Ecclesiasticus 16

VULGATA	Біблія
1 Ne jucunderis in filiis impiis, si multiplicentur : nec oblecteris super ipsos, si non est timor Dei in illis.	1 Не бажай багато дітей ледачих, і не веселися синами нечестивими.
2 Non credas vitæ illorum, et ne respexeris in labores eorum.	2 Як їх багато буде, не радій ними, коли вони не матимуть остраху Господнього,
3 Melior est enim unus timens Deum, quam mille filii impii :	3 Не покладайся на їхнє життя, і не звіряйся на їхню кількість: ліпше бо один, аніж ціла тисяча, і ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих.
4 et utile est mori sine filiis, quam relinquere filios impios.	4 Бо від одного розумного заселиться місто, рід же беззаконних буде спустошений.
5 Ab uno sensato inhabitabitur patria : tribus impiorum deseretur.	5 Багато ось такого бачило моє око, а й від того сильніше чуло моє вухо:
6 Multa talia vidit oculis meus, et fortiora horum audivit auris mea.	6 на зборах грішників вогонь займається, у неслухнянім народі гнів розпалюється.
7 In synagoga peccantium exardebit ignis, et in gente incredibili exardescet ira.	7 Не було милосердя над стародавніми велетнями, які збунтувалися із-за власної сили.
8 Non exoraverunt pro peccatis suis antiqui gigantes, qui destructi sunt confidentes suæ virtuti.	8 Не пощаджено місця, де мешкав Лот, — стало бо осоружне з-за своєї гордині.
9 Et non pepercit peregrinationi Lot, et execratus est eos præ superbia verbi illorum.	9 І не помилувано пропащого поріддя, яке було винищене за свої гріхи,
10 Non misertus est illis, gentem totam perdens, et extollentem se in peccatis suis.	10 ані шестисот тисяч пішаниці, яка згромадилась у своїм жорстокосерді.
11 Et sicut sexcenta millia peditum, qui congregati sunt in duritia cordis sui : et si unus fuisset cervicatus, mirum si fuisset immunis.	11 Навіть коли б був лиш один тугошиїй, то дивно було б, якби лишився безкарним, — бо й милосердя і гнів від Господа, могутнього в прощенні й у вияві обурення.
12 Misericordia enim et ira est cum illo : potens exoratio, et effundens iram.	12 Великий він у милості, великий і у строгості, тож людей він за їхніми ділами судитиме.
13 Secundum misericordiam suam, sic correptio illius homines secundum opera sua judicat.	13 Грішник з грабунком не втече від нього, а й не буде обманутий терпець благочестивого.
14 Non effugiet in rapina peccator, et non retardabit sufferentia misericordiam facientis.	14 Повну волю дає він милосердю своєму, проте кожен одержить заплату за ділами.
15 Omnis misericordia faciet locum unicuique, secundum meritum operum suorum, et secundum intellectum peregrinationis ipsius.	15 Господь учинив впертим фараона, який його не визнав, — щоб стали знаними діла його під небом:
16 Non dicas : A Deo abscondar : et ex summo, quis mei memorabitur ?	16 бо кожному створінню — явне його милосердя, і світло своє, і темряву призначив він людині.
17 in populo magno non agnoscar : quæ est enim anima mea in tam immensa creatura ?	17 Не кажи: «Від Господа сховаюсь, і хто там з висоти мене згадувати буде; — у натовпі великому мене не впізнають, бо що моя душа в безмірному творінні?»
18 Ecce cælum et cæli cælorum, abyssus, et universa terra, et quæ in eis sunt, in conspectu illius commovebuntur.	18 Ось небо і небеса небес, безодня і земля тремтять, коли він сходить,
19 Montes simul, et colles, et fundamenta terræ, cum conspexerit illa Deus, tremore concutientur.	19 а й разом з ними гори та землі основи дрижать від остраху, коли на них він погляне.
20 Et in omnibus his insensatum est cor, et omne cor intelligitur ab illo.	20 А над тим бо не міркує ніяке серце — хто коли задумався над його путями?
21 Et vias illius quis intelligit, et procellam quam nec oculus videbit hominis ?	21 Коли я грішу, ніхто мене не бачить, а коли обманюю потай, хто взнає?
22 Nam plurima illius opera sunt in absconsis : sed opera justitiæ ejus quis enuntiabit, aut quis sustinebit ? longe enim est testamentum a quibusdam, et interrogatio omnium in consummatione est.	22 А діла справедливости — хто їх розповість? Хто на них чекатиме? Бож завіт, мовляв, далеко.
23 Qui minoratur corde cogitat inania, et vir imprudens et errans cogitat stulta.	23 Отак міркує людина, позбавлена розуму, — безглуздий, спантеличений роздумує над дурницями.
24 Audi me, fili, et disce disciplinam sensus, et in verbis meis attende in corde tuo :	24 Слухай же мене, сину, і придбай знання і на мої слова зважай своїм серцем.
25 et dicam in æquitate disciplinam, et scrutabor enarrare sapientiam : et in verbis meis attende in corde tuo, et dico in æquitate spiritus virtutes quas posuit Deus in opera sua ab initio, et in veritate enuntio scientiam ejus.	25 Ступінь за ступнем відкрию освіту, і в усій докладності звістую знання.
26 In judicio Dei opera ejus ab initio, et ab institutione ipsorum distinxit partes illorum, et initia eorum in gentibus suis.	26 Господнім вироком — діла його від первоначала; відразу ж по створенні належно їх розподілено.
27 Ornavit in æternum opera illorum : nec esurierunt, nec laboraverunt, et non destiterunt ab operibus suis.	27 Впровадив він порядок у діла свої навіки, від самих початків аж до їхніх родів; вони бо не знають ні голоду, ні втоми, і не покидають вони своєї праці.
28 Unusquisque proximum sibi non angustiabit in æternum :	28 Ані одне з них не зударюється з другим — повік вони не будуть неслухняні його слову.
29 non sis incredibilis verbo illius.	29 А потім Господь споглянув на землю — і її наповнив благами своїми.
30 Post hæc Deus in terram respexit, et implevit illam bonis suis :	30 Різнородними тваринами він покрив її обличчя, і вони повернуться до неї.
31 anima omnis vitalis denuntiavit ante faciem ipsius, et in ipsam iterum reversio illorum.