Matthew 18

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 At that hour the disciples came to Jesus, saying: Who thinkest thou is the greater in the kingdom of heaven?	1 Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?»
2 And Jesus calling unto him a little child, set him in the midst of them,	2 Ісус покликав дитину, поставив її серед них —
3 And said: Amen I say to you, unless you be converted, and become as little children, you shall not enter into the kingdom of heaven.	3 і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство.
4 Whosoever therefore shall humble himself as this little child, he is the greater in the kingdom of heaven.	4 Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві.
5 And he that shall receive one such little child in my name, receiveth me.	5 Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає.
6 But he that shall scandalize one of these little ones that believe in me, it were better for him that a millstone should be hanged about his neck, and that he should be drowned in the depth of the sea.	6 А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.
7 Woe to the world because of scandals. For it must needs be that scandals come: but nevertheless woe to that man by whom the scandal cometh.	7 Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!
8 And if thy hand, or thy foot scandalize thee, cut it off, and cast it from thee. It is better for thee to go into life maimed or lame, than having two hands or two feet, to be cast into everlasting fire.	8 Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.
9 And if thy eye scandalize thee, pluck it out, and cast it from thee. It is better for thee having one eye to enter into life, than having two eyes to be cast into hell fire.	9 І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло.
10 See that you despise not one of these little ones: for I say to you, that their angels in heaven always see the face of my Father who is in heaven.	10 Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця.
11 For the Son of man is come to save that which was lost.	11 Бо Син Чоловічий. прийшов спасти те, що загинуло.
12 What think you? If a man have an hundred sheep, and one of them should go astray: doth he not leave the ninety-nine in the mountains, and go to seek that which is gone astray?	12 Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, — чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?
13 And if it so be that he find it: Amen I say to you, he rejoiceth more for that, than for the ninety-nine that went not astray.	13 І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев’ятдесят дев’ятьма, що не заблукали.
14 Even so it is not the will of your Father, who is in heaven, that one of these little ones should perish.	14 Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих.
15 But if thy brother shall offend against thee, go, and rebuke him between thee and him alone. If he shall hear thee, thou shalt gain thy brother.	15 А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого.
16 And if he will not hear thee, take with thee one or two more: that in the mouth of two or three witnesses every word may stand.	16 Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків.
17 And if he will not hear them: tell the church. And if he will not hear the church, let him be to thee as the heathen and publican.	17 І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар.
18 Amen I say to you, whatsoever you shall bind upon earth, shall be bound also in heaven; and whatsoever you shall loose upon earth, shall be loosed also in heaven.	18 Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19 Again I say to you, that if two of you shall consent upon earth, concerning any thing whatsoever they shall ask, it shall be done to them by my Father who is in heaven.	19 Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;
20 For where there are two or three gathered together in my name, there am I in the midst of them.	20 бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них.»
21 Then came Peter unto him and said: Lord, how often shall my brother offend against me, and I forgive him? till seven times?	21 Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?»
22 Jesus saith to him: I say not to thee, till seven times; but till seventy times seven times.	22 Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але — до сімдесяти раз по сім.»
23 Therefore is the kingdom of heaven likened to a king, who would take an account of his servants.	23 «Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми.
24 And when he had begun to take the account, one was brought to him, that owed him ten thousand talents.	24 Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів.
25 And as he had not wherewith to pay it, his lord commanded that he should be sold, and his wife and children and all that he had, and payment to be made.	25 А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати.
26 But that servant falling down, besought him, saying: Have patience with me, and I will pay thee all.	26 Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну.
27 And the lord of that servant being moved with pity, let him go and forgave him the debt.	27 І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той.
28 But when that servant was gone out, he found one of his fellow servants that owed him an hundred pence: and laying hold of him, throttled him, saying: Pay what thou owest.	28 Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен.
29 And his fellow servant falling down, besought him, saying: Have patience with me, and I will pay thee all.	29 Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну.
30 And he would not: but went and cast him into prison, till he paid the debt.	30 Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг.
31 Now his fellow servants seeing what was done, were very much grieved, and they came and told their lord all that was done.	31 Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне.
32 Then his lord called him; and said to him: Thou wicked servant, I forgave thee all the debt, because thou besoughtest me:	32 Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав.
33 Shouldst not thou then have had compassion also on thy fellow servant, even as I had compassion on thee?	33 Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?
34 And his lord being angry, delivered him to the torturers until he paid all the debt.	34 І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу.
35 So also shall my heavenly Father do to you, if you forgive not every one his brother from your hearts.	35 Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.»