Proverbs 5

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 My son, attend unto my wisdom, and bow thine ear to my understanding:	1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:
2 That thou mayest regard discretion, and that thy lips may keep knowledge.	2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.
3 For the lips of a strange woman drop as an honeycomb, and her mouth is smoother than oil:	3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,
4 But her end is bitter as wormwood, sharp as a twoedged sword.	4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.
5 Her feet go down to death; her steps take hold on hell.	5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.
6 Lest thou shouldest ponder the path of life, her ways are moveable, that thou canst not know them.	6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.
7 Hear me now therefore, O ye children, and depart not from the words of my mouth.	7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.
8 Remove thy way far from her, and come not nigh the door of her house:	8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,
9 Lest thou give thine honour unto others, and thy years unto the cruel:	9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ — людям немилосердним;
10 Lest strangers be filled with thy wealth; and thy labours be in the house of a stranger;	10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,
11 And thou mourn at the last, when thy flesh and thy body are consumed,	11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
12 And say, How have I hated instruction, and my heart despised reproof;	12 щоб не казав: «Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?
13 And have not obeyed the voice of my teachers, nor inclined mine ear to them that instructed me!	13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
14 I was almost in all evil in the midst of the congregation and assembly.	14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!»
15 Drink waters out of thine own cistern, and running waters out of thine own well.	15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці.
16 Let thy fountains be dispersed abroad, and rivers of waters in the streets.	16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?
17 Let them be only thine own, and not strangers' with thee.	17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.
18 Let thy fountain be blessed: and rejoice with the wife of thy youth.	18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.
19 Let her be as the loving hind and pleasant roe; let her breasts satisfy thee at all times; and be thou ravished always with her love.	19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!
20 And why wilt thou, my son, be ravished with a strange woman, and embrace the bosom of a stranger?	20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?
21 For the ways of man are before the eyes of the LORD, and he pondereth all his goings.	21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.
22 His own iniquities shall take the wicked himself, and he shall be holden with the cords of his sins.	22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.
23 He shall die without instruction; and in the greatness of his folly he shall go astray.	23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.