2 Maccabees 11

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 Not long after the, Lysias the king's protector and cousin, who also managed the affairs, took sore displeasure for the things that were done.	1 Незабаром і на Лісія, царського опікуна й родича, який був над усіма справами в державі, впало великим тягарем те, що сталося.
2 And when he had gathered about fourscore thousand with all the horsemen, he came against the Jews, thinking to make the city an habitation of the Gentiles,	2 Отож, зібрав він близько 80 000 піхотинців і всю кінноту та й вирушив проти юдеїв, бо мав на думці заселити місто греками,
3 And to make a gain of the temple, as of the other chapels of the heathen, and to set the high priesthood to sale every year:	3 оподаткувати храм нарівні з поганськими святинями та зробити продажним щороку сан первосвященика.
4 Not at all considering the power of God but puffed up with his ten thousands of footmen, and his thousands of horsemen, and his fourscore elephants.	4 Йому й на думку не спало, що таке могутність Божа; гордий на свої десятки тисяч піхотинців, тисячі комонних та 80 слонів,
5 So he came to Judea, and drew near to Bethsura, which was a strong town, but distant from Jerusalem about five furlongs, and he laid sore siege unto it.	5 увійшов він у Юдею, наблизився до укріпленої природою Бетсури, що лежала за яких 5 стадій від Єрусалиму, і обложив її.
6 Now when they that were with Maccabeus heard that he besieged the holds, they and all the people with lamentation and tears besought the Lord that he would send a good angel to deliver Israel.	6 Коли мужі, що були при Макавеї, довідалися, що він облягає твердині, заходилися зо всім народом ревно й слізно просити Господа, щоб послав доброго ангела на рятунок Ізраїля,
7 Then Maccabeus himself first of all took weapons, exhorting the other that they would jeopard themselves together with him to help their brethren: so they went forth together with a willing mind.	7 сам же Макавей, перший вхопив за зброю і почав умовляти інших, щоб разом з ним, не зважаючи на небезпеку, допомогли своїм братам. І вирушили вони, повні відваги.
8 And as they were at Jerusalem, there appeared before them on horseback one in white clothing, shaking his armour of gold.	8 Коли були вже біля Єрусалиму, з’явився попереду них вершник у білій одежі, що вимахував золотою зброєю.
9 Then they praised the merciful God all together, and took heart, insomuch that they were ready not only to fight with men, but with most cruel beasts, and to pierce through walls of iron.	9 Тоді ж вони благословили милосердного Бога й, сповнившися відваги, готові були йти не тільки на людей, а й на найдикших звірів, ба й на залізні мури.
10 Thus they marched forward in their armour, having an helper from heaven: for the Lord was merciful unto them	10 Отож рушили вони в бойовому порядкові з небесним союзником, бо Господь змилувавсь над ними.
11 And giving a charge upon their enemies like lions, they slew eleven thousand footmen, and sixteen hundred horsemen, and put all the other to flight.	11 Як леви, кинулись вони на ворогів і поклали трупом 11 000 піхотинців, 1600 комонних, а решту присилували до втечі.
12 Many of them also being wounded escaped naked; and Lysias himself fled away shamefully, and so escaped.	12 Більшість отих останніх, важко поранені, кинувши зброю, врятувались. Сам же Лісій теж урятувався, ганебно втікши.
13 Who, as he was a man of understanding, casting with himself what loss he had had, and considering that the Hebrews could not be overcome, because the Almighty God helped them, he sent unto them,	13 Бувши не без глузду, він добре зміркував ту поразку, що сталась, і зрозумів, що євреї були непереможні, бо їхнім союзником був Бог могутній.
14 And persuaded them to agree to all reasonable conditions, and promised that he would persuade the king that he must needs be a friend unto them.	14 Тому вислав сказати, що він згодиться на все, що тільки справедливе, а й, мовляв, що буде царя переконувати та приневолювати, щоб той став їм приятелем.
15 Then Maccabeus consented to all that Lysias desired, being careful of the common good; and whatsoever Maccabeus wrote unto Lysias concerning the Jews, the king granted it.	15 Макавей прийняв те все, що запропонував Лісій, бо мав на думці добро громадян. А й цар згодився на все, що Макавей пропонував на письмі Лісієві на користь юдеїв.
16 For there were letters written unto the Jews from Lysias to this effect: Lysias unto the people of the Jews sendeth greeting:	16 Лист, що його написав Лісій до юдеїв, був такого змісту: «Лісій юдейському народові, привіт!
17 John and Absolom, who were sent from you, delivered me the petition subscribed, and made request for the performance of the contents thereof.	17 Іоан і Авесалом, посланці ваші, передали мені додане тут письмове свідоцтво і просили мене затвердити те, про що в ньому йдеться.
18 Therefore what things soever were meet to be reported to the king, I have declared them, and he hath granted as much as might be.	18 Те, що мало бути донесеним цареві, я виклав йому; і на те, що можна було зробити, він згодився.
19 And if then ye will keep yourselves loyal to the state, hereafter also will I endeavour to be a means of your good.	19 Якщо ви й надалі доброзичливо ставитиметесь до державних справ, то й я на майбутнє старатимусь чинити вам добре.
20 But of the particulars I have given order both to these and the other that came from me, to commune with you.	20 Про це й про інші дрібні справи я дав вашим посланцям і моїм людям наказ, щоб вони обговорили все з вами.
21 Fare ye well. The hundred and eight and fortieth year, the four and twentieth day of the month Dioscorinthius.	21 Бувайте здорові! Року 148, двадцять четвертого Діоскоринтія.»
22 Now the king's letter contained these words: King Antiochus unto his brother Lysias sendeth greeting:	22 А царський лист містив у собі таке: «Цар Антіох братові Лісієві, привіт!
23 Since our father is translated unto the gods, our will is, that they that are in our realm live quietly, that every one may attend upon his own affairs.	23 Коли вже батько наш перенісся до богів, воля наша така, щоб населення царства могло безтурботно віддаватися своїм власним справам;
24 We understand also that the Jews would not consent to our father, for to be brought unto the custom of the Gentiles, but had rather keep their own manner of living: for the which cause they require of us, that we should suffer them to live after their own laws.	24 також ми довідались про юдеїв, мовляв, вони не бажають переходити на грецькі звичаї, як те волів був наш батько, а хочуть радше жити за своїми звичаями і просять, щоб їм можна було триматися своїх законів, —
25 Wherefore our mind is, that this nation shall be in rest, and we have determined to restore them their temple, that they may live according to the customs of their forefathers.	25 тож бажаючи, щоб і цей народ жив спокійно, ми й ухваляємо, щоб їхній храм було повернуто їм назад і щоб вони собі жили за своїми прадідівськими звичаями.
26 Thou shalt do well therefore to send unto them, and grant them peace, that when they are certified of our mind, they may be of good comfort, and ever go cheerfully about their own affairs.	26 Ти, отже, добре зробиш, коли вишлеш до них послів і замиришся, щоб вони, знаючи нашу волю, мали до нас довір’я і віддалися з радістю своїм звичайним справам.»
27 And the letter of the king unto the nation of the Jews was after this manner: King Antiochus sendeth greeting unto the council, and the rest of the Jews:	27 А до народу царський лист був такий: «Цар Антіох, привіт Раді юдейській та іншим юдеям!
28 If ye fare well, we have our desire; we are also in good health.	28 Якщо ви здорові, так цього вам і бажаємо; ми теж здорові.
29 Menelans declared unto us, that your desire was to return home, and to follow your own business:	29 Менелай повідомив нас, що ви бажаєте повернутися до ваших справ.
30 Wherefore they that will depart shall have safe conduct till the thirtieth day of Xanthicus with security.	30 Тим, отже, що повернуться до тридцятого Ксантика, буде дана безпека й дозвіл.
31 And the Jews shall use their own kind of meats and laws, as before; and none of them any manner of ways shall be molested for things ignorantly done.	31 Юдеї матимуть ужиток із своїх страв та своїх законів, як воно було й раніше, і нікого з них ніяким чином не можна буде турбувати за помилки, несвідомі вчинки.
32 I have sent also Menelans, that he may comfort you.	32 Я посилаю вам і Менелая, щоб вас потішив.
33 Fare ye well. In the hundred forty and eighth year, and the fifteenth day of the month Xanthicus.	33 Бувайте здорові! Року 148-го, п’ятнадцятого Ксантика.»
34 The Romans also sent unto them a letter containing these words: Quintus Memmius and Titus Manlius, ambassadors of the Romans, send greeting unto the people of the Jews.	34 Римляни теж вислали до юдеїв листа, що мав таке в собі: «Квінт Менлій і Тит Маній, посли римські, юдейському народові, привіт!
35 Whatsoever Lysias the king's cousin hath granted, therewith we also are well pleased.	35 На те, що Лісій, царський родич, зволив вам, ми також даємо згоду.
36 But touching such things as he judged to be referred to the king, after ye have advised thereof, send one forthwith, that we may declare as it is convenient for you: for we are now going to Antioch.	36 Щодо того, що він вирішив запропонувати цареві, пришліть когонебудь до нас небарно, щоб ми, розглянувши все, виклали цареві так, як вам корисно, бо ми йдемо в Антіохію.
37 Therefore send some with speed, that we may know what is your mind.	37 Отож, покваптесь і пришліть послів, щоб і ми знали, що у вас на думці.
38 Farewell. This hundred and eight and fortieth year, the fifteenth day of the month Xanthicus.	38 Бувайте здорові! Року 148, п’ятнадцятого Ксантика.»