Job 29

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 Moreover Job continued his parable, and said,	1 І повів Іов далі свою мову і сказав:
2 Oh that I were as in months past, as in the days when God preserved me;	2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
3 When his candle shined upon my head, and when by his light I walked through darkness;	3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!
4 As I was in the days of my youth, when the secret of God was upon my tabernacle;	4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,
5 When the Almighty was yet with me, when my children were about me;	5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;
6 When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil;	6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!
7 When I went out to the gate through the city, when I prepared my seat in the street!	7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,
8 The young men saw me, and hid themselves: and the aged arose, and stood up.	8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.
9 The princes refrained talking, and laid their hand on their mouth.	9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.
10 The nobles held their peace, and their tongue cleaved to the roof of their mouth.	10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.
11 When the ear heard me, then it blessed me; and when the eye saw me, it gave witness to me:	11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.
12 Because I delivered the poor that cried, and the fatherless, and him that had none to help him.	12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
13 The blessing of him that was ready to perish came upon me: and I caused the widow's heart to sing for joy.	13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.
14 I put on righteousness, and it clothed me: my judgment was as a robe and a diadem.	14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.
15 I was eyes to the blind, and feet was I to the lame.	15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!
16 I was a father to the poor: and the cause which I knew not I searched out.	16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.
17 And I brake the jaws of the wicked, and plucked the spoil out of his teeth.	17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.
18 Then I said, I shall die in my nest, and I shall multiply my days as the sand.	18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.
19 My root was spread out by the waters, and the dew lay all night upon my branch.	19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.
20 My glory was fresh in me, and my bow was renewed in my hand.	20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.
21 Unto me men gave ear, and waited, and kept silence at my counsel.	21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.
22 After my words they spake not again; and my speech dropped upon them.	22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.
23 And they waited for me as for the rain; and they opened their mouth wide as for the latter rain.	23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
24 If I laughed on them, they believed it not; and the light of my countenance they cast not down.	24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.
25 I chose out their way, and sat chief, and dwelt as a king in the army, as one that comforteth the mourners.	25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»