Lettera ai Colossesi - מכתב לקולוסים 8

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וְשָׁאוּל גַּם־הוּא הָיָה רֹצֶה בַהֲרֵגָתוֹ וַתְּהִי בַּיּוֹם הַהוּא רְדִיפָה גְדוֹלָה עַל־הַקְּהִלָּה אֲשֶׁר בִּירוּשָׁלָיִם וַיָּפֻצוּ כֻלָּם בְּעָרֵי יְהוּדָה וְשֹׁמְרוֹן לְבַד מִן־הַשְּׁלִיחִים	1 Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.
2 וַיִּשְׂאוּ אֲנָשִׁים חֲסִידִים אֶת־אִסְטְפָנוֹס וַיִּקְבְּרֻהוּ וַיִּסְפְּדוּ עָלָיו מִסְפֵּד גָּדוֹל	2 Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.
3 וְשָׁאוּל הֶחֱרִיב אֶת־הַקְּהִלָּה וַיְשׁוֹטֵט בַּבָּתִּים וַיִּסְחַב מִשָּׁם אֲנָשִׁים וְנָשִׁים וַיַּסְגִּירֵם לַכֶּלֶא	3 Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в’язницю.
4 וְהַנְּפוֹצִים עָבְרוּ בָאָרֶץ וַיְבַשְּׂרוּ אֶת־הַדָּבָר	4 Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).
5 וּפִילִפּוֹס יָרַד אֶל־עִיר שֹׁמְרוֹן וַיַּכְרֵז לָהֶם אֶת־הַמָּשִׁיחַ	5 Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.
6 וַיַּקְשֵׁב הֲמוֹן הָעָם בְּלֵב אֶחָד אֶל־אִמְרֵי פִילִפּוֹס בְּשָׁמְעָם וּבִרְאוֹתָם אֶת־הָאֹתוֹת אֲשֶׁר עָשָׂה	6 А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,
7 כִּי רַבִּים הָיוּ אֲחוּזֵי רוּחוֹת הַטֻּמְאָה וְהָרוּחוֹת יָצְאוּ מֵהֶם צֹעֲקוֹת בְּקוֹל גָּדוֹל וְרַבִּים נְכֵי אֵבָרִים וּפִסְחִים וַיֵּרָפֵאוּ	7 бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.
8 וַתְּהִי שִׂמְחָה גְדוֹלָה בָּעִיר הַהִיא	8 Радість же була велика в тім місті.
9 וְאִישׁ אֶחָד וּשְׁמוֹ שִׁמְעוֹן הָיָה מִלְּפָנִים בָּעִיר מְכַשֵּׁף וּמַשְׁמִים אֶת־עַם שֹׁמְרוֹן בְּאָמְרוֹ עַל־נַפְשׁוֹ כִּי־גָדוֹל הוּא	9 А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.
10 וַיַּקְשִׁיבוּ אֵלָיו מִקְּטַנָּם וְעַד־גְּדוֹלָם לֵאמֹר זֶה הוּא גְּבוּרַת הָאֱלֹהִים הַגְּדוֹלָה	10 За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік — сила Божа, що її звуть великою.»
11 וַיַּקְשִׁיבוּ אֵלָיו עַל־הֱיוֹתוֹ מַשְׁמִים אוֹתָם בִּכְשָׁפָיו יָמִים רַבִּים	11 Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.
12 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר הֶאֱמִינוּ לְפִילִפּוֹס בְּבַשְּׂרוֹ אֶת־מַלְכוּת הָאֱלֹהִים וְאֶת־שֵׁם יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ וַיִּטָּבְלוּ אֲנָשִׁים וְנָשִׁים	12 Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім’я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.
13 וַיַּאֲמֵן שִׁמְעוֹן גַּם־הוּא וַיִּטָּבֵל וַיִּדְבַּק בְּפִילִפּוֹס וַיַּרְא אֶת־הָאֹתוֹת וְהַמֹּפְתִים הַגְּדֹלִים אֲשֶׁר נַעֲשֹוּ וַיִּשְׁתּוֹמֵם	13 Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.
14 וַיִּשְׁמְעוּ הַשְּׁלִיחִים אֲשֶׁר בִּירוּשָׁלַיִם כִּי־קִבְּלָה שֹׁמְרוֹן אֶת־דְּבַר הָאֱלֹהִים וַיִּשְׁלְחוּ אֲלֵיהֶם אֶת־פֶּטְרוֹס וְאֶת־יוֹחָנָן	14 Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.
15 וַיֵּרְדוּ שָׁמָּה וַיִּתְפַּלְלוּ בַעֲדָם אֲשֶׁר יְקַבְּלוּ אֶת־רוּחַ הַקֹּדֶשׁ	15 Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,
16 כִּי הָרוּחַ לֹא־צָלְחָה עַד־עַתָּה עַל־אֶחָד מֵהֶם וְהֵם רַק־נִטְבָּלִים בְּשֵׁם הָאָדוֹן יֵשׁוּעַ	16 бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім’я Господа Ісуса.
17 וַיִּסְמְכוּ אֶת־יְדֵיהֶם עֲלֵיהֶם וַיְקַבְּלוּ אֶת־רוּחַ הַקֹּדֶשׁ	17 Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.
18 וַיְהִי בִּרְאוֹת שִׁמְעוֹן כִּי בִסְמִיכוּת יְדֵי הַשְּׁלִיחִים נִתַּן רוּחַ הַקֹּדֶשׁ וַיָּבֵא לִפְנֵיהֶם כָּסֶף	18 Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші
19 וַיֹּאמַר תְּנוּ־נָא גַם־לִי אֶת־הַיְכֹלֶת הַזֹּאת אֲשֶׁר־יְקַבֵּל אֶת־רוּחַ הַקֹּדֶשׁ כֹּל אֲשֶׁר־אָשִׂים עָלָיו אֶת־יָדָי	19 і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.»
20 וַיֹּאמֶר אֵלָיו פֶּטְרוֹס כַּסְפְּךָ יְהִי אִתְּךָ לַאֲבַדּוֹן יַעַן חָשַׁבְתָּ לִקְנוֹת בִּמְחִיר אֶת־מַתַּת הָאֱלֹהִים	20 Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.
21 אֵין־לְךָ חֵלֶק וְגוֹרָל בַּדָּבָר הַזֶּה כִּי לְבָבְךָ אֵינֶנּוּ יָשָׁר לִפְנֵי הָאֱלֹהִים	21 Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.
22 וְעַתָּה שׁוּב מֵרָעָתְךָ זֹאת וְהִתְחַנֵּן אֶל־הָאֱלֹהִים אוּלַי תִּסָּלַח לְךָ מְזִמַּת לְבָבֶךָ	22 Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;
23 כִּי־רֹאֶה אָנֹכִי כִּי־בָאתָ לִידֵי מְרוֹרַת רוֹשׁ וְחַרְצֻבּוֹת רֶשַׁע	23 бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.»
24 וַיַּעַן שִׁמְעוֹן וַיֹּאמַר הַעְתִּירוּ אַתֶּם בַּעֲדִי אֶל־יְהוָֹה לְבִלְתִּי־בוֹא עָלַי דָּבָר מִכֹּל אֲשֶׁר אֲמַרְתֶּם	24 А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.»
25 וְהֵמָּה אַחֲרֵי אֲשֶׁר־הֵעִידוּ וְדִבְּרוּ אֶת־דְּבַר יְהוָֹה שָׁבוּ יְרוּשָׁלָיִם וַיְבַשְּׂרוּ אֶת־הַבְּשֹוֹרָה בִּכְפָרִים רַבִּים אֲשֶׁר לַשֹּׁמְרוֹנִים	25 Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.
26 וַיְדַבֵּר מַלְאַךְ־יְהוָֹה אֶל־פִילִפּוֹס לֵאמֹר קוּם לֵךְ הַנֶּגְבָּה עַל־הַדֶּרֶךְ הַיֹּרֶדֶת מִירוּשָׁלַיִם עַזָּתָה וְהִיא חֲרֵבָה	26 Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.»
27 וַיָּקָם וַיֵּלַךְ וְהִנֵּה אִישׁ כּוּשִׁי וְהוּא סָרִיס וְשַׁלִּיט לְקַנְדַּק מַלְכַּת־כּוּשׁ וּמְמֻנֶּה עַל־כָּל־גְּנָזֶיהָ אֲשֶׁר עָלָה אֶל־יְרוּשָׁלַיִם לְהִשְׁתַּחֲוֺת	27 І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, —
28 וַיְהִי בְשׁוּבוֹ וְהוּא ישֵׁב עַל־מֶרְכַּבְתּוֹ וְקֹרֵא בְּסֵפֶר יְשַׁעְיָה הַנָּבִיא	28 він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю.
29 וַיֹּאמֶר הָרוּחַ אֶל־פִילִפּוֹס גְּשָׁה וְהִלָּוֵה עַל־הַמֶּרְכָּבָה הַזֹּאת	29 Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.»
30 וַיָּרָץ פִילִפּוֹס אֵלֶיהָ וַיִּשְׁמַע אֹתוֹ קֹרֵא בְּסֵפֶר יְשַׁעְיָה הַנָּבִיא וַיֹּאמֶר הֲגַם תָּבִין אֶת־אֲשֶׁר אַתָּה קוֹרֵא	30 Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?»
31 וַיֹּאמֶר וְאֵיכָכָה אוּכַל אִם־אֵין אִישׁ אֲשֶׁר יוֹרֵנִי וַיְבַקֵּשׁ מֵאֵת פִילִפּוֹס לַעֲלוֹת וְלָשֶׁבֶת אֶצְלוֹ	31 А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього.
32 וְעִנְיַן הַכָּתוּב אֲשֶׁר קָרָא זֶה הוּא כַּשֶּׂה לַטֶּבַח יוּבָל וּכְרָחֵל לִפְנֵי גוֹזְזֶיהָ נֶאֱלָמָה וְלֹא־יִפְתַּח־פִּיו	32 Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого.
33 בְּעֹצֶר מִשְׁפָּטוֹ לֻקָּח וְאֶת־דּוֹרוֹ מִי יְשׂוֹחֵחַ כִּי נִגְזְרוּ מֵאֶרֶץ חַיָּיו	33 В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.»
34 וַיַּעַן הַסָּרִיס וַיֹּאמֶר אֶל־פִילִפּוֹס אֶשְׁאֲלָה מִמְּךָ עַל־מִי הַנָּבִיא מְדַבֵּר אֶת־זֹאת עַל־נַפְשׁוֹ אוֹ עַל־אִישׁ אַחֵר	34 Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?»
35 וַיִּפְתַּח פִילִפּוֹס אֶת־פִּיו וַיָּחֶל מִן־הַכָּתוּב הַזֶּה וַיְבַשֵּׂר אוֹתוֹ אֶת־יֵשׁוּעַ	35 Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому.
36 וַיְהִי בְּעָבְרָם בַּדֶּרֶךְ וַיָּבֹאוּ אֶל־מְקוֹם מָיִם וַיֹּאמֶר הַסָּרִיס הִנֵּה־מַיִם מַה־יִּמְנָעֵנִי מֵהִטָּבֵל	36 А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?»
37 וַיֹּאמֶר פִילִפּוֹס אִם־מַאֲמִין אַתָּה בְּכָל־לְבָבְךָ מֻתָּר־לָךְ וַיַּעַן וַיֹּאמֶר אֲנִי מַאֲמִין כִּי יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ בֶּן־הָאֱלֹהִים הוּא	37 Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, — можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»
38 וַיְצַו לְהַעֲמִיד אֶת־הַמֶּרְכָּבָה וַיֵּרְדוּ שְׁנֵיהֶם אֶל־תּוֹךְ הַמַּיִם פִילִפּוֹס וְהַסָּרִיס וַיַּטְבֵּל אוֹתוֹ	38 І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва — Филип та скопець — зійшли у воду і він охристив його.
39 וַיְהִי כִּי עָלוּ מִן־הַמַּיִם וַיִּשָּׂא רוּחַ יְהוָֹה אֶת פִילִפּוֹס וְלֹא יָסַף הַסָּרִיס לִרְאוֹתוֹ כִּי־הָלַךְ לְדַרְכּוֹ שָׂמֵחַ	39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.
40 וּפִילִפּוֹס נִמְצָא בְאַשְׁדּוֹד וַיַּעֲבֹר וַיְבַשֵּׂר בְּכָל הֶעָרִים עַד־בֹּאוֹ לְקִסְרִין	40 Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію.