Shemòt (שמות) - Esodo 21

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וְאֵלֶּה הַמִּשְׁפָּטִים אֲשֶׁר תָּשִׂים לִפְנֵיהֶם	1 «Оці судові закони ти покладеш перед ними.
2 כִּי תִקְנֶה עֶבֶד עִבְרִי שֵׁשׁ שָׁנִים יַעֲבֹד וּבַשְּׁבִעִת יֵצֵא לַחָפְשִׁי חִנָּם	2 Коли купиш раба, єврея, шість років служитиме тобі, а сьомого року вийде на волю, без відшкодування.
3 אִם־בְּגַפֹּו יָבֹא בְּגַפֹּו יֵצֵא אִם־בַּעַל אִשָּׁה הוּא וְיָצְאָה אִשְׁתֹּו עִמֹּו	3 Коли він сам прийшов до тебе, сам і на волю вийде, коли з жінкою, то й жінка його вийде з ним.
4 אִם־אֲדֹנָיו יִתֶּן־לֹו אִשָּׁה וְיָלְדָה־לֹו בָנִים אֹו בָנֹות הָאִשָּׁה וִילָדֶיהָ תִּהְיֶה לַאדֹנֶיהָ וְהוּא יֵצֵא בְגַפֹּו	4 Коли господар дав йому жінку, і вродила вона йому синів або дочок, жінка й діти її будуть господареві, він же вийде сам один.
5 וְאִם־אָמֹר יֹאמַר הָעֶבֶד אָהַבְתִּי אֶת־אֲדֹנִי אֶת־אִשְׁתִּי וְאֶת־בָּנָי לֹא אֵצֵא חָפְשִׁי	5 Як же раб скаже: Люблю я господаря мого, жінку мою і дітей моїх, не хочу виходити на волю,
6 וְהִגִּישֹׁו אֲדֹנָיו אֶל־הָאֱלֹהִים וְהִגִּישֹׁו אֶל־הַדֶּלֶת אֹו אֶל־הַמְּזוּזָה וְרָצַע אֲדֹנָיו אֶת־אָזְנֹו בַּמַּרְצֵעַ וַעֲבָדֹו לְעֹלָם׃ ס	6 тоді нехай його господар приведе його перед Бога, підведе до дверей або до одвірка та й проколе йому господар вухо шилом, і той служитиме йому довіку.
7 וְכִי־יִמְכֹּר אִישׁ אֶת־בִּתֹּו לְאָמָה לֹא תֵצֵא כְּצֵאת הָעֲבָדִים	7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, то нехай вона не виходить, як виходять раби.
8 אִם־רָעָה בְּעֵינֵי אֲדֹנֶיהָ אֲשֶׁר־ [לֹא כ] (לֹו ק) יְעָדָהּ וְהֶפְדָּהּ לְעַם נָכְרִי לֹא־יִמְשֹׁל לְמָכְרָהּ בְּבִגְדֹו־בָהּ	8 Якщо вона не довподоби своєму господареві, що набув її був для себе, нехай дозволить викупити її; чужому ж народові продати її не має права, бо обманув її.
9 וְאִם־לִבְנֹו יִיעָדֶנָּה כְּמִשְׁפַּט הַבָּנֹות יַעֲשֶׂה־לָּהּ	9 Коли ж синові своєму набув її, по праву дочок мусить поступати з нею.
10 אִם־אַחֶרֶת יִקַּח־לֹו שְׁאֵרָהּ כְּסוּתָהּ וְעֹנָתָהּ לֹא יִגְרָע	10 Коли ж другу візьме собі, нехай не вменшує її харчу, плаття її і подружніх прав її.
11 וְאִם־שְׁלָשׁ־אֵלֶּה לֹא יַעֲשֶׂה לָהּ וְיָצְאָה חִנָּם אֵין כָּסֶף׃ ס	11 А коли цих трьох речей не додержав, можна їй вийти безвідшкодовно, без викупу.
12 מַכֵּה אִישׁ וָמֵת מֹות יוּמָת	12 Хто вдарить чоловіка так, що той помре, скарати нещадно його смертю.
13 וַאֲשֶׁר לֹא צָדָה וְהָאֱלֹהִים אִנָּה לְיָדֹו וְשַׂמְתִּי לְךָ מָקֹום אֲשֶׁר יָנוּס שָׁמָּה׃ ס	13 Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому.
14 וְכִי־יָזִד אִישׁ עַל־רֵעֵהוּ לְהָרְגֹו בְעָרְמָה מֵעִם מִזְבְּחִי תִּקָּחֶנּוּ לָמוּת׃ ס	14 Якби ж хто замислив підступно вбити ближнього свого, то навіть від жертовника мого відірвеш його, щоб смертю скарати.
15 וּמַכֵּה אָבִיו וְאִמֹּו מֹות יוּמָת	15 Хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю.
16 וְגֹנֵב אִישׁ וּמְכָרֹו וְנִמְצָא בְיָדֹו מֹות יוּמָת׃ ס	16 Хто вхопить людину та продасть, або знайдеться вона в руках у нього, скарати його смертю.
17 וּמְקַלֵּל אָבִיו וְאִמֹּו מֹות יוּמָת׃ ס	17 Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю.
18 וְכִי־יְרִיבֻן אֲנָשִׁים וְהִכָּה־אִישׁ אֶת־רֵעֵהוּ בְּאֶבֶן אֹו בְאֶגְרֹף וְלֹא יָמוּת וְנָפַל לְמִשְׁכָּב	18 Коли посваряться люди, і один вдарить другого каменем чи своїм кулаком, і той не вмре, але лежатиме в ліжку,
19 אִם־יָקוּם וְהִתְהַלֵּךְ בַּחוּץ עַל־מִשְׁעַנְתֹּו וְנִקָּה הַמַּכֶּה רַק שִׁבְתֹּו יִתֵּן וְרַפֹּא יְרַפֵּא׃ ס	19 і згодом підведеться, і, хоч би й на палиці, а зможе вийти з хати, то той, хто вдарив, буде вільний, тільки дасть відшкодування за втрату часу, що пролежав, та вилікує його зовсім.
20 וְכִי־יַכֶּה אִישׁ אֶת־עַבְדֹּו אֹו אֶת־אֲמָתֹו בַּשֵּׁבֶט וּמֵת תַּחַת יָדֹו נָקֹם יִנָּקֵם	20 Коли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний.
21 אַךְ אִם־יֹום אֹו יֹומַיִם יַעֲמֹד לֹא יֻקַּם כִּי כַסְפֹּו הוּא׃ ס	21 Однак же, коли ще поживе день або два, залишити без покарання; бо він і його власність.
22 וְכִי־יִנָּצוּ אֲנָשִׁים וְנָגְפוּ אִשָּׁה הָרָה וְיָצְאוּ יְלָדֶיהָ וְלֹא יִהְיֶה אָסֹון עָנֹושׁ יֵעָנֵשׁ כַּאֲשֶׁר יָשִׁית עָלָיו בַּעַל הָאִשָּׁה וְנָתַן בִּפְלִלִים	22 Коли б’ються чоловіки та поштовхнуть при тому вагітну жінку, і вона скине дитину, але без іншої шкоди, то той мусить заплатити відшкодування, яке накладе жінчин чоловік, і винний заплатить згідно з судовим присудом.
23 וְאִם־אָסֹון יִהְיֶה וְנָתַתָּה נֶפֶשׁ תַּחַת נָפֶשׁ	23 А коли буде яка шкода, то даси життя за життя,
24 עַיִן תַּחַת עַיִן שֵׁן תַּחַת שֵׁן יָד תַּחַת יָד רֶגֶל תַּחַת רָגֶל	24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25 כְּוִיָּה תַּחַת כְּוִיָּה פֶּצַע תַּחַת פָּצַע חַבּוּרָה תַּחַת חַבּוּרָה׃ ס	25 опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
26 וְכִי־יַכֶּה אִישׁ אֶת־עֵין עַבְדֹּו אֹו־אֶת־עֵין אֲמָתֹו וְשִׁחֲתָהּ לַחָפְשִׁי יְשַׁלְּחֶנּוּ תַּחַת עֵינֹו׃ ס	26 Коли хто влучить в око раба свого або рабиню свою, і занапастить його, на волю нехай випустить його за йото око.
27 וְאִם־שֵׁן עַבְדֹּו אֹו־שֵׁן אֲמָתֹו יַפִּיל לַחָפְשִׁי יְשַׁלְּחֶנּוּ תַּחַת שִׁנֹּו׃ פ	27 А коли виб’є рабові своєму або рабині своїй зуба, на волю випустить його за того зуба.
28 וְכִי־יִגַּח שֹׁור אֶת־אִישׁ אֹו אֶת־אִשָּׁה וָמֵת סָקֹול יִסָּקֵל הַשֹּׁור וְלֹא יֵאָכֵל אֶת־בְּשָׂרֹו וּבַעַל הַשֹּׁור נָקִי	28 Коли віл вдарить рогами мужчину або жінку на смерть, укаменувати вола на смерть, і його м’яса не можна їсти; чий же віл, той неповинен.
29 וְאִם שֹׁור נַגָּח הוּא מִתְּמֹל שִׁלְשֹׁם וְהוּעַד בִּבְעָלָיו וְלֹא יִשְׁמְרֶנּוּ וְהֵמִית אִישׁ אֹו אִשָּׁה הַשֹּׁור יִסָּקֵל וְגַם־בְּעָלָיו יוּמָת	29 Коли ж бик уже здавна битливий, і господаря остережено, а він не доглядав за ним, і бик заколе мужчину чи жінку, вола мусять убити камінням, а його господар буде скараний смертю.
30 אִם־כֹּפֶר יוּשַׁת עָלָיו וְנָתַן פִּדְיֹן נַפְשֹׁו כְּכֹל אֲשֶׁר־יוּשַׁת עָלָיו	30 Коли ж накладуть відшкодування на нього, він мусить дати викуп за своє життя усе те, що накладено на нього.
31 אֹו־בֵן יִגָּח אֹו־בַת יִגָּח כַּמִּשְׁפָּט הַזֶּה יֵעָשֶׂה לֹּו	31 Чи візьме бик на роги сина чи дочку, по цьому присуду чинити з ним.
32 אִם־עֶבֶד יִגַּח הַשֹּׁור אֹו אָמָה כֶּסֶף ׀ שְׁלֹשִׁים שְׁקָלִים יִתֵּן לַאדֹנָיו וְהַשֹּׁור יִסָּקֵל׃ ס	32 Коли ж бик заколе раба або рабиню, нехай дасть тридцять шеклів власникові, а бика вбити камінням.
33 וְכִי־יִפְתַּח אִישׁ בֹּור אֹו כִּי־יִכְרֶה אִישׁ בֹּר וְלֹא יְכַסֶּנּוּ וְנָפַל־שָׁמָּה שֹּׁור אֹו חֲמֹור	33 Коли хтось розкриє копанку або викопає хтось копанку, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
34 בַּעַל הַבֹּור יְשַׁלֵּם כֶּסֶף יָשִׁיב לִבְעָלָיו וְהַמֵּת יִהְיֶה־לֹּו׃ ס	34 власник копанки мусить дати господареві відшкодування грішми, а мертве буде йому.
35 וְכִי־יִגֹּף שֹׁור־אִישׁ אֶת־שֹׁור רֵעֵהוּ וָמֵת וּמָכְרוּ אֶת־הַשֹּׁור הַחַי וְחָצוּ אֶת־כַּסְפֹּו וְגַם אֶת־הַמֵּת יֶחֱצוּן	35 Коли чийсь віл проб’є вола когось іншого, і той здохне, нехай продадуть живого вола та й поділять по половині виторг, і убите теж нехай розділять по половині.
36 אֹו נֹודַע כִּי שֹׁור נַגָּח הוּא מִתְּמֹול שִׁלְשֹׁם וְלֹא יִשְׁמְרֶנּוּ בְּעָלָיו שַׁלֵּם יְשַׁלֵּם שֹׁור תַּחַת הַשֹּׁור וְהַמֵּת יִהְיֶה־לֹּו׃ ס	36 Або коли було знане раніше, що віл колеться, і не доглянув за ним господар, мусить віддати вола за вола, а мертве нехай йому буде.
37 כִּי יִגְנֹב־אִישׁ שֹׁור אֹו־שֶׂה וּטְבָחֹו אֹו מְכָרֹו חֲמִשָּׁה בָקָר יְשַׁלֵּם תַּחַת הַשֹּׁור וְאַרְבַּע־צֹאן תַּחַת הַשֶּׂה	37 Коли хто вкраде вола чи вівцю та й заріже її чи продасть її, п’ять волів мусить віддати за вола і чотири вівці за одну вівцю.