Лука 23

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.	1 And the whole multitude of them rising up, led him to Pilate.
2 І заходились його винуватити, кажучи «Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.»	2 And they began to accuse him, saying: We have found this man perverting our nation, and forbidding to give tribute to Caesar, and saying that he is Christ the king.
3 Пилат спитав його «Ти цар юдейський» А Ісус у відповідь сказав до нього «Ти кажеш.»	3 And Pilate asked him, saying: Art thou the king of the Jews? But he answering, said: Thou sayest it.
4 Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби «Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.»	4 And Pilate said to the chief priests and to the multitudes: I find no cause in this man.
5 Вони ж наполягали і кричали «Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.»	5 But they were more earnest, saying: He stirreth up the people, teaching throughout all Judea, beginning from Galilee to this place.
6 Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;	6 But Pilate hearing Galilee, asked if the man were of Galilee?
7 а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.	7 And when he understood that he was of Herod's jurisdiction, he sent him away to Herod, who was also himself at Jerusalem, in those days.
8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.	8 And Herod, seeing Jesus, was very glad; for he was desirous of a long time to see him, because he had heard many things of him; and he hoped to see some sign wrought by him.
9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.	9 And he questioned him in many words. But he answered him nothing.
10 Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.	10 And the chief priests and the scribes stood by, earnestly accusing him.
11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.	11 And Herod with his army set him at nought, and mocked him, putting on him a white garment, and sent him back to Pilate.
12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували/	12 And Herod and Pilate were made friends, that same day; for before they were enemies one to another.
13 Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,	13 And Pilate, calling together the chief priests, and the magistrates, and the people,
14 Пилат промовив до них «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.	14 Said to them: You have presented unto me this man, as one that perverteth the people; and behold I, having examined him before you, find no cause in this man, in those things wherein you accuse him.
15 Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.	15 No, nor Herod neither. For I sent you to him, and behold, nothing worthy of death is done to him.
16 Тож я його покараю і відпущу.»	16 I will chastise him therefore, and release him.
17 Треба ж було їм одного випустити з-за празника.	17 Now of necessity he was to release unto them one upon the feast day.
18 Та вони всі разом закричали «Убий цього, а відпусти нам Варавву!»	18 But the whole multitude together cried out, saying: Away with this man, and release unto us Barabbas:
19 Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.	19 Who, for a certain sedition made in the city, and for a murder, was cast into prison.
20 Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.	20 And Pilate again spoke to them, desiring to release Jesus.
21 Та вони закричали «Розіпни, розіпни його!»	21 But they cried again, saying: Crucify him, crucify him.
22 І втретє він до них промовив «Яке ж бо зло вчинив він Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.»	22 And he said to them the third time: Why, what evil hath this man done? I find no cause of death in him. I will chastise him therefore, and let him go.
23 Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг.	23 But they were instant with loud voices, requiring that he might be crucified; and their voices prevailed.
24 Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.	24 And Pilate gave sentence that it should be as they required.
25 І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.	25 And he released unto them him who for murder and sedition, had been cast into prison, whom they had desired; but Jesus he delivered up to their will.
26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.	26 And as they led him away, they laid hold of one Simon of Cyrene, coming from the country; and they laid the cross on him to carry after Jesus.
27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.	27 And there followed him a great multitude of people, and of women, who bewailed and lamented him.
28 Ісус же обернувся до них і сказав «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!	28 But Jesus turning to them, said: Daughters of Jerusalem, weep not over me; but weep for yourselves, and for your children.
29 Бо ось настануть дні, коли скажуть Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.	29 For behold, the days shall come, wherein they will say: Blessed are the barren, and the wombs that have not borne, and the paps that have not given suck.
30 Тоді почнуть вони горам казати Впадьте на нас! — і горбам Покрийте нас!	30 Then shall they begin to say to the mountains: Fall upon us; and to the hills: Cover us.
31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде»	31 For if in the green wood they do these things, what shall be done in the dry?
32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.	32 And there were also two other malefactors led with him to be put to death.
33 І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.	33 And when they were come to the place which is called Calvary, they crucified him there; and the robbers, one on the right hand, and the other on the left.
34 Ісус же сказав «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.» Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.	34 And Jesus said: Father, forgive them, for they know not what they do. But they, dividing his garments, cast lots.
35 Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!»	35 And the people stood beholding, and the rulers with them derided him, saying: He saved others; let him save himself, if he be Christ, the elect of God.
36 Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,	36 And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,
37 примовляли «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!»	37 And saying: If thou be the king of the Jews, save thyself.
	38 And there was also a superscription written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew: THIS IS THE KING OF THE JEWS.
39 Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи «Хіба ти не Христос Спаси себе і нас!»	39 And one of those robbers who were hanged, blasphemed him, saying: If thou be Christ, save thyself and us.
40 А другий, озвавшися, скартав його й мовив «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару	40 But the other answering, rebuked him, saying: Neither dost thou fear God, seeing thou art condemned under the same condemnation?
41 Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.»	41 And we indeed justly, for we receive the due reward of our deeds; but this man hath done no evil.
42 І додав «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.»	42 And he said to Jesus: Lord, remember me when thou shalt come into thy kingdom.
43 Сказав (Ісус) до нього «Істинно кажу тобі Сьогодні будеш зо мною в раї.»	43 And Jesus said to him: Amen I say to thee, this day thou shalt be with me in paradise.
44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години,	44 And it was almost the sixth hour; and there was darkness over all the earth until the ninth hour.
45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.	45 And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.
46 Ісус закликав сильним голосом «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» Сказавши це, він віддав духа.	46 And Jesus crying out with a loud voice, said: Father, into thy hands I commend my spirit. And saying this, he gave up the ghost.
47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи «Справді цей чоловік був праведний.»	47 Now the centurion, seeing what was done, glorified God, saying: Indeed this was a just man.
48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди.	48 And all the multitude of them that were come together to that sight, and saw the things that were done, returned striking their breasts.
49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.	49 And all his acquaintance, and the women that had followed him from Galilee, stood afar off, beholding these things.
50 І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,	50 And behold there was a man named Joseph, who was a counsellor, a good and just man,
51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;	51 (The same had not consented to their counsel and doings;) of Arimathea, a city of Judea; who also himself looked for the kingdom of God.
52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.	52 This man went to Pilate, and begged the body of Jesus.
53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.	53 And taking him down, he wrapped him in fine linen, and laid him in a sepulchre that was hewed in stone, wherein never yet any man had been laid.
54 День цей був п’ятниця, і вже заходила субота.	54 And it was the day of the Parasceve, and the sabbath drew on.
55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.	55 And the women that were come with him from Galilee, following after, saw the sepulchre, and how his body was laid.
56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.	56 And returning, they prepared spices and ointments; and on the sabbath day they rested, according to the commandment.