Exodus 33

VULGATA	Біблія
1 Locutusque est Dominus ad Moysen, dicens : Vade, ascende de loco isto tu, et populus tuus quem eduxisti de terra Ægypti, in terram quam juravi Abraham, Isaac et Jacob, dicens : Semini tuo dabo eam :	1 Господь сказав Мойсеєві: «Іди, вирушай звідси, сам ти і люди, що ти вивів з Єгипетської землі, в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову словами: Потомству твоєму оддам її.
2 et mittam præcursorem tui angelum, ut ejiciam Chananæum, et Amorrhæum, et Hethæum, et Pherezæum, et Hevæum, et Jebusæum,	2 Я пошлю перед тобою ангела й повиганяю ханаанян, аморіїв, хеттитів, перізіїв, хіввіїв та євусіїв;
3 et intres in terram fluentem lacte et melle. Non enim ascendam tecum, quia populus duræ cervicis es : ne forte disperdam te in via.	3 в землю, що тече молоком і медом; я ж сам не піду серед вас, бо ви народ твердолобий, щоб, бува, не вигубив я вас у дорозі.»
4 Audiensque populus sermonem hunc pessimum, luxit : et nullus ex more indutus est cultu suo.	4 Почув народ це гірке слово та й посумнішав, і не надягав ніхто своїх прикрас.
5 Dixitque Dominus ad Moysen : Loquere filiis Israël : Populus duræ cervicis es : semel ascendam in medio tui, et delebo te. Jam nunc depone ornatum tuum, ut sciam quid faciam tibi.	5 Тоді Господь сказав до Мойсея: «Скажи синам Ізраїля: Ви народ твердолобий; коли б я йшов одну лиш хвилю проміж вами, винищив би вас. Тож познімайте ваші прикраси з себе, а я вже знаю, що чинитиму з вами.»
6 Deposuerunt ergo filii Israël ornatum suum a monte Horeb.	6 І позривали сини Ізраїля свої прикраси з себе, почавши від Хорив-гори.
7 Moyses quoque tollens tabernaculum, tetendit extra castra procul, vocavitque nomen ejus, Tabernaculum f?deris. Et omnis populus, qui habebat aliquam quæstionem, egrediebatur ad tabernaculum f?deris, extra castra.	7 Узяв Мойсей намет та й нап’яв його за табором, оддалеки від нього; він назвав його наметом зібрання; кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за табором.
8 Cumque egrederetur Moyses ad tabernaculum, surgebat universa plebs, et stabat unusquisque in ostio papilionis sui, aspiciebantque tergum Moysi, donec ingrederetur tentorium.	8 Як тільки виходив Мойсей до намету, всі люди вставали, і кожен стояв коло входу до свого намету й дивились у слід Мойсеєві, аж він увійде в намет.
9 Ingresso autem illo tabernaculum f?deris, descendebat columna nubis, et stabat ad ostium, loquebaturque cum Moyse,	9 Коли Мойсей входив у намет, спускався стовп хмари й зупинявся при вході в намет і (Господь) розмовляв з Мойсеєм.
10 cernentibus universis quod columna nubis staret ad ostium tabernaculi. Stabantque ipsi, et adorabant per fores tabernaculorum suorum.	10 Народ же ввесь, бачивши хмаровий стовп, що стояв при вході в намет, вставав і падав ниць, кожен при вході до свого намету.
11 Loquebatur autem Dominus ad Moysen facie ad faciem, sicut solet loqui homo ad amicum suum. Cumque ille reverteretur in castra, minister ejus Josue filius Nun, puer, non recedebat de tabernaculo.	11 Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина з людиною. А потім Мойсей повертався до табору. Слуга ж його, Ісус Навин, ще хлопчина, не полишав намету.
12 Dixit autem Moyses ad Dominum : Præcipis ut educam populum istum : et non indicas mihi quem missurus es mecum, præsertim cum dixeris : Novi te ex nomine, et invenisti gratiam coram me.	12 Мойсей сказав Господеві: «Глянь, ти кажеш мені: Веди народ цей, та ти не сповістив мене, кого пошлеш зо мною. А ще й сказав був мені: Знаю тебе на ім’я, і ласку ти знайшов в очах моїх.
13 Si ergo inveni gratiam in conspectu tuo, ostende mihi faciem tuam, ut sciam te, et inveniam gratiam ante oculos tuos : respice populum tuum gentem hanc.	13 Тож коли я справді знайшов ласку в твоїх очах, дай мені взнати твої путі, щоб я пізнав тебе та й знайшов ласку в твоїх очах, та зглянься й на те, що це твої люди.»
14 Dixitque Dominus : Facies mea præcedet te, et requiem dabo tibi.	14 (Господь) сказав: «Я сам піду з тобою і дам тобі спокій.»
15 Et ait Moyses : Si non tu ipse præcedas, ne educas nos de loco isto.	15 І (Мойсей) відповів йому: «Коли не йтимеш ти сам особисто, то й не виводь нас звідси.
16 In quo enim scire poterimus ego et populus tuus invenisse nos gratiam in conspectu tuo, nisi ambulaveris nobiscum, ut glorificemur ab omnibus populis qui habitant super terram ?	16 Та й по чім же буде пізнати, що я знайшов ласку в твоїх очах, я і народ твій, як не по тім, що ти йтимеш з нами? Тим і відрізнимось ми, я і твій народ, від усіх народів, що на лиці землі.»
17 Dixit autem Dominus ad Moysen : Et verbum istud, quod locutus es, faciam : invenisti enim gratiam coram me, et teipsum novi ex nomine.	17 Господь сказав Мойсеєві: «І те, що ти зараз бажаєш, зроблю; бо ти знайшов ласку в очах у мене, і я знаю тебе на ім’я.»
18 Qui ait : Ostende mihi gloriam tuam.	18 І говорив (Мойсей): «Покажи мені, благаю, твою славу!»
19 Respondit : Ego ostendam omne bonum tibi, et vocabo in nomine Domini coram te : et miserebor cui voluero, et clemens ero in quem mihi placuerit.	19 І (Господь) відповів: «Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім’я Господа; і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись.»
20 Rursumque ait : Non poteris videre faciem meam : non enim videbit me homo et vivet.	20 І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити.»
21 Et iterum : Ecce, inquit, est locus apud me, et stabis supra petram.	21 Далі Господь сказав: «Ось місце коло мене, стань на цій скелі;
22 Cumque transibit gloria mea, ponam te in foramine petræ, et protegam dextera mea, donec transeam :	22 і як проходитиме моя слава, я поставлю тебе в щілині скелі й моєю долонею прикрию тебе, поки не перейду.
23 tollamque manum meam, et videbis posteriora mea : faciem autem meam videre non poteris.	23 Потім я заберу мою руку, й ти побачиш мої плечі; лиця ж мого бачити не можна.»