Acts of the Apostles 21

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 And after these things had happened, having reluctantly parted from them, we sailed a direct course, arriving at Cos, and on following the day at Rhodes, and from there to Patara.	1 І розлучившися з ними, ми попливли простою дорогою і прибули на Кос, а другого дня на Родос, звідси ж — у Патару.
2 And when we had found a ship sailing across to Phoenicia, climbing aboard, we set sail.	2 Найнявши корабель, що плив у Фінікію, ми сіли і попливли.
3 Then, after we had caught sight of Cyprus, keeping it to the left, we sailed on to Syria, and we arrived at Tyre. For the ship was going to unload its cargo there.	3 Коли виринув перед нами Кіпр, ми лишили його ліворуч і попливли в Сирію та й пристали до Тиру, бо там мав корабель скинути вантаж.
4 Then, having found the disciples, we lodged there for seven days. And they were saying to Paul, through the Spirit, that he should not go up to Jerusalem.	4 А знайшовши учнів, ми перебули там сім день. Вони під впливом Духа говорили Павлові не йти в Єрусалим.
5 And when the days were completed, setting out, we went on; and they all accompanied us with their wives and children, until we were outside of the city. And we kneeled down at the shore and prayed.	5 Коли скінчились нам дні побуту, ми вирушили, і як ми йшли, то нас проводжали всі з жінками і дітьми аж за місто. На березі ми стали на коліна і помолилися.
6 And when we had said farewell to one another, we climbed aboard the ship. And they returned to their own.	6 Потім поцілували ми одні одних на прощання і сіли на корабель; вони ж вернулися додому.
7 Yet truly, having completed our journey by boat from Tyre, we descended to Ptolemais. And greeting the brothers, we lodged with them for one day.	7 А ми, скінчивши плавбу, прибули з Тиру у Птолемаїду і, привітавши братів, перебули в них один день.
8 Then, after setting out the next day, we arrived at Caesarea. And upon entering into the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, we stayed with him.	8 На другий день ми далі вибралися у дорогу і, прибувши в Кесарію, увійшли в дім Филипа євангелиста, одного з сімох, і зосталися в нього.
9 Now this man had four daughters, virgins, who were prophesying.	9 Було ж у нього четверо дочок-дівчат, які пророкували.
10 And while we were delayed for some days, a certain prophet from Judea, named Agabus, arrived.	10 І коли ми більше днів перебули, якийсь пророк, Агав на ім’я, прибув з Юдеї.
11 And he, when he had come to us, took Paul’s belt, and binding his own feet and hands, he said: “Thus says the Holy Spirit: The man whose belt this is, the Jews will bind in this way at Jerusalem. And they will deliver him into the hands of the Gentiles.”	11 Він прийшов до нас і, взявши пояс Павла, зв’язав собі руки й ноги та й мовив: «Святий Дух каже це: Отак юдеї зв’яжуть В Єрусалимі того чоловіка, що йому належить цей пояс, і видадуть в руки поган.»
12 And when we had heard this, both we and those who were from that place begged him not to go up to Jerusalem.	12 Коли ми це почули, заходилися просити, ми й тамошні, щоб він не йшов до Єрусалиму.
13 Then Paul responded by saying: “What do you accomplish by weeping and afflicting my heart? For I am prepared, not only to be bound, but also to die in Jerusalem, for the name of the Lord Jesus.”	13 Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв’язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса.»
14 And since we were not able to persuade him, we quieted, saying: “May the will of the Lord be done.”	14 Коли ж годі було його переконати, ми погодилися, кажучи: «Нехай буде воля Господня.»
15 Then, after those days, having made preparations, we ascended to Jerusalem.	15 А по цих днях, узявши клунки, ми пустилися в Єрусалим.
16 Now some of the disciples from Caesarea also went with us, bringing with them a certain Cypriot named Mnason, a very old disciple, whose guests we would be.	16 Учні з Кесарії теж пішли з нами і привели нас до якогось Мнасона з Кіпру, старого учня, в якого ми мали оселитися.
17 And when we had arrived at Jerusalem, the brothers received us willingly.	17 Коли ми прибули в Єрусалим брати радо нас прийняли.
18 Then, on the following day, Paul entered with us to James. And all the elders were assembled.	18 На другий день Павло пішов з нами до Якова, де й усі старші зібрались.
19 And when he had greeted them, he explained each thing that God had accomplished among the Gentiles through his ministry.	19 І, привітавши їх, він розповів їм докладно те, що Бог учинив поміж поганами завдяки його службі.
20 And they, upon hearing it, magnified God and said to him: “You understand, brother, how many thousands there are among the Jews who have believed, and they are all zealous for the law.	20 А вони, послухавши, прославляли Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч є між юдеями, що увірували, і всі вони ревнителі закону.
21 Now they have heard about you, that you are teaching those Jews who are among the Gentiles to withdraw from Moses, telling them that they should not circumcise their sons, nor act according to custom.	21 Та вони про тебе чули, що ти всіх юдеїв поміж поганами навчаєш відступства від Мойсея, говорячи, щоб не обрізували дітей і не дотримувались звичаїв.
22 What is next? The multitude ought to be convened. For they will hear that you have arrived.	22 Що ж, отже? Люди, певно, збіжаться, бо почують, що ти прибув.
23 Therefore, do this thing that we ask of you: We have four men, who are under a vow.	23 Зроби, отже, що ми тобі порадимо. Є тут у нас чотири чоловіки, що зв’язані обітом.
24 Take these and sanctify yourself with them, and require them to shave their heads. And then everyone will know that the things that they have heard about you are false, but that you yourself walk in keeping with the law.	24 Візьми їх, очисться з ними і заплати за них, щоб вони обстригли собі голови, і всі взнають, що це неправда, що вони про тебе чули, а, навпаки, ти також тримаєшся закону.
25 But, about those Gentiles who have believed, we have written a judgment that they should keep themselves from what has been immolated to idols, and from blood, and from what has been suffocated, and from fornication.”	25 Відносно ж поган, які увірували, то ми послали те, що ухвалили: берегтись ідоложертвенного м’яса, крови, задушеного м’яса та розпусти.»
26 Then Paul, taking the men on the next day, was purified with them, and he entered the temple, announcing the process of the days of purification, until an oblation would be offered on behalf of each one of them.	26 Тоді Павло, взявши тих чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об’явив реченець, за якого, по сповненні днів очищення, за кожного з них мала бути принесена офіра.
27 But when the seven days were reaching completion, those Jews who were from Asia, when they had seen him in the temple, incited all the people, and they laid hands on him, crying out:	27 Якже тих сім день добігало до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки,
28 “Men of Israel, help! This is the man who is teaching, everyone, everywhere, against the people and the law and this place. Furthermore, he has even brought Gentiles into the temple, and he has violated this holy place.”	28 гукаючи: «Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!»
29 (For they had seen Trophimus, an Ephesian, in the city with him, and they supposed that Paul had brought him into the temple.)	29 Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму.
30 And the entire city was stirred up. And it happened that the people ran together. And apprehending Paul, they dragged him outside of the temple. And immediately the doors were closed.	30 Тоді заворушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу і, схопивши Павла, почали тягнути його з храму й негайно зачинили двері.
31 Then, as they were seeking to kill him, it was reported to the tribune of the cohort: “All Jerusalem is in confusion.”	31 А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився.
32 And so, immediately taking soldiers and centurions, he rushed down to them. And when they had seen the tribune and the soldiers, they ceased to strike Paul.	32 Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; якже ті побачили тисяцького та вояків, перестали Павла бити.
33 Then the tribune, drawing near, apprehended him and ordered that he be bound with two chains. And he was asking who he was and what he had done.	33 Тоді тисяцький, наблизившися до нього, схопив його і звелів зв’язати двома ланцюгами. Потім спитав, хто він такий і що зробив.
34 Then they were crying out various things within the crowd. And since he could not understand anything clearly because of the noise, he ordered him to be brought into the fortress.	34 А в натовпі одні одне, другі друге кричали. Не мігши довідатися чогось певного через метушню, він наказав відвести його у твердиню.
35 And when he had arrived at the stairs, it happened that he was carried up by the soldiers, because of the threat of violence from the people.	35 Коли Павло дійшов до сходів, — вояки мусіли його нести з приводу розшалілої юрби;
36 For the multitude of the people were following and crying out, “Take him away!”	36 народ бо йшов за ним гурмою і кричав: «Геть його!»
37 And as Paul was beginning to be brought into the fortress, he said to the tribune, “Is it permissible for me to say something to you?” And he said, “You know Greek?	37 І коли саме Павла вводили у твердиню, він сказав до тисяцького: «Чи можна мені щось тобі сказати?» Той озвався: «Вмієш по-грецькому?
38 So then, are you not that Egyptian who before these days incited a rebellion and led out into the desert four thousand murderous men?”	38 То ти не той єгиптянин, що цими днями збунтував і вивів у пустиню чотири тисячі опришків?»
39 But Paul said to him: “I am a man, indeed a Jew, from Tarsus in Cilicia, a citizen of a well-known city. So I petition you, permit me to speak to the people.”	39 «Я — відповів Павло- юдей із Тарсу, громадянин міста, що не без слави у Кілікії. Дозволь мені, будь ласка, звернутися до народу.»
40 And when he had given him permission, Paul, standing on the stairs, motioned with his hand to the people. And when a great silence occurred, he spoke to them in the Hebrew language, saying:	40 Коли той дозволив, Павло став на сходах, дав знак рукою до народу, а як настала велика тиша, промовив до них єврейською мовою: