A példabeszédek könyve 5

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 Figyelmezz, fiam, bölcsességemre, hajtsd füledet okosságomra,	1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:
2 hogy óvatos légy, és ajkad megőrizze a tudást. Ügyet se vess a csalfa nőre,	2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.
3 mert az idegen nő ajka méztől csepeg, az ínye olajnál is simább,	3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,
4 végül azonban keserű, mint az üröm, éles, mint a kétélű kard.	4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.
5 A lába halálba siet, és léptei az alvilág felé tartanak,	5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.
6 nem járnak az élet ösvényén, lépései változók és megismerhetetlenek.	6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.
7 Nos tehát, fiam, hallgass rám, s el ne távozz szám igéitől!	7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.
8 Távol tartsd tőle utadat, ne is közelíts háza ajtajához,	8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,
9 hogy életedet másoknak ne kelljen odaadnod, és éveidet könyörtelen valakinek,	9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ — людям немилосердним;
10 hogy idegenek ne töltekezzenek vagyonoddal, és kereseted más házába ne jusson,	10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,
11 hogy végezetül ne sopánkodj, amikor lefogyott a húsod és a tested – és ne mondd:	11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
12 »Miért is utáltam a fegyelmet, miért nem engedett szívem az intelmeknek?	12 щоб не казав: «Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?
13 Miért nem hallgattam tanítóim szavára, és miért nem hajtottam fülemet azokhoz, akik oktattak!	13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
14 Kevés híja, hogy végső bajba nem jutottam a község és gyülekezet körében!«	14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!»
15 A vizet saját ciszternádból idd, és a magad kútjából a nedűt!	15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці.
16 Vajon a szabadba ömöljenek-e forrásaid, és az utcákra patakjaid?	16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?
17 Legyenek azok egyedül a tieid, és ne osztozzanak veled idegenek.	17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.
18 Áldott legyen a forrásod, és vigadj ifjúkorod feleségével!	18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.
19 A szerelmes szarvasünő, a bájos zerge – részegítsen meg téged a keble minden időben, és az ő szerelmében gyönyörködj szüntelen!	19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!
20 Miért engednéd, fiam, hogy idegen asszony elcsábítson, s ugyan miért melegednél más nő keblén?	20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?
21 Hisz a férfi útjai az Úr szeme előtt vannak, és ő minden ösvényét szemmel kíséri!	21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.
22 A bűnöst vétkei megragadják, és bűneinek kötelei fogva tartják,	22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.
23 meg kell halnia fegyelem híján, csapdába kerül, mert nagyon is balga!	23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.