come, and he said to him: O thou seed of Chanaan, and not of Juda, beauty hath deceived thee, and lust hath perverted thy heart:	56 Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!
57 Thus did you do to the daughters of Israel, and they for fear conversed with you: but a daughter of Juda would not abide your wickedness.	57 Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.
58 Now therefore tell me, under what tree didst thou take them conversing together., And he answered: Under a holm tree.	58 Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»
59 And Daniel said to him: Well hast thou also lied against thy own head: for the angel of the Lord waiteth with a sword to cut thee in two, and to destroy you.	59 Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»
60 With that all the assembly cried out with a loud voice, and they blessed God, who saveth them that trust in him.	60 І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.
61 And they rose up against the two elders, (for Daniel had convicted them of false witness by their own mouth,) and they did to them as they had maliciously dealt against their neighbour,	61 А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, —
62 To fulfil the law of Moses: and they put them to death, and innocent blood was saved in that day.	62 вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.
63 But Helcias and his wife praised God, for their daughter Susanna, with Joakim her husband, and all her kindred, because there was no dishonesty found in her.	63 Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.
64 And Daniel became great in the sight of the people from that day, and thenceforward.	64 А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.
65 And king Astyages was gathered to his fathers, and Cyrus the Persian received his kingdom.