Isaías 33

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 ¡Ay de ti, devastador que no has sido devastado, traidor, a quien no han traicionado! Cuando termines de devastar, serás devastado, cuando acabes de traicionar, te traicionarán a ti.	1 Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.
2 Señor, ten piedad de nosotros, nosotros esperamos en ti. Sé nuestro brazo cada mañana y nuestra salvación en el tiempo de la angustia.	2 Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!
3 Al estruendo de tu voz, huyen los pueblos; cuando te alzas, se dispersan las naciones.	3 Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.
4 Como arrasa la oruga, se recoge el botín; se abalanzan sobre él, como una bandada de langostas.	4 І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.
5 El Señor es sublime porque habita en las alturas: él llena a Sión con el derecho y la justicia,	5 Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.
6 él será la seguridad de tus días. La sabiduría y la ciencia son la riqueza salvadora; el temor del Señor, ese es su tesoro.	6 Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.
7 La gente de Ariel grita por las calles, los mensajeros de paz lloran amargamente.	7 Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.
8 Los senderos están desolados, nadie transita por los caminos. Se ha roto la alianza, se rechaza a los testigos, no se tiene en cuenta a nadie.	8 Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди — ніщо у нього.
9 La tierra está de duelo y desfallece, el Líbano pierde el color y se marchita, el Sarón se ha convertido en una estepa, el Basán y el Carmelo se deshojan.	9 Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в’яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.
10 «Ahora me levantaré, dice el Señor, ahora me erguiré. ahora me alzaré.
11 Ustedes han concebido hecho y darán a luz paja; mi soplo es un fuego que los va a devorar.
12 Los pueblos serán calcinados, como espinas cortadas, arderán en el fuego.	12 Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.
13 Los que están lejos, escuchen lo que hice; los que están cerca, reconozcan mi poder».	13 Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!
14 Están aterrados en Sión los pecadores, un temblor invade a los impíos: «¿Quién de nosotros habitará en una hoguera eterna?».	14 Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум’я вічного?
15 El que obra con justicia y que habla con rectitud, el que rehúsa una ganancia extorsionada, el que sacude sus manos para no retener el soborno, el que tapa sus oídos a las propuestas sanguinarias, el que cierra los ojos para no ver la maldad:	15 Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, —
16 ese hombre habitará en las alturas, rocas fortificadas serán su baluarte, se le dará su pan y tendrá el agua asegurada.	16 він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.
17 Tus ojos verán a un rey en su hermosura, contemplarán un país que se extiende a lo lejos.	17 Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.
18 Tú evocarás lo que te horrorizaba: «¿Dónde está el que contaba, donde el que pesaba, dónde el que numeraba las torres?».	18 Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?
19 Ya no verás más a aquel pueblo brutal, aquel pueblo de lengua impenetrable, que tartamudea en un idioma incomprensible.	19 Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.
20 Mira a Sión, la ciudad de nuestras fiestas, que tus ojos vean a Jerusalén, morada tranquila, carpa que no será desplazada, cuyas estacas no serán arrancadas y cuyas cuerdas no se romperán.	20 Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.
21 Porque allí el Señor se muestra magnífico con nosotros, como un lugar de ríos, de canales anchurosos, por donde no circula ningún barco a remos ni atraviesa ningún navío poderoso.	21 Бо там Господь для нас величний, — замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.
22 Porque el Señor es nuestro Juez, el Señor es nuestro Legislador, el Señor es nuestro Rey: él nos salvará.	22 Бо Господь — суддя наш; Господь — наш законодавець; Господь — цар наш; він спасе нас.
23 ¡Se aflojan tus cordajes, ya no sostienen el mástil, ni se despliega el pabellón!	23 Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.
24 Ningún habitante dirá: «Me siento mal», y al pueblo que habita allí le será perdonada su culpa.	24 Ніякий мешканець не скаже: я — хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.