Lucas 8

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 Después, Jesús recorría las ciudades y los pueblos, predicando y anunciando la Buena Noticia del Reino de Dios. Lo acompañaban los Doce	1 По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять
2 y también algunas mujeres que habían sido curadas de malos espíritus y enfermedades: María, llamada Magdalena, de la que habían salido siete demonios;	2 і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів,
3 Juana, esposa de Cusa, intendente de Herodes, Susana y muchas otras, que los ayudaban con sus bienes.	3 Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.
4 Como se reunía una gran multitud y acudía a Jesús gente de todas las ciudades, él les dijo, valiéndose de una parábola:	4 А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі
5 «El sembrador salió a sembrar su semilla. Al sembrar, una parte de la semilla cayó al borde del camino, donde fue pisoteada y se la comieron los pájaros del cielo.	5 «Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали.
6 Otra parte cayó sobre las piedras y, al brotar, se secó por falta de humedad.	6 Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало.
7 Otra cayó entre las espinas, y estas, brotando al mismo tiempo, la ahogaron.	7 Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила.
8 Otra parte cayó en tierra fértil, brotó y produjo fruto al ciento por uno». Y una vez que dijo esto, exclamó: «¡El que tenga oídos para oír, que oiga!».	8 Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.» Кажучи це, Ісус голосно мовив «Хто має вуха слухати, нехай слухає.»
9 Sus discípulos le preguntaron qué significaba esta parábola,	9 Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.
10 y Jesús les dijo: «A ustedes se les ha concedido conocer los misterios del Reino de Dios; a los demás, en cambio, se les habla en parábolas, para que miren sin ver y oigan sin comprender.	10 Він сказав їм «Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.
11 La parábola quiere decir esto: La semilla es la Palabra de Dios.	11 Ось що значить оця притча зерно це слово Боже.
12 Los que están al borde del camino son los que escuchan, pero luego viene el demonio y arrebata la Palabra de sus corazones, para que no crean y se salven.	12 Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.
13 Los que están sobre las piedras son los que reciben la Palabra con alegría, apenas la oyen; pero no tienen raíces: creen por un tiempo, y en el momento de la tentación se vuelven atrás.	13 Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.
14 Lo que cayó entre espinas son los que escuchan, pero con las preocupaciones, las riquezas y los placeres de la vida, se van dejando ahogar poco a poco, y no llegan a madurar.	14 А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.
15 Lo que cayó en tierra fértil son los que escuchan la Palabra con un corazón bien dispuesto, la retienen, y dan fruto gracias a sus constancia.	15 Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.
16 No se enciende una lámpara para cubrirla con un recipiente o para ponerla debajo de la cama, sino que se la coloca sobre un candelero, para que los que entren vean la luz.	16 Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17 Porque no hay nada oculto que no se descubra algún día, ni nada secreto que no deba ser conocido y divulgado.	17 Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло.
18 Presten atención y oigan bien, porque al que tiene, se le dará, pero al que no tiene, se le quitará hasta lo que cree tener».	18 Вважайте, отже, як слухаєте бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.»
19 Su madre y sus hermanos fueron a verlo, pero no pudieron acercarse a causa de la multitud.	19 Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись.
20 Entonces le anunciaron a Jesús: «Tu madre y tus hermanos están ahí afuera y quieren verte».	20 Його повідомили «Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.»
21 Pero él les respondió: «Mi madre y mis hermanos son los que escuchan la Palabra de Dios y la practican».	21 Він же у відповідь сказав їм «Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.»
22 Un día, Jesús subió con sus discípulos a una barca y les dijo: «Pasemos a la otra orilla del lago». Ellos partieron,	22 Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм «Переплиньмо на той бік озера.» І відплили.
23 y mientras navegaban, Jesús se durmió. Entonces se desencadenó sobre el lago un fuerte vendaval; la barca se iba llenando de agua, y ellos corrían peligro.	23 Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці.
24 Los discípulos se acercaron y lo despertaron, diciendo: «¡Maestro, Maestro, nos hundimos!». El se despertó e increpó al viento y a las olas; estas se apaciguaron y sobrevino la calma.	24 І, приступивши, вони збудили його й кажуть «Наставниче, наставниче, ми гинемо!» Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша.
25 Después les dijo: «¿Dónde está la fe de ustedes?». Y ellos, llenos de temor y admiración, se decían unos a otros: «¿Quién es este que ordena incluso al viento y a las olas, y le obedecen?».	25 Тоді сказав їм «Де ваша віра» Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали «Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його»
26 Después llegaron a la región de los gerasenos, que está situada frente a Galilea.	26 Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї.
27 Jesús acababa de desembarcar, cuando salió a su encuentro un hombre de la ciudad, que estaba endemoniado. Desde hacía mucho tiempo no se vestía, y no vivía en una casa, sino en los sepulcros.	27 Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах.
28 Al ver a Jesús, comenzó a gritar, cayó a sus pies y dijo con voz potente: «¿Qué quieres de mí, Jesús, Hijo de Dios, el Altísimo? Te ruego que no me atormentes».	28 Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним «Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього Благаю тебе, не муч мене!»
29 Jesús, en efecto, estaba ordenando al espíritu impuro que saliera de aquel hombre. Muchas veces el espíritu se había apoderado de él, y aunque lo ataban con cadenas y grillos para sujetarlo, él rompía sus ligaduras y el demonio lo arrastraba a lugares desiertos.	29 Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.
30 Jesús le preguntó: «¿Cuál es tu nombre?». «Legión», respondió, porque eran muchos los demonios que habían entrado en él.,	30 Ісус же спитав його «Як тобі на ім’я» «Легіон!» — відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.
31 Y le suplicaban que no les ordenara precipitarse al abismo.	31 І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню.
32 Había allí una gran piara de cerdos que estaba paciendo en la montaña. Los demonios suplicaron a Jesús que les permitiera entrar en los cerdos. El se lo permitió.	32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм.
33 Entonces salieron de aquel hombre, entraron en los cerdos, y desde lo alto del acantilado, la piara se precipitó al mar y se ahogó.	33 Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло.
34 Al ver lo que había pasado, los cuidadores huyeron y difundieron la noticia en la ciudad y en los poblados.	34 Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах.
35 En seguida la gente fue a ver lo que había sucedido. Cuando llegaron adonde estaba Jesús, vieron sentado a sus pies, vestido y en sus sano juicio, al hombre del que habían salido los demonios, y se llenaron de temor.	35 І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі — і злякались.
36 Los que habían presenciado el hecho les contaron cómo había sido curado el endemoniado.	36 Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий.
37 Todos los gerasenos pidieron a Jesús que se alejará de allí, porque estaban atemorizados; y él, subiendo a la barca, regresó.	37 Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся.
38 El hombre del que salieron los demonios le rogaba que lo llevara con él, pero Jesús lo despidió, diciéndole:	38 А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи
39 «Vuelve a tu casa y cuenta todo lo que Dios has hecho por ti». El se fue y proclamó en toda la ciudad lo que Jesús había hecho por él.	39 «Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.» Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.
40 A su regreso, Jesús fue recibido por la multitud, porque todos lo estaban esperando.	40 По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі його чекали.
41 De pronto, se presentó un hombre llamado Jairo, que era jefe de la sinagoga, y cayendo a los pies de Jesús, le suplicó que fuera a su casa,	41 Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім’я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату,
42 porque su única hija, que tenía unos doce años, se estaba muriendo. Mientras iba, la multitud lo apretaba hasta sofocarlo.	42 бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.
43 Una mujer que padecía de hemorragias desde hacía doce años y a quien nadie había podido curar,	43 Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити,
44 se acercó por detrás y tocó los flecos de su manto; inmediatamente cesó la hemorragia.	44 підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою — спинилась її кровотеча.
45 Jesús preguntó: «¿Quién me ha tocado?». Como todos lo negaban, Pedro y sus compañeros le dijeron: «Maestro, es la multitud que te está apretujando».	45 Ісус спитав «Хто доторкнувся мене» А що всі відпекувались, Петро мовив «Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.»
46 Pero Jesús respondió: «Alguien me ha tocado, porque he sentido que una fuerza salía de mí».	46 Ісус же сказав «Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.»
47 Al verse descubierta, la mujer se acercó temblando, y echándose a sus pies, contó delante de todos por qué lo había tocado y cómo fue curada instantáneamente.	47 Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала.
48 Jesús le dijo entonces: «Hija, tu fe te ha salvado, vete en paz».	48 Сказав їй Ісус «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!»
49 Todavía estaba hablando, cuando llegó alguien de la casa del jefe de sinagoga y le dijo: «Tu hija ha muerto, no molestes más al Maestro».	49 Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже «Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.»
50 Pero Jesús, que había oído, respondió: «No temas, basta que creas y se salvará».	50 Ісус почувши це, озвався до нього «Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.»
51 Cuando llegó a la casa no permitió que nadie entrara con él, sino Pedro, Juan y Santiago, junto con el padre y la madre de la niña.	51 Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір’ю дитини.
52 Todos lloraban y se lamentaban. «No lloren, dijo Jesús, no está muerta, sino que duerme».	52 Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив «Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.»
53 Y se burlaban de él, porque sabían que la niña estaba muerta.	53 І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла.
54 Pero Jesús la tomó de la mano y la llamó, diciendo: «Niña, levántate».	54 А він узяв її за руку й голосно промовив «Дівчино, пробудися!»
55 Ella recuperó el aliento y se levantó en el acto. Después Jesús ordenó que le dieran de comer.	55 І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.
56 Sus padres se quedaron asombrados, pero él les prohibió contar lo que había sucedido.	56 Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.