Hošeah(הושע) - Osea 17

MODERN HEBREW BIBLE	Біблія
	1 Господь сотворив із землі людину, а й знову її до неї повертає.
	2 Він число днів і пору людям призначив, і надав їм владу над тим, що на землі.
	3 Приоздобив їх силою, собі подібною, і за образом своїм утворив їх.
	4 Страх перед ними вклав він у всяке тіло, щоб владарювали над звіриною та птаством.
	5 Він дав їм розсудливість, язик та очі, вуха та серце — щоб розважати.
	6 Розумною наукою він їх наповнив, — що добре і що зле, вказав він їм.
	7 Світло вклав він у їхні серця, щоб їм появити діл своїх велич.
	8 Хвалитимуть вони його ім’я святе, оповідаючи про діл його велич.
	9 Він їм надав так само й розуміння — життєвий закон передав їм у спадщину.
	10 Уклав він із ними вічний союз, навчивши їх судів своїх.
	11 Очі їхні бачили велич його слави, а вуха їхні чули голос його слави.
	12 Сказав їм: «Бережіться всякої несправедливости!» — і дав кожному з них заповіді щодо ближнього.
	13 Їхні путі перед ним завжди — від його очей скритись не можуть.
	14 Вождя настановив він кожному народові, але часткою Господа є Ізраїль.
	15 Усі діла їхні перед ним — як сонце; очі його безнастанно на їхніх дорогах.
	16 Не сховались від нього їхні кривди, і всі гріхи їхні — перед Господом.
	17 Милостиня мужа — як печать при ньому, і добродійство людини береже він, мов зіницю ока.
	18 А по тому він устане і їм відплатить, — що вони заслугували, воздасть їм поголовне.
	19 Та тим, які каються, він змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію.
	20 Навернися до Господа й покинь гріхи; молися перед ним і зменшуй упадки.
	21 Повернись до Всевишнього, відвернись від неправди і понад усе не терпи гидоти.
	22 Хто ж буде хвалити Всевишнього в аді замість тих живих, які віддають йому шану?
	23 Від померлого, якого немає — і хвала не існує: хвалитиме Господа — живий та здоровий!
	24 Яка ж велика милість Господня і прощення тим, що навертаються до нього!
	25 Бо чоловік не може в собі всього мати, тому що син людський — не безсмертний.
	26 Що ясніше за сонце? А й воно затемнюється. Тіло ж і кров — ті про зло лиш міркують.
	27 За силами небесних висот він наглядає, сукупність же людська — земля лиш та попіл.