Johannes 11

EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL	Біблія
1 Ein Mann war krank, Lazarus aus Betanien, dem Dorf, in dem Maria und ihre Schwester Marta wohnten.	1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
2 Maria ist die, die den Herrn mit Öl gesalbt und seine Füße mit ihrem Haar abgetrocknet hat; deren Bruder Lazarus war krank.	2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
3 Daher sandten die Schwestern Jesus die Nachricht: Herr, dein Freund ist krank.	3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
4 Als Jesus das hörte, sagte er: Diese Krankheit wird nicht zum Tod führen, sondern dient der Verherrlichung Gottes: Durch sie soll der Sohn Gottes verherrlicht werden.	4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
5 Denn Jesus liebte Marta, ihre Schwester und Lazarus.	5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.
6 Als er hörte, dass Lazarus krank war, blieb er noch zwei Tage an dem Ort, wo er sich aufhielt.	6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
7 Danach sagte er zu den Jüngern: Lasst uns wieder nach Judäa gehen.	7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
8 Die Jünger entgegneten ihm: Rabbi, eben noch wollten dich die Juden steinigen und du gehst wieder dorthin?	8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
9 Jesus antwortete: Hat der Tag nicht zwölf Stunden? Wenn jemand am Tag umhergeht, stößt er nicht an, weil er das Licht dieser Welt sieht;	9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
10 wenn aber jemand in der Nacht umhergeht, stößt er an, weil das Licht nicht in ihm ist.	10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
11 So sprach er. Dann sagte er zu ihnen: Lazarus, unser Freund, schläft; aber ich gehe hin, um ihn aufzuwecken.	11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
12 Da sagten die Jünger zu ihm: Herr, wenn er schläft, dann wird er gesund werden.	12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
13 Jesus hatte aber von seinem Tod gesprochen, während sie meinten, er spreche von dem gewöhnlichen Schlaf.	13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
14 Darauf sagte ihnen Jesus unverhüllt: Lazarus ist gestorben.	14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,
15 Und ich freue mich für euch, dass ich nicht dort war; denn ich will, dass ihr glaubt. Doch wir wollen zu ihm gehen.	15 і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
16 Da sagte Thomas, genannt Didymus (Zwilling), zu den anderen Jüngern: Dann lasst uns mit ihm gehen, um mit ihm zu sterben.	16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
17 Als Jesus ankam, fand er Lazarus schon vier Tage im Grab liegen.	17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
18 Betanien war nahe bei Jerusalem, etwa fünfzehn Stadien entfernt.	18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять,
19 Viele Juden waren zu Marta und Maria gekommen, um sie wegen ihres Bruders zu trösten.	19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
20 Als Marta hörte, dass Jesus komme, ging sie ihm entgegen, Maria aber blieb im Haus.	20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
21 Marta sagte zu Jesus: Herr, wärst du hier gewesen, dann wäre mein Bruder nicht gestorben.	21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!
22 Aber auch jetzt weiß ich: Alles, worum du Gott bittest, wird Gott dir geben.	22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
23 Jesus sagte zu ihr: Dein Bruder wird auferstehen.	23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»
24 Marta sagte zu ihm: Ich weiß, dass er auferstehen wird bei der Auferstehung am Letzten Tag.	24 «Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
25 Jesus erwiderte ihr: Ich bin die Auferstehung und das Leben. Wer an mich glaubt, wird leben, auch wenn er stirbt,	25 А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!
26 und jeder, der lebt und an mich glaubt, wird auf ewig nicht sterben. Glaubst du das?	26 Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»
27 Marta antwortete ihm: Ja, Herr, ich glaube, dass du der Messias bist, der Sohn Gottes, der in die Welt kommen soll.	27 «Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
28 Nach diesen Worten ging sie weg, rief heimlich ihre Schwester Maria und sagte zu ihr: Der Meister ist da und lässt dich rufen.	28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
29 Als Maria das hörte, stand sie sofort auf und ging zu ihm.	29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
30 Denn Jesus war noch nicht in das Dorf gekommen; er war noch dort, wo ihn Marta getroffen hatte.	30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
31 Die Juden, die bei Maria im Haus waren und sie trösteten, sahen, dass sie plötzlich aufstand und hinausging. Da folgten sie ihr, weil sie meinten, sie gehe zum Grab, um dort zu weinen.	31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
32 Als Maria dorthin kam, wo Jesus war, und ihn sah, fiel sie ihm zu Füßen und sagte zu ihm: Herr, wärst du hier gewesen, dann wäre mein Bruder nicht gestorben.	32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
33 Als Jesus sah, wie sie weinte und wie auch die Juden weinten, die mit ihr gekommen waren, war er im Innersten erregt und erschüttert.	33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
34 Er sagte: Wo habt ihr ihn bestattet? Sie antworteten ihm: Herr, komm und sieh!	34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
35 Da weinte Jesus.	35 Заплакав Ісус.
36 Die Juden sagten: Seht, wie lieb er ihn hatte!	36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»
37 Einige aber sagten: Wenn er dem Blinden die Augen geöffnet hat, hätte er dann nicht auch verhindern können, dass dieser hier starb?	37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
38 Da wurde Jesus wiederum innerlich erregt und er ging zum Grab. Es war eine Höhle, die mit einem Stein verschlossen war.	38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
39 Jesus sagte: Nehmt den Stein weg! Marta, die Schwester des Verstorbenen, entgegnete ihm: Herr, er riecht aber schon, denn es ist bereits der vierte Tag.	39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
40 Jesus sagte zu ihr: Habe ich dir nicht gesagt: Wenn du glaubst, wirst du die Herrlichkeit Gottes sehen?	40 «А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
41 Da nahmen sie den Stein weg. Jesus aber erhob seine Augen und sprach: Vater, ich danke dir, dass du mich erhört hast.	41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
42 Ich wusste, dass du mich immer erhörst; aber wegen der Menge, die um mich herum steht, habe ich es gesagt; denn sie sollen glauben, dass du mich gesandt hast.	42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
43 Nachdem er dies gesagt hatte, rief er mit lauter Stimme: Lazarus, komm heraus!	43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
44 Da kam der Verstorbene heraus; seine Füße und Hände waren mit Binden umwickelt, und sein Gesicht war mit einem Schweißtuch verhüllt. Jesus sagte zu ihnen: Löst ihm die Binden und lasst ihn weggehen!	44 І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
45 Viele der Juden, die zu Maria gekommen waren und gesehen hatten, was Jesus getan hatte, kamen zum Glauben an ihn.	45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
46 Aber einige von ihnen gingen zu den Pharisäern und berichteten ihnen, was er getan hatte.	46 Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
47 Da beriefen die Hohenpriester und die Pharisäer eine Versammlung des Hohen Rates ein. Sie sagten: Was sollen wir tun? Dieser Mensch tut viele Zeichen.	47 Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!
48 Wenn wir ihn gewähren lassen, werden alle an ihn glauben. Dann werden die Römer kommen und uns die heilige Stätte und das Volk nehmen.	48 Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
49 Einer von ihnen, Kajaphas, der Hohepriester jenes Jahres, sagte zu ihnen: Ihr versteht überhaupt nichts.	49 Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
50 Ihr bedenkt nicht, dass es besser für euch ist, wenn ein einziger Mensch für das Volk stirbt, als wenn das ganze Volk zugrunde geht.	50 то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»
51 Das sagte er nicht aus sich selbst; sondern weil er der Hohepriester jenes Jahres war, sagte er aus prophetischer Eingebung, dass Jesus für das Volk sterben werde.	51 Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
52 Aber er sollte nicht nur für das Volk sterben, sondern auch, um die versprengten Kinder Gottes wieder zu sammeln.	52 і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
53 Von diesem Tag an waren sie entschlossen, ihn zu töten.	53 Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.
54 Jesus bewegte sich von nun an nicht mehr öffentlich unter den Juden, sondern zog sich von dort in die Gegend nahe der Wüste zurück, an einen Ort namens Efraim. Dort blieb er mit seinen Jüngern.	54 Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
55 Das Paschafest der Juden war nahe und viele zogen schon vor dem Paschafest aus dem ganzen Land nach Jerusalem hinauf, um sich zu heiligen.	55 А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
56 Sie fragten nach Jesus und sagten zueinander, während sie im Tempel zusammenstanden: Was meint ihr? Er wird wohl kaum zum Fest kommen.	56 Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»
57 Die Hohenpriester und die Pharisäer hatten nämlich, um ihn festnehmen zu können, angeordnet: Wenn jemand weiß, wo er sich aufhält, soll er es melden.	57 Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.