Romans 14

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Now him that is weak in faith, take unto you: not in disputes about thoughts.	1 Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки.
2 For one believeth that he may eat all things: but he that is weak, let him eat herbs.	2 Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину.
3 Let not him that eateth, despise him that eateth not: and he that eateth not, let him not judge him that eateth. For God hath taken him to him.	3 Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв.
4 Who art thou that judgest another man's servant? To his own lord he standeth or falleth. And he shall stand: for God is able to make him stand.	4 Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.
5 For one judgeth between day and day: and another judgeth every day: let every man abound in his own sense.	5 Один відрізняє день від дня, для іншого ж — кожний день однаковий. Кожний нехай виробить собі певність думки.
6 He that regardeth the day, regardeth it unto the Lord. And he that eateth, eateth to the Lord: for he giveth thanks to God. And he that eateth not, to the Lord he eateth not, and giveth thanks to God.	6 Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові.
7 For none of us liveth to himself; and no man dieth to himself.	7 Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе:
8 For whether we live, we live unto the Lord; or whether we die, we die unto the Lord. Therefore, whether we live, or whether we die, we are the Lord's.	8 бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні.
9 For to this end Christ died and rose again; that he might be Lord both of the dead and of the living.	9 На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.
10 But thou, why judgest thou thy brother? or thou, why dost thou despise thy brother? For we shall all stand before the judgment seat of Christ.	10 Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим,
11 For it is written: As I live, saith the Lord, every knee shall bow to me, and every tongue shall confess to God.	11 бо написано: «Як живу я, — каже Господь, — кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.»
12 Therefore every one of us shall render account to God for himself.	12 Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.
13 Let us not therefore judge one another any more. But judge this rather, that you put not a stumblingblock or a scandal in your brother's way.	13 Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав.
14 I know, and am confident in the Lord Jesus, that nothing is unclean of itself; but to him that esteemeth any thing to be unclean, to him it is unclean.	14 Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте.
15 For if, because of thy meat, thy brother be grieved, thou walkest not now according to charity. Destroy not him with thy meat, for whom Christ died.	15 Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов’ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос.
16 Let not then our good be evil spoken of.	16 Не виставляйте вашого добра на зневагу.
17 For the kingdom of God is not meat and drink; but justice, and peace, and joy in the Holy Ghost.	17 Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.
18 For he that in this serveth Christ, pleaseth God, and is approved of men.	18 Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби.
19 Therefore let us follow after the things that are of peace; and keep the things that are of edification one towards another.	19 Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування.
20 Destroy not the work of God for meat. All things indeed are clean: but it is evil for that man who eateth with offence.	20 Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу.
21 It is good not to eat flesh, and not to drink wine, nor any thing whereby thy brother is offended, or scandalized, or made weak.	21 Добре не їсти м’яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б.
22 Hast thou faith? Have it to thyself before God. Blessed is he that condemneth not himself in that which he alloweth.	22 Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити.
23 But he that discerneth, if he eat, is condemned; because not of faith. For all that is not of faith is sin.	23 А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, — гріх.