| 1 ויקהלו אליו הפרושים ומן הסופרים אשר באו מירושלים | 1 Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. |
| 2 ויהי כראותם מתלמידיו אכלים לחם בטמאת ידיהם בלא נטילה ויוכיחו אתם | 2 І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, — |
| 3 כי הפרושים וכל היהודים לא יאכלו בלתי את רחצו את ידיהם עד הפרק באחזם בקבלת הזקנים | 3 бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, |
| 4 ואת אשר מן השוק אינם אכלים בלא טבילה ועוד דברים אחרים רבים אשר קבלו לשמר כמו טבילת כסות וכדים ויורות ומטות | 4 і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, — |
| 5 וישאלו אותו הפרושים והסופרים מדוע תלמידיך אינם נהגים על פי קבלת הזקנים כי אכלים לחם בלא נטבילת ידים | 5 отож питали його книжники та фарисеї: Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками? |
| 6 ויען ויאמר אליהם היטב נבא ישעיהו עליכם החנפים ככתוב העם הזה בשפתיו כבדוני ולבו רחק ממני | 6 Він же відповів їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; |
| 7 ותהו יראתם אתי מצות אנשים מלמדים | 7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук — наказів людських. |
| 8 כי עזבתם את מצות אלהים לאחז בקבלת בני אדם טבילות כדים וכסות וכאלה רבות אתם עשים | 8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді. |
| 9 ויאמר אליהם מה יפה עשיתם אשר בטלתם את מצות האלהים כדי שתשמרו את קבלתכם | 9 І сказав їм: Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. |
| 10 כי משה אמר כבד את אביך ואת אמך ומקלל אביו ואמו מות יומת | 10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і — хто проклинає батька або матір — смерть такому! |
| 11 ואתם אמרים איש כי יאמר לאביו ולאמו קרבן פרושו מתנה לאלהים כל מה שאתה נהנה לי | 11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері — корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, — |
| 12 ולא תניחו לו לעשות עוד מאומה לאביו ולאמו | 12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. |
| 13 ותפרו את דבר האלהים על ידי קבלתכם אשר קבלתם והרבה כאלה אתם עשים | 13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, — та й чимало іншого такого чините! |
| 14 ויקרא אל כל העם ויאמר אליהם שמעו אלי כלכם והבינו | 14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте! |
| 15 אין דבר מחוץ לאדם אשר יוכל לטמא אותו בבאו אל קרבו כי אם הדברים היוצאים ממנו המה יטמאו את האדם | 15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. |
| 16 כל אשר אזנים לו לשמע ישמע | 16 Хто має вуха слухати, хай слухає! |
| 17 ויהי כאשר שב הביתה מן ההמון וישאלהו תלמידיו על דבר המשל | 17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. |
| 18 ויאמר אליהם האף אתם חסרי בינה הלא תשכילו כי כל הבא את תוך האדם מחוצה לו לא יטמאנו | 18 А він і каже їм: То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, |
| 19 כי לא יבוא אל לבו כי אם אל כרשו ויצא למוצאות להבר כל אכל | 19 — воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими. |
| 20 ויאמר היצא מן האדם הוא מטמא את האדם | 20 Далі казав: Те, що виходить з людини, — те осквернює людину. |
| 21 ]22-12[ כי מתוך לב האדם יצאות המחשבות הרעות נאף וזנה ורצוח וגנוב ואהבת בצע ורשעה ורמיה וזוללות וצרות עין וגדוף וזדון וסכלות | 21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, |
| 22 ]22-12[ | 22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. |
| 23 כל הרעות האלה מקרב האדם הן יוצאות ומטמאות אתו | 23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину. |
| 24 ויקם משם וילך לו אל גבולות צור וצידון ובבואו הביתה לא אבה כי יודע לאיש ולא יכל להסתר | 24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися. |
| 25 כי אשה אשר רוח טמאה נכנסה בבתה הקטנה שמעה את שמעו ותבא ותפל לרגליו | 25 Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. |
| 26 והאשה יונית וארץ מולדתה כנען אשר לסוריא ותבקש ממנו לגרש אר השד מבתה | 26 Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. |
| 27 ויאמר אליה ישוע הניחו לשבע בראשונה הבנים כי לא טוב לקחת לחם הבנים ולהשליכו לצעירי הכלבים | 27 Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам. — |
| 28 ותען ותאמר אליו כן אדני אבל גם צעירי הכלבים יאכלו תחת השלחן מפרורי לחם הבנים | 28 Вона ж озвалась та й каже йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях. |
| 29 ויאמר אליה בגלל דברך זה לכי לך יצא השד מבתך | 29 І сказав їй: За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки. |
| 30 ותבא אל ביתה ותמצא את הילדה משכבת על חמטה והשד יצא ממנה | 30 Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, — біс вийшов. |
| 31 וישב ויצא מגבול צור וצידון ויבא אל ים הגליל בתוך גבול עשר הערים | 31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. |
| 32 ויביאו אליו איש אשר היה חרש ואלם ויתחננו לו לשום עליו את ידו | 32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. |
| 33 ויקח אתו לבדו מקרב ההמון וישם את אצבעותיו באזניו וירק ויגע על לשנו | 33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; |
| 34 ויבט השמימה ויאנח ויאמר אליו אפתח ופרושו הפתח | 34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: Ефата, тобто: Відкрийся! |
| 35 וברגע נפתחו אזניו ויתר קשר לשונו וידבר בשפה ברורה | 35 І зараз же відкрились його вуха, і розв’язалися зав’язі його язика, і почав він виразно говорити. |
| 36 ויזהר אותם כי לא יספרו לאיש וכאשר יזהירם כן ירבו להכריז | 36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. |
| 37 וישתוממו עד מאד ויאמרו את הכל עשה יפה גם החרשים הוא עשה לשמעים גם האלמים למדברים | 37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову — німим. |
