2 Corinthians 1

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Paul, an apostle of Christ Jesus by the will of God, and Timothy our brother, to the church of God that is in Corinth, with all the holy ones throughout Achaia:	1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:
2 grace to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.	2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3 Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of compassion and God of all encouragement,	3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,
4 who encourages us in our every affliction, so that we may be able to encourage those who are in any affliction with the encouragement with which we ourselves are encouraged by God.	4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.
5 For as Christ's sufferings overflow to us, so through Christ does our encouragement also overflow.	5 Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.
6 If we are afflicted, it is for your encouragement and salvation; if we are encouraged, it is for your encouragement, which enables you to endure the same sufferings that we suffer.	6 Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.
7 Our hope for you is firm, for we know that as you share in the sufferings, you also share in the encouragement.	7 Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.
8 We do not want you to be unaware, brothers, of the affliction that came to us in the province of Asia; we were utterly weighed down beyond our strength, so that we despaired even of life.	8 Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.
9 Indeed, we had accepted within ourselves the sentence of death, that we might trust not in ourselves but in God who raises the dead.	9 Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.
10 He rescued us from such great danger of death, and he will continue to rescue us; in him we have put our hope (that) he will also rescue us again,	10 Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,
11 as you help us with prayer, so that thanks may be given by many on our behalf for the gift granted us through the prayers of many.	11 якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.
12 For our boast is this, the testimony of our conscience that we have conducted ourselves in the world, and especially toward you, with the simplicity and sincerity of God, (and) not by human wisdom but by the grace of God.	12 Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.
13 For we write you nothing but what you can read and understand, and I hope that you will understand completely,	13 Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,
14 as you have come to understand us partially, that we are your boast as you also are ours, on the day of (our) Lord Jesus.	14 як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.
15 With this confidence I formerly intended to come to you so that you might receive a double favor,	15 В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,
16 namely, to go by way of you to Macedonia, and then to come to you again on my return from Macedonia, and have you send me on my way to Judea.	16 а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.
17 So when I intended this, did I act lightly? Or do I make my plans according to human considerations, so that with me it is "yes, yes" and "no, no"?	17 Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?
18 As God is faithful, our word to you is not "yes" and "no."	18 Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»
19 For the Son of God, Jesus Christ, who was proclaimed to you by us, Silvanus and Timothy and me, was not "yes" and "no," but "yes" has been in him.	19 Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.
20 For however many are the promises of God, their Yes is in him; therefore, the Amen from us also goes through him to God for glory.	20 Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.
21 But the one who gives us security with you in Christ and who anointed us is God;	21 Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,
22 he has also put his seal upon us and given the Spirit in our hearts as a first installment.	22 який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.
23 But I call upon God as witness, on my life, that it is to spare you that I have not yet gone to Corinth.	23 А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.
24 Not that we lord it over your faith; rather, we work together for your joy, for you stand firm in the faith.	24 Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.