Первая книга Маккавейская 12

Библия Синодальный перевод	Біблія
1 Ионафан, видя, что время благоприятствует ему, избрал мужей и послал в Рим установить и возобновить дружбу с Римлянами,	1 І побачивши, що час був сприятливий, Йонатан вибрав мужів і послав їх у Рим, щоб затвердити й відновити з римлянами дружбу.
2 и к Спартанцам и в другие места послал письма о том же.	2 Так само й до спартанців і в інші місця вислав листи в тій же справі.
3 И пришли они в Рим, и вошли в совет, и сказали: "Ионафан-первосвященник и народ Иудейский прислали нас, чтобы возобновить дружбу с вами и союз по-прежнему".	3 Пустились ті в дорогу до Риму і, виступивши перед Радою, сказали: «Йонатан первосвященик та юдейський народ прислали нас, щоб відновити дружбу й союз із вами, як то було перше.»
4 И там дали им письма к местным начальникам, чтобы проводили их в землю Иудейскую с миром.	4 І римляни дали їм листа до влади в кожній країні, щоб ті провели їх мирно в Юдею.
5 Вот список письма, которое писал Ионафан Спартанцам:	5 Ось відпис листів, що Йонатан був написав до спартанців:
6 "Первосвященник Ионафан и народные старейшины и священники и остальной народ Иудейский братьям Спартанцам - радоваться.	6 «Йонатан первосвященик, народна Рада, священики й увесь юдейський народ братам спартанцям, привіт!
7 Еще прежде от Дария [Арея], царствовавшего у вас, присланы были к первосвященнику Онии письма, что вы - братья наши, как показывает список.	7 Уже в минулому Онія, первосвященик, одержав був листи від Арія, що царював над вами, в яких писалося, що ви брати наші, як про це свідчить залучений тут відпис.
8 И принял Ония посланного мужа с честью, и получил письма, в которых ясно говорилось о союзе и дружбе.	8 Онія прийняв вашого посла з пошаною й узяв від нього листа, в якому говорилося про союз і дружбу.
9 Мы же, хотя и не имеем надобности в них, имея утешением священные книги, которые в руках наших,	9 Хоч ми його й не потребуємо, бо маємо втіху — святі книги, що в руках наших, —
10 но предприняли послать к вам для возобновления братства и дружбы, чтобы не отчуждаться от вас, ибо много прошло времени после того, как вы присылали к нам.	10 нам усе ж таки приємно спробувати відновити братерство й дружбу з вами, щоб не зробитись вам чужими, багато бо часу упливло, відколи ви до нас писали.
11 Мы неопустительно во всякое время, как в праздники, так и в прочие установленные дни, воспоминаем о вас при жертвоприношениях наших и молитвах, как должно и прилично воспоминать братьев.	11 Ми ввесь час вас згадуємо, безнастанно, чи то на свята, чи при будь-яких інших святкових нагодах, коли приносимо жертви, чи у молитвах наших, як воно личить і годиться про братів пам’ятати.
12 Мы радуемся о вашей славе;	12 Ми раді вашій славі.
13 нас же обстоят многие беды и частые войны; ибо воевали против нас окрестные цари.	13 На нас же налягло з усіх сторін багато злиднів і воєн багато; усі бо навколишні царі на нас воювали.
14 Но мы не хотели беспокоить вас и прочих союзников и друзей наших в этих войнах,	14 Ми не хотіли під час тих воєн ні вам, ні іншим нашим союзникам та друзям надокучати,
15 ибо мы имеем помощь небесную, помогающую нам; мы избавились от врагов наших, и враги наши усмирены.	15 бо маємо з неба допомогу й були врятовані від наших ворогів, які були принижені.
16 Теперь мы избрали Нуминия, сына Антиохова, и Антипатра, сына Иасонова, и послали их к Римлянам возобновить дружбу с ними и прежний союз.	16 Тому ми й вибрали Нуменія, сина Антіоха, й Антипатра, сина Ясона, і вислали їх до римлян, щоб відновити з ними дружбу й союз, який мали ми з ними перше.
17 Поручили им идти и к вам, приветствовать вас и вручить вам письма от нас о возобновлении и с вами нашего братства.	17 Ми звеліли й до вас завернути, привітати вас і доручити вам нашого листа про віднову нашого братерства.
18 И вы хорошо сделаете, ответив нам на них".	18 Ви, отже, зробите гаразд, коли дасте нам відповідь у цій справі.»
19 Вот и список писем, которые прислал Дарий [Арей]:	19 А ось відпис листа, що спартанці вислали Онії:
20 "Царь Спартанский Онии первосвященнику - радоваться.	20 «Арій, цар спартанський, Онії, великому первосвященикові, привіт!
21 Найдено в писании о Спартанцах и Иудеях, что они - братья и от рода Авраамова.	21 В якімсь письмі про спартанців та про юдеїв знайшлося, що вони брати та з роду Авраама.
22 Теперь, когда мы узнали об этом, вы хорошо сделаете, написав нам о благосостоянии вашем.	22 І от тепер, тому що ми це знаємо, ви добре зробите, якщо нам напишете, як вам ідеться;
23 Мы же уведомляем вас: скот ваш и имущество ваше - наши, а что у нас есть, то ваше. И мы повелели объявить вам об этом".	23 а щодо нас, то ми вам відписуємо: Худоба ваша й ваше майно — наші, так само як усе наше — ваше. Даємо, отже, наказ, щоб вас про те повідомили.»
24 И услышал Ионафан, что возвратились военачальники Димитрия с большим войском, нежели прежде, чтобы воевать против него,	24 Довідався Йонатан, що начальники Димитрія повернулися з більшим військом, ніж перше, щоб воювати проти нього,
25 и вышел из Иерусалима, и встретил их в стране Амафитской, и не дал им времени войти в страну его.	25 і виступив з Єрусалиму й пішов проти них в Амафітін-край, не дав бо їм часу вступити у край свій.
26 И послал соглядатаев в стан их, которые, возвратившись, объявили ему, что они готовятся напасть на них в эту ночь.	26 Він вислав розвідувачів у їхній табір, які, повернувшись, оповіли йому, що сирійці готові напасти вночі на юдеїв.
27 Посему, когда зашло солнце, Ионафан приказал своим бодрствовать, быть в вооружении и готовиться к сражению всю ночь, и поставил вокруг стана передовых сторожей.	27 Тому, коли зайшло сонце, Йонатан звелів своїм бути напоготові й зі зброєю в руках усю ніч сподіватися бою, і розставив передові чати навколо табору.
28 И услышали неприятели, что Ионафан со своими приготовился к сражению, и устрашились, и затрепетали сердцем своим, и, зажегши огни в стане своем, ушли.	28 Почули вороги, що Йонатан із своїми приготувався до бою, і зо страху впали серцем і запалили вогонь у таборі в себе й відступили.
29 Ионафан же и бывшие с ним не знали о том до утра, ибо видели горящие огни.	29 Та Йонатан зо своїми не знали того аж до ранку, бо бачили, що горів огонь.
30 И погнался Ионафан за ними, но не настиг их, потому что они перешли реку Елевферу.	30 Аж потім кинувся Йонатан навздогінці за ними, та не встиг, бо ті перейшли вже Елевтер-річку.
31 Тогда Ионафан обратился на Арабов, называемых Заведеями, поразил их и взял добычу их.	31 Тоді Йонатан повернувсь проти арабів, що звуться завадеї, розбив їх, узяв з них здобич
32 Потом, возвратившись, пришел в Дамаск и прошел по всей той стране.	32 і, знявши табір, пішов у Дамаск, пройшовши через цілу країну.
33 И Симон вышел, и прошел до Аскалона и ближайших крепостей, и обратился в Иоппию, и овладел ею	33 Симон теж вирушив у похід і пройшов аж до Аскалону й до сусідніх твердинь, потім звернув на Яффу й заволодів нею,
34 ибо он услышал, что [Иоппияне] хотят сдать крепость войскам Димитрия,- и поставил там стражу, чтобы охранять ее.	34 бо почув, що мешканці хотіли були видати ту кріпость прибічникам Димитрія, тим і поставив там залогу для її охорони.
35 И возвратился Ионафан, и созвал старейшин народа, и советовался с ними, чтобы построить крепости в Иудее,	35 Повернувшись назад, Йонатан скликав на збори старших народних і ухвалив з ними збудувати кріпості в Юдеї,
36 возвысить стены Иерусалима и воздвигнуть высокую стену между крепостью и городом, дабы отделить ее от города, так чтобы она была особо и не было бы в ней ни купли, ни продажи.	36 підвищити мури єрусалимські й вивести високий мур між кріпостю та містом, щоб її від міста відділити, щоб стояла окремо, отже, щоб залога не могла нічого ні купити, ні продати.
37 Когда собрались устроить город и дошли до стены у потока с восточной стороны, то построили так называемую Хафенафу.	37 От і зібралися, щоб місто будувати, — аж ось частина муру коло рову, що була на сході, завалилась. Йонатан відновив дільницю, що зветься Хафената.
38 А Симон построил Адиду в Сефиле и укрепил ворота и запоры.	38 А Симон збудував Адіду на поділлю й укріпив її, додавши їй ворота з засувами.
39 Между тем Трифон домогался сделаться царем Азии и возложить на себя венец и поднять руку на царя Антиоха,	39 Тим часом Трифон намагався стати царем над Азією, покласти вінець собі на голову і простягнути руку на царя Антіоха,
40 но опасался, как бы не воспрепятствовал ему Ионафан и не начал против него войны; поэтому искал случая, чтобы взять Ионафана и убить, и, поднявшись, пошел в Вефсан.	40 але боявся, що Йонатан йому цього не дозволить, буде воювати проти нього. Тому й шукав, як би то його схопити та вбити. Він рушив у дорогу і прибув у Бетшан.
41 И вышел Ионафан навстречу ему с сорока тысячами избранных мужей, готовых к битве, и пришел в Вефсан.	41 Йонатан із 40 000 добірних до бою мужів вийшов йому назустріч і теж прибув у Бетшан.
42 Когда Трифон увидел, что Ионафан идет с многочисленным войском, то побоялся поднять на него руки.	42 Побачив Трифон, що той прибув з великим військом, і побоявся на нього простягнути руку,
43 И принял его с честью, и представил его всем друзьям своим, дал ему подарки, приказал войскам своим повиноваться ему, как себе самому.	43 тому й прийняв його з честю, появив його всім своїм друзям, дав йому гостинців і наказав своїм друзям та військам слухатись його, немов себе самого,
44 Потом сказал Ионафану: для чего ты утруждаешь весь этот народ, когда не предстоит нам войны?	44 та й сказав до Йонатана: «Навіщо ти томив народ цей? Таж війни нема між нами!
45 Итак, отпусти их теперь в домы их, а для себя избери немногих мужей, которые были бы с тобою, и пойдем со мною в Птолемаиду, и я передам ее тебе и другие крепости и остальные войска и всех, заведующих сборами, и потом возвращусь; ибо для этого я и нахожусь здесь.	45 попусти їх додому, а для себе вибери кілька чоловік, щоб були при тобі, і йди зо мною у Птолемаїду. Я дам тобі її разом з іншими твердинями й рештою військ та всіма старшинами, а сам повернусь назад, бож тільки для того я й прибув сюди.»
46 И поверил ему Ионафан, и сделал так, как он сказал, и отпустил войска, и они отправились в землю Иудейскую;	46 Повірив йому Йонатан і зробив так, як той сказав був: відпустив війська, що пішли собі в Юдею.
47 с собою же оставил три тысячи мужей, из которых две тысячи оставил в Галилее, тысяча же отправилась с ним.	47 При собі лишив він 3000 чоловік, з яких 2000 залишив у Галилеї, а 1000 ходила з ним.
48 Но как скоро вошел Ионафан в Птолемаиду, Птолемаидяне заперли ворота, и схватили его, и всех вошедших с ним убили мечом.	48 Скоро Йонатан увійшов у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули за ним браму, схопили його і вбили мечем тих, що ввійшли з ним.
49 Тогда Трифон послал войско и конницу в Галилею и на великую равнину, чтобы истребить всех бывших с Ионафаном.	49 Тоді Трифон послав війська й кінноту в Галилею та на велику рівнину, щоб вигубити всіх, що були з Йонатаном.
50 Но они, услышав, что Ионафан схвачен и погиб и бывшие с ним, ободрили друг друга и вышли густым строем, готовые сразиться.	50 Та ці, довідавшися, що його взято й убито разом з тими, які були при ньому, один одного підбадьорили та й густими лавами двигнулися, готові до бою.
51 И увидели преследующие, что дело идет о жизни, и возвратились назад.	51 Як же побачили ті, які за ними гналися, що юдеям ідеться про життя, то відступили.
52 А они все благополучно пришли в землю Иудейскую и оплакивали Ионафана и бывших с ним, и были в большом страхе, и весь Израиль плакал горьким плачем.	52 І тим робом прибули всі в мирі в Юдею й, сповнені страху, оплакували Йонатана й тих, що були при ньому; увесь Ізраїль плакав вельми.
53 Тогда все окрестные народы искали истребить их, ибо говорили: теперь нет у них начальника и поборника; итак, будем теперь воевать против них и истребим из среды людей память их.	53 Усі народи навколо намагалися їх стерти з лиця землі; вони казали: «Нема в них ні начальника, ні помічника; ходім лишень на них війною й зітрімо з-поміж людей пам’ять про них.»