Psalms 9

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Unto the end, for the hidden things of the Son. A psalm for David.	1 Провідникові хору. На мелодію «Мут лаббен».
2 I will give praise to thee, O Lord, with my whole heart: I will relate all thy wonders.	2 Славитиму тебе, о Господи, усім моїм серцем, розповім про всі чуда твої.
3 I will be glad and rejoice in thee: I will sing to thy name, O thou most high.	3 Я буду радуватися й веселитися з-за тебе, оспівуватиму ім’я твоє, Всевишній.
4 When my enemy shall be turned back: they shall be weakened and perish before thy face.	4 Бо вороги мої назад повернулись, спіткнулися, зникли з-перед лиця твого.
5 For thou hast maintained my judgment and my cause: thou hast sat on the throne, who judgest justice.	5 Бо ти взяв в оборону мій суд і мою справу, возсівши на престолі. Суддя справедливий.
6 Thou hast rebuked the Gentiles, and the wicked one hath perished: thou hast blotted out their name for ever and ever.	6 Скартав єси народи, знищив нечестивця, їхнє ім’я стер ти навік-віки.
7 The swords of the enemy have failed unto the end: and their cities thou hast destroyed. Their memory hath perished with a noise.	7 Ворог охляв, руїна його вічна; ти міста понищив: пам’ять по них пропала.
8 but the Lord remaineth for ever. He hath prepared his throne in judgment:	8 А Господь повік перебуває, він свій престол поставив для суду.
9 and he shall judge the world in equity, he shall judge the people in justice.	9 І правдою судитиме вселенну, і народи розсудить справедливо.
10 And the Lord is become a refuge for the poor: a helper in due time in tribulation.	10 Пригнобленому Господь буде захистом, і пристановищем у час скрути.
11 And let them trust in thee who know thy name: for thou hast not forsaken them that seek thee, O Lord.	11 І уповатимуть на тебе, хто знає твоє ім’я, бо ти, о Господи, не покидаєш тих, що тебе шукають.
12 Sing ye to the Lord, who dwelleth in Sion: declare his ways among the Gentiles:	12 Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, звіщайте між народами діла його величні.
13 For requiring their blood he hath remembered the: he hath not forgotten the cry of the poor.	13 Бо месник крови їх пам’ятає, і не забув він крику вбогих.
14 Have mercy on me, O Lord: see my humiliation which I suffer from my enemies.	14 Помилуй мене, Господи; зглянься над лихом, що завдають мені мої ненависники, ти, що мене рятуєш від брам смерти,
15 Thou that liftest me up from the gates of death, that I may declare all thy praises in the gates of the daughter of Sion.	15 щоб я оповістив усю твою хвалу в брамі доньки Сіону і тішився твоїм спасінням.
16 I will rejoice in thy salvation: the Gentiles have stuck fast in the destruction which they have prepared. Their foot hath been taken in the very snare which they hid.	16 Народи провалилися в яму, що самі зробили; у сіті, що порозставляли, запуталась нога їх.
17 The Lord shall be known when he executeth judgments: the sinner hath been caught in the works of his own hands.	17 Господь явив себе, суд учинив; у творі рук своїх заплутався безбожник.
18 The wicked shall be turned into hell, all the nations that forget God.	18 Нехай безбожники зійдуть до Шеолу, усі ті народи, що забули Бога.
19 For the poor man shall not be forgotten to the end: the patience of the poor shall not perish for ever.	19 Бож не назавжди буде забутий бідний, не пропаде навік надія вбогих.
20 Arise, O Lord, let not man be strengthened: let the Gentiles be judged in thy sight.	20 Встань, Господи, щоб не подолав смертний; нехай народи на суд перед тобою стануть.
21 Appoint, O Lord, a lawgiver over them: that the Gentiles may know themselves to be but men.	21 Нажени, Господи, страх на них, щоб народи знали, що вони — люди.