Єремія 36

¹ На четвертому році юдейського царя Йоакима, сина Йосії, надійшло таке слово від Господа до Єремії:

² «Візьми сувій та й посписуй у ньому всі слова, що я тобі говорив про Ізраїля й про Юду, і про всі народи з того часу, як я почав промовляти до тебе, з часів Йосії, та й по цей день.

³ Може, дім Юди, почувши про всі нещастя, що я мав на думці на них наслати, відвернеться кожен від своєї лихої дороги, то я й прощу їхню провину та їхній гріх.»

⁴ Прикликав Єремія Варуха, сина Нерії, і Варух вписав у сувій так, як Єремія йому проказував, усі слова Господні.

⁵ І наказав Єремія Варухові: «Мене замкнено, і я не можу піти в дім Господній;

⁶ тож піди ти та й прочитай із сувою записані з Моїх уст слова Господні перед народом у день посту в домі Господнім; та й перед усіма юдеями, що поприходять із своїх міст, — прочитай і їм.

⁷ Може, їхня молитва буде вгодна Господеві, і кожен відвернеться від своєї лихої дороги, бо великий той гнів і те обурення, якими Господь погрожує цьому народові.»

⁸ Варух, син Нерії, вчинив точно все, що повелів йому пророк Єремія: прочитав із сувою слова Господні в домі Господньому.

⁹ На п’ятому році юдейського царя Йоакима, сина Йосії, дев’ятого місяця, оповіщено піст перед обличчям Господнім усьому народові в Єрусалимі й усьому народові, що поприходив із міст у Єрусалим.

¹⁰ І прочитав Варух перед усім народом із сувою слова Єремії в домі Господньому, у світлиці Гемарії, сина генерального писаря Шафана, на верхньому подвір’ї, коло входу в нові ворота Господнього дому.

¹¹ А Міхей, син Гемарії, сина Шафана, вислухавши всі слова Господні з книги,

¹² пішов у царський палац, у світлицю писаря; а там сиділи всі князі: писар Елішама й Делая, син Шемаї, й Елнатан, син Ахбора й Гемарія, син Шафана, і Седекія, син Хананії, й усі князі.

¹³ І переповів їм Міхей усі слова, що чув, як ото Варух читав у книзі перед народом.

¹⁴ Тоді послали до Варуха усі князі Єгутію, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушія, щоб він сказав: «Візьми із собою отой сувій, що ти читав перед народом та й приходь.» І взяв Варух, син Нерії з собою сувій, і прийшов до них.

¹⁵ Вони ж сказали йому: «Сідай та й прочитай нам уголос.» І прочитав їм Варух голосно.

¹⁶ Вислухавши сукупність слів, злякались вони та й кажуть один до одного: «Мусимо повідомити царя про всі ці слова.»

¹⁷ Ще й питають Варуха: «Повідай нам, як ти списав всі ці слова?»

¹⁸ А Варух їм: «Він своїми устами проказав мені всі ці слова, тож я й списав їх у книзі чорнилом.»

¹⁹ І сказали князі Варухові: «Йди та й сховайся, ти й Єремія, так щоб ніхто не знав, де ви.»

²⁰ Потім, поклавши сувій у світлиці писаря Елішами, пішли до царя усередину до покою та й розповіли йому всю справу.

²¹ І послав цар Єгутію по сувій, і взяв його Єгутія з світлиці писаря Елішами та й прочитав його перед царем і всіма князями, що стояли навколо царя.

²² Цар же перебував тоді — це було дев’ятого місяця — у зимовім палаці, а перед ним горів жар у горщикові.

²³ Щоразу, як Єгутія перечитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножиком і кидав на вогонь у горщикові, аж покіль увесь сувій не згорів на вогні, що у горщикові.

²⁴ І ні цар, ні слуги його не сполохались і не роздерли на собі одежі, коли вислухали всі ці слова.

²⁵ І хоч Елнатан і Делая, і Гемарія благали царя не палити сувою, він не послухав їх.

²⁶ Ба ще й повелів цар царенкові Єрахмеелові і Сераї, синові Азрієла та Шелемії, синові Авдієла, схопити Варуха писаря та Єремію пророка; та Господь сховав їх.

²⁷ Надійшло слово Господнє до Єремії після того, як цар спалив сувій із тими словами, що посписував Варух із уст Єремії:

²⁸ «Візьми собі другий сувій та й спиши на ньому всі слова, що були вже на першому сувої, який спалив Йоаким, цар юдейський.

²⁹ А щодо Йоакима, царя юдейського, то скажи так: Ось що говорить Господь: Ти спалив той сувій, кажучи: Навіщо ти написав у ньому, що вавилонський цар напевне прийде та й зруйнує цю землю так, що щезне з неї людина й скотина?

³⁰ Тим то так говорить Господь про Йоакима, царя юдейського: Не матиме він потомка, що сидів би на Давидовому престолі; труп його лежатиме, кинутий на денну спеку й на нічний холод.

³¹ І покараю його та потомків його і слуг його за їхню провину, і пошлю на них і на всіх мешканців єрусалимських, а й на мужів юдейських усе лихо, яким я їм погрожував, а вони не слухали.»

³² І взяв Єремія другий сувій та й передав його писареві Варухові, синові Нерії, а цей списав на ньому всі слова тієї книги, яку спалив Йоаким, цар юдейський, так, як проказував йому Єремія. Ба ще й додав до них багато слів того ж значення, що й перше.