Actus Apostolorum 10

VULGATA	Біблія
1 Vir autem quidam erat in Cæsarea, nomine Cornelius, centurio cohortis quæ dicitur Italica,	1 А був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським,
2 religiosus, ac timens Deum cum omni domo sua, faciens eleemosynas multas plebi, et deprecans Deum semper.	2 побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився.
3 Is vidit in visu manifeste, quasi hora diei nona, angelum Dei introëuntem ad se, et dicentem sibi : Corneli.	3 Бачив він — десь коло дев’ятої години дня — ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!»
4 At ille intuens eum, timore correptus, dixit : Quid est, domine ? Dixit autem illi : Orationes tuæ et eleemosynæ tuæ ascenderunt in memoriam in conspectu Dei.	4 Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе.
5 Et nunc mitte viros in Joppen, et accersi Simonem quemdam, qui cognominatur Petrus :	5 Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром.
6 hic hospitatur apud Simonem quemdam coriarium, cujus est domus juxta mare : hic dicet tibi quid te oporteat facere.	6 Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.»
7 Et cum discessisset angelus qui loquebatur illi, vocavit duos domesticos suos, et militem metuentem Dominum ex his qui illi parebant.	7 І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували,
8 Quibus cum narrasset omnia, misit illos in Joppen.	8 і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.
9 Postera autem die, iter illis facientibus, et appropinquantibus civitati, ascendit Petrus in superiora ut oraret circa horam sextam.	9 Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години.
10 Et cum esuriret, voluit gustare. Parantibus autem illis, cecidit super eum mentis excessus :	10 Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього:
11 et vidit cælum apertum, et descendens vas quoddam, velut linteum magnum, quatuor initiis submitti de cælo in terram,	11 бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана чотирма кінцями, і спускається на землю.
12 in quo erant omnia quadrupedia, et serpentia terræ, et volatilia cæli.	12 Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці.
13 Et facta est vox ad eum : Surge, Petre : occide, et manduca.	13 І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!»
14 Ait autem Petrus : Absit Domine, quia numquam manducavi omne commune et immundum.	14 Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.»
15 Et vox iterum secundo ad eum : Quod Deus purificavit, tu commune ne dixeris.	15 І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.»
16 Hoc autem factum est per ter : et statim receptum est vas in cælum.	16 Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо.
17 Et dum intra se hæsitaret Petrus quidnam esset visio quam vidisset, ecce viri qui missi erant a Cornelio, inquirentes domum Simonis astiterunt ad januam.	17 Якже збентежений Петро питав себе самого, що це могло б бути за видіння, що він бачив, — он люди, послані Корнилієм, розпитавши про Симонову хату, стали біля дверей
18 Et cum vocassent, interrogabant, si Simon qui cognominatur Petrus illic haberet hospitium.	18 і, покликавши, спитали, чи тут гостює Симон, на прізвище Петро.
19 Petro autem cogitante de visione, dixit Spiritus ei : Ecce viri tres quærunt te.	19 А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають.
20 Surge itaque, descende, et vade cum eis nihil dubitans : quia ego misi illos.	20 Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.»
21 Descendens autem Petrus ad viros, dixit : Ecce ego sum, quem quæritis : quæ causa est, propter quam venistis ?	21 Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?»
22 Qui dixerunt : Cornelius centurio, vir justus et timens Deum, et testimonium habens ab universa gente Judæorum, responsum accepit ab angelo sancto accersire te in domum suam, et audire verba abs te.	22 Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.»
23 Introducens ergo eos, recepit hospitio. Sequenti autem die, surgens profectus est cum illis, et quidam ex fratribus ab Joppe comitati sunt eum.	23 Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним.
24 Altera autem die introivit Cæsaream. Cornelius vero exspectabat illos, convocatis cognatis suis et necessariis amicis.	24 Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх.
25 Et factum est cum introisset Petrus, obvius venit ei Cornelius, et procidens ad pedes ejus adoravit.	25 І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився.
26 Petrus vero elevavit eum, dicens : Surge : et ego ipse homo sum.	26 Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.»
27 Et loquens cum illo intravit, et invenit multos qui convenerant :	27 І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних,
28 dixitque ad illos : Vos scitis quomodo abominatum sit viro Judæo conjungi aut accedere ad alienigenam : sed mihi ostendit Deus neminem communem aut immundum dicere hominem.	28 і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту.
29 Propter quod sine dubitatione veni accersitus. Interrogo ergo, quam ob causam accersistis me ?	29 Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?»
30 Et Cornelius ait : A nudiusquarta die usque ad hanc horam, orans eram hora nona in domo mea, et ecce vir stetit ante me in veste candida, et ait :	30 Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев’ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі
31 Corneli, exaudita est oratio tua, et eleemosynæ tuæ commemoratæ sunt in conspectu Dei.	31 і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом.
32 Mitte ergo in Joppen, et accersi Simonem qui cognominatur Petrus : hic hospitatur in domo Simonis coriarii juxta mare.	32 Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря.
33 Confestim ergo misi ad te : et tu benefecisti veniendo. Nunc ergo omnes nos in conspectu tuo adsumus audire omnia quæcumque tibi præcepta sunt a Domino.	33 Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.»
34 Aperiens autem Petrus os suum, dixit : In veritate comperi quia non est personarum acceptor Deus ;	34 Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу,
35 sed in omni gente qui timet eum, et operatur justitiam, acceptus est illi.	35 а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний.
36 Verbum misit Deus filiis Israël, annuntians pacem per Jesum Christum (hic est omnium Dominus).	36 Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх.
37 Vos scitis quod factum est verbum per universam Judæam : incipiens enim a Galilæa post baptismum quod prædicavit Joannes,	37 Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши з Галилеї, після хрищення, що проповідував Йоан:
38 Jesum a Nazareth : quomodo unxit eum Deus Spiritu Sancto, et virtute, qui pertransiit benefaciendo, et sanando omnes oppressos a diabolo, quoniam Deus erat cum illo.	38 про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним.
39 Et nos testes sumus omnium quæ fecit in regione Judæorum, et Jerusalem, quem occiderunt suspendentes in ligno.	39 І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили.
40 Hunc Deus suscitavit tertia die, et dedit eum manifestum fieri,	40 Того Бог на третій день воскресив і дав йому з’явитись,
41 non omni populo, sed testibus præordinatis a Deo : nobis, qui manducavimus et bibimus cum illo postquam resurrexit a mortuis.	41 не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.
42 Et præcepit nobis prædicare populo, et testificari, quia ipse est qui constitutus est a Deo judex vivorum et mortuorum.	42 І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих.
43 Huic omnes prophetæ testimonium perhibent remissionem peccatorum accipere per nomen ejus omnes qui credunt in eum.	43 Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім’я одержує відпущення гріхів.»
44 Adhuc loquente Petro verba hæc, cecidit Spiritus Sanctus super omnes qui audiebant verbum.	44 Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову.
45 Et obstupuerunt ex circumcisione fideles qui venerant cum Petro, quia et in nationes gratia Spiritus Sancti effusa est.	45 Всі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган;
46 Audiebant enim illos loquentes linguis, et magnificantes Deum.	46 бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався:
47 Tunc respondit Petrus : Numquid aquam quis prohibere potest ut non baptizentur hi qui Spiritum Sanctum acceperunt sicut et nos ?	47 «Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?»
48 Et jussit eos baptizari in nomine Domini Jesu Christi. Tunc rogaverunt eum ut maneret apud eos aliquot diebus.	48 І повелів, щоб їх христили во ім’я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів.