Tobit 5

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Then Tobias responded to his father, and he said: “I will do everything just as you have instructed me, father.	1 Тоді Товія відповів своєму батькові, кажучи: «Я зроблю, тату, все, що ти мені заповідав;
2 But I do not know how to obtain this money. He does not know me, and I do not know him. What proof shall I give to him? And I do not know any part of the way, which leads to that place.”	2 але як мені ті гроші у Гаваела відібрати? Ні я його, ні він мене не знає. Який знак дам йому, щоб він мене впізнав, мені повірив і звернув мені гроші? Та й шляхів туди не знаю, щоб пуститись у Мідію в дорогу.»
3 Then his father answered him, and he said: “Indeed, I have a written agreement about that in my possession, which, when you show it to him, he will immediately repay it.	3 На це Товит відказав своєму синові Товії: «Він дав мені свою розписку, а я дав йому свою, роздерши її на двоє й кожен з нас узяв одну половину, і я передав її йому разом з грішми. Оце тепер уже 20 років, як я склав ці гроші. Шукай, отже, собі тепер, дитино, якогось вірного чоловіка, щоб пішов з тобою в дорогу, ми заплатимо йому аж до твого повороту, і забери від Гаваела гроші.»
4 But go out now, and inquire after some faithful man, who would go with you to keep you safe in return for his wages, so that you may receive it while I am still alive.”	4 Вийшов Товія шукати чоловіка, який міг би піти з ним у Мідію і який знав би туди дорогу. Вийшов він і знайшов ангела Рафаїла, що стояв перед ним, але він не знав, що це ангел Божий,
5 Then Tobias, departing, found a splendid young man, standing girded and seemingly ready for travel.	5 і сказав до нього: «Звідки ти, юначе?» Той же відповів: «Із синів Ізраїля, твоїх братів. Я прибув сюди шукати праці.» Товія спитав його: «Чи знаєш дорогу, що веде в Мідію?»
6 And not knowing that he was an Angel of God, he greeted him, and he said, “Where are you from, good young man?”	6 А той відказав йому: «Так! Я там бував часто й знаю дуже добре всі дороги. Нераз ходив я в Мідію й ночував у Гаваела, нашого брата, що живе в Рагах, в Мідії, добрих два дні ходи від Екбатани до Раг, що в горах, — Екбатана ж серед рівнини.»
7 And so he answered, “From the sons of Israel.” And Tobias said to him, “Do you know the way that leads to the region of the Medes?”	7 Товія ж сказав йому: «Почекай мене, юначе! Я піду повідомлю батька. Мені потрібно тебе, щоб ти пішов зо мною в дорогу, і я тобі дам за це платню.»
8 And he answered: “I know it. And I have frequently walked through all its paths, and I stayed with Gabael, our brother, who lives in Rages, a city of the Medes, which is situated at the mount of Ecbatana.”	8 Той же відповів: «Гаразд, чекатиму тебе, гляди ж, не барися.»
9 Tobias said to him, “I implore you, wait here for me, until I tell these same things to my father.”	9 Увійшов Товія й оповів все своєму батькові Товитові, і сказав до нього: «Ось ізнайшов я чоловіка з наших братів, із синів Ізраїля.» Батько сказав йому: «Поклич мені того чоловіка, бо хочу знати, з якого він роду, з якого він коліна й чи можна покластися на нього, що він, дитино, піде з тобою в дорогу.»
10 Then Tobias, entering, revealed all these things to his father. Upon which, his father, in admiration, asked that he would enter to him.	10 Вийшов Товія і покликав його й сказав йому: «Юначе, мій батько тебе кличе.» І він увійшов, а Товит перший привітав його. Рафаїл же сказав до нього: «Вітаю тебе щиро й бажаю тобі щастя!» На це Товит відповів: «Яке вже там для мене щастя! Для мене, що нездужаю на очі й світла небесного не бачу, що лежу в темряві, немов померлі, що вже не бачать світла! Живу, але мов мертвий; голос людей чую, але їх не бачу.» Тоді Рафаїл сказав до нього: «Бадьорся! Богові легко тебе уздоровити, не падай духом!» Тоді Товит промовив до нього: «Мій син Товія хоче йти в Мідію. Чи не міг би ти піти разом з ним та бути йому проводирем? Я дам тобі, брате, за це платню.» Той відповів йому: «Можу піти з ним, та й дороги її усі знаю; ходив я часто в Мідію й пройшов усі її рівнини й гори. Знаю всі її дороги.»
11 And so, entering, he greeted him, and he said, “May gladness be always with you.”	11 Товит спитав його: «З якої ти родини, брате, з якого ти коліна? Скажи мені, мій брате!»
12 And Tobit said, “What kind of gladness will be for me, since I sit in darkness and do not see the light of heaven?”	12 А той сказав до нього: «Навіщо тобі знати моє покоління?» Товит сказав: «Хочу напевне знати, брате, чий ти і як звешся?»
13 And the young man said to him, “Be steadfast in soul. Your cure from God is near.”	13 Тут Рафаїл сказав: «Я — Азарія, син Ананії Великого, з-поміж твоїх братів.»
14 And so Tobit said to him, “Are you able to lead my son to Gabael in Rages, a city of the Medes? And when you return, I will pay you your wages.”	14 На це Товит мовив: «Здоров будь з приходом, і цілий, брате! Не гнівайся на мене, що я хотів дізнатись правду про твою родину. Таж ти доводишся мені кревним; ти — з гарного й почесного роду. Я знаю добре Ананію й Натана, обидвох синів Семеї Великого, як вони вкупі зо мною ходили в Єрусалим і там молилися зо мною; вони ніколи від віри не відступали. Що то за гарні були люди, оті твої брати! Ти з доброї родини, гостинно прошу, отже, до хати.»
15 And the Angel said to him, “I will lead him, and I will bring him back to you.”	15 А далі додав: «Я дам тобі платню, драхму на день, і те, що потрібне тобі й моєму синові.
16 And Tobit responded to him, “I ask you to tell me: which family or which tribe are you from?”	16 Іди ж у дорогу з моїм сипом. Я ще й причиню до платні твоєї.»
17 And Raphael the Angel said, “Do you seek the family of the one you hire, or else the hired hand himself, to go with your son?	17 А Рафаїл йому сказав: «Я піду з ним, і ти не бійся; живі-здорові пустимося в дорогу й живі-здорові повернемось назад до тебе, дорога бо безпечна.» Товит же до нього: «Благословення на тобі, брате!» І прикликав сина та й сказав до нього: «Моя дитино! Приготуй усе, що потрібне на дорогу, і рушай з твоїм братом, а Бог неба нехай рятує вас у дорозі й поверне вас здоровими назад до мене; ангел його нехай буде завжди при вас у дорозі, щоб вас, дитино, захищати.» Тут молодий Товія, поцілувавши батька-матір, вийшов, щоб іти в дорогу. Товит же мовив до нього: «Ідіть здоровії.»
18 But, lest perhaps I cause you to worry: I am Azariah, the son of Hananiah the great.”	18 Мати ж заходилася плакати й сказала до Товита: «Навіщо ти послав мою дитину? Чи ж він не був підпорою рук наших, що входив і виходив перед нами?
19 And Tobit responded, “You are from a great family. But I ask you, do not be angry that I wanted to know your family.”	19 Замість їх відбирати, оті гроші, ліпше було б утратити їх, щоб тільки син зостався!
20 But the Angel said to him, “I will lead your son safely, and I will bring him back safely to you.”	20 Досить нам для життя й того, що Господь дав нам.»
21 And so Tobit, answering, said, “May you walk well, and may God be with you on your journey, and may his Angel accompany you.”	21 А він сказав їй: «Не побивайся! Наша дитина здоровою піде в дорогу й здоровою повернеться назад до нас; очі твої його побачать у той день, коли він повернеться до тебе здоровим.
22 Then, when all things were ready which were to be carried on their journey, Tobias said farewell to his father, and to his mother, and the two of them walked together.	22 Не журись, не бійся за них, сестро, бо ангел добрий буде його супроводжувати, йому щаститиме в дорозі, і він повернеться живим-здоровим.»
23 And when they had set out, his mother began to weep, and to say: “You have taken the staff of our old age, and you have sent him away from us.	23 І перестала плакати.
24 I wish that the money, for which you sent him, had never been.
25 For our poverty has been sufficient for us, so that we might count it as riches that we saw our son.”
26 And Tobit said to her: “Do not weep. Our son will arrive safely, and he will return safely to us, and your eyes shall see him.
27 For I believe that the good Angel of God accompanies him and that he orders all things well which occur around him, such that he will be returned to us with gladness.”
28 At these words, his mother ceased weeping, and she was silent.