Primo libro dei Maccabei 5

DIODATI	Біблія
	1 Коли народи, що були навкруги, почули, що жертовник відновлено й що храм посвячено, як і перед тим, розлютувались вони вельми
	2 й ухвалили знищити рід Якова, що жив серед них, і почали вбивати й вигублювати народ.
	3 Юда воював проти синів Ісава в Ідумеї, в Акраваттані, бо вони оточили Ізраїля. Він, завдавши їм великої поразки, впокорив їх і забрав у них здобич.
	4 Він пригадав собі також про злобу синів Беана, що були для народу сильцем і небезпекою, бо засідали по дорогах.
	5 Він замкнув їх у баштах, обложив їх, видав їх на смерть і підпалив їхні башти з усіма тими, що там були.
	6 Потім пішов на аммоніїв, де знайшов сильне військо й багатьох людей під проводом Тимотея;
	7 звів з ними чимало боїв, розгромив і розбив їх.
	8 Захопив також Язер із залежними від нього містами й повернувся в Юдею.
	9 Тоді народи, що були в Гілеаді, зібрались на Ізраїля, на тих, що були в їхніх границях, щоб винищити їх; та ті втекли в Датема-твердиню
	10 і вислали листи до Юди та його братів, кажучи: «Народи, що навколо нас, зібралися, щоб нас вигубити.
	11 Вони готуються прийти й захопити твердиню, в яку ми повтікали. Тимотей на чолі їхнього війська.
	12 Прийди ж тепер і вирятуй нас із рук їхніх, бо наших полягло вже сила,
	13 і всіх наших братів, що у краї Тов, вибито; жінок їхніх і дітей забрано в неволю й майно розграбовано, при чім загинуло близько 1000 чоловік.»
	14 Листи ці ще читано, аж ось надходять інші посланці з Галилеї, — одежа на них порвана, — оповідаючи те саме:
	15 на них, мовляв, зібрались люди з Птолемаїди, з Тиру та Сидону, з усією Галилеєю поганських народів, щоб вигубити їх.
	16 Коли почув про те Юда з народом, зібрались великі збори, щоб урадити, що їм чинити для допомоги братам, які були у скруті та на яких налягав ворог.
	17 От і сказав Юда Симонові, братові своєму: «Вибери собі людей і піди, визволь братів, що в Галилеї, а я з братом моїм Йонатаном підемо в Гілеад.»
	18 І лишив Йосифа, сина Захарії, та Азарію, вождя народу, з рештою війська в Юдеї, на варті,
	19 наказавши їм: «Правте оцим народом і не нав’язуйте битви з поганами, поки ми не повернемося.»
	20 І приділили Симонові 3000 чоловік, щоб ішли в Галилею, а Юді 8000 — у Гілеад.
	21 І двигнувся Симон у Галилею й розпочав численні бої проти народів і розгромив їх,
	22 і гнав їх аж до воріт Птолемаїди, і полягло отих поган зо 3000 чоловік, та й добич у них забрав він.
	23 Потім зібрав юдеїв з Галилеї і з Арбатти з жінками та дітьми й з усім майном їхнім, і привів з радістю великою в Юдею.
	24 Тим часом Юда Макавей та Йонатан, його брат, перейшли через Йордан і йшли три дні в пустині,
	25 де здибали набатеїв, що прийняли їх і зустріли мирно та оповіли їм про все, що сталося з їхніми братами в Гілеаді,
	26 що багато з них, мовляв, були замкнені в місті Босорра, Босор, Алемах, Хасфо, Макед, та Карнаїн, — усе це були міста укріплені й великі.
	27 Та й в інших містах Гілеаду були теж замкнені, і ворог готувався на другий день напасти на ті твердині, захопити та винищити їх усіх в один день.
	28 Тут Юда зо своїм військом притьмом звернув з дороги у Босорра-пустиню, здобув місто й витяв усіх чоловіків вістрям меча, захопив здобич і, спаливши місто,
	29 відійшов уночі звідти й прибув до твердині.
	30 Вранці, підвівши очі, побачили юдеї силу-силенну народу з драбинами та з знаряддям, щоб захопити твердиню, і виступили до бою.
	31 Побачивши Юда, що бій почався, та що великий крик разом із звуком сурем знявся у місті аж до неба,
	32 сказав своїм воякам: «Воюйте нині за братів ваших!»
	33 І рушив трьома загонами на тили ворожі, сурмивши й молившись уголос.
	34 І взнало військо Тимотея, що то був Макавей, і втекло від нього, а він завдав їм великого удару, так що того дня полягло їх близько 8000 чоловік.
	35 Потім він повернув на Алем, напав на нього, здобув його і, вигубивши все чоловічої статі й забравши здобич, саме місто спалив.
	36 А звідти двигнувся й здобув Хасфо, Макед, Босор і решту міст Гілеаду.
	37 Після того Тимотей зібрав друге військо й отаборився проти Рафону, по той бік потоку.
	38 Юда послав, щоб розвідатися про табір, і донесли йому: «До нього пристали всі народи, що навколо нас, — вельми велика сила.
	39 Навіть арабів найняли собі на допомогу; вони отаборились по той бік потоку, готові йти проти тебе у битву.» І двигнувся Юда їм назустріч.
	40 А Тимотей сказав начальникам свого війська, тоді як Юда зо своїм військом наближався до потоку: «Як він перейде до нас першим, ми не зможемо йому протистати, бо він буде сильніший від нас,
	41 а як злякається й отабориться по той бік річки, ми перейдемо до нього і його переможемо.»
	42 Скоро Юда прибув до потоку, розставив здовж нього народних писарів й наказав їм: «Не дозволяйте нікому зупинятись! Усі нехай ідуть до бою!»
	43 Він перший перейшов проти ворога, а за ним увесь народ. І розгромив поган, що кинули зброю і повтікали у храм у Карнаїн,
	44 але юдеї взяли місто і храм спалили з усіма, хто були в ньому. Отак був звойований Карнаїн, і не могли протиставитися Юді.
	45 Юда зібрав ізраїльтян, що були в Гілеаді, від найменшого до найбільшого, жінок їхніх і дітей їхніх з усім майном їхнім — вельми велику силу, щоб вести їх в Юдею.
	46 Прибули вони до Ефрону, великого й укріпленого міста, що лежало подорозі, так, що не можна було від нього відхилитись ні праворуч, ані ліворуч, лиш треба було пройти через нього.
	47 Мешканці ж міста загородили їм перехід, закидавши камінням ворота.
	48 Юда послав до них послів з мирними словами, так їм кажучи: «Ми пройдемо лише через вашу землю, щоб нам дістатись у наш край. Ніхто вам зла не заподіє, пройдем собі, та й годі.» Та ті не захотіли їм відчинити.
	49 Тоді Юда звелів оголосити в таборі наказ, щоб кожен стояв на своїм місці,
	50 і коли вояки вишикувались, Юда дав наказ увесь той день і всю ту ніч воювати проти міста, що нарешті піддалося.
	51 Усіх чоловіків Юда витяв мечем, місто зрівняв із землею, забрав у нього здобич і пройшов через місто по трупах убитих.
	52 Далі юдеї перейшли через Йордан у велику рівнину, що навпроти Бетшеану,
	53 а Юда збирав відсталих позаду й підбадьорював народ протягом усієї дороги, аж поки не прибув у Юдею.
	54 З радістю та веселощами вийшли вони на Сіон-гору і принесли всепалення, бо повернулись у мирі, ніхто з них не загинув.
	55 Тоді як Юда і Йонатан були в Гілеаді, а Симон, брат його, у Галилеї перед Птолемаїдою,
	56 Йосиф, син Захарії, та Азарія, начальники війська, довідались про славні подвиги в боях, що ті вчинили,
	57 та й сказали: «Зробімо й собі ім’я, ходімо війною на поган, що навкруги нас!»
	58 І дали наказ своєму військові і двигнулися на Ямнію.
	59 Проти них вийшов з міста Горгій і ті, що були при ньому, і зав’язалась битва,
	60 але Йосиф та Азарія були до ноги побиті, і гналися за ними аж до границь Юдеї, і полягло того дня зо 2000 ізраїльтян.
	61 То була тяжка поразка для народу, бо вони не послухалися Юди та його братів, намисливши виявити хоробрість.
	62 Та вони не були з роду тих мужів, через яких дано було Ізраїлеві спасіння.
	63 Відважний Юда та його брати вславились вельми перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, скрізь, де дійшло їхнє ім’я;
	64 і приходили до них, щоб їх вітати.
	65 Юда з братами двигнувся знову, щоб воювати синів Ісава у краї на південь, і розбив Хеврон із залежними від нього містечками, зруйнував його твердині, а башти спалив вогнем, усі навколо.
	66 Далі рушив, щоб дістатись у край Філістимлянський, і перейшов через Марісу.
	67 Того дня полягли в бою священики, що хотіли виявитися хоробрими й нерозважно виступили до бою.
	68 Потім повернув Юда в Азот, у землю Філістимлянську, спалив тесаних бовванів, богів їхніх, награбував з міст здобичі й повернувся в Юдею.