Якова 3

¹ Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,

² бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.

³ Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.

⁴ А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.

⁵ Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!

⁶ І язик — вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.

⁷ Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.

⁸ Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він — зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.

⁹ Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.

¹⁰ З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.

¹¹ Хіба криниця з одного джерела б’є солодким і гірким?

¹² Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.

¹³ Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.

¹⁴ Коли ж. у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.

¹⁵ Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;

¹⁶ бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.

¹⁷ А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.

¹⁸ Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.