Luke 1

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Forasmuch as many have taken in hand to set forth in order a narration of the things that have been accomplished among us;	1 Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,
2 According as they have delivered them unto us, who from the beginning were eyewitnesses and ministers of the word:	2 як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,
3 It seemed good to me also, having diligently attained to all things from the beginning, to write to thee in order, most excellent Theophilus,	3 вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,
4 That thou mayest know the verity of those words in which thou hast been instructed.	4 щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.
5 There was in the days of Herod, the king of Judea, a certain priest named Zachary, of the course of Abia; and his wife was of the daughters of Aaron, and her name Elizabeth.	5 Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета.
6 And they were both just before God, walking in all the commandments and justifications of the Lord without blame.	6 Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.
7 And they had no son, for that Elizabeth was barren, and they both were well advanced in years.	7 Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
8 And it came to pass, when he executed the priestly function in the order of his course before God,	8 І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 According to the custom of the priestly office, it was his lot to offer incense, going into the temple of the Lord.	9 згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.
10 And all the multitude of the people was praying without, at the hour of incense.	10 А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.
11 And there appeared to him an angel of the Lord, standing on the right side of the alter of incense.	11 Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.
12 And Zachary seeing him, was troubled, and fear fell upon him.	12 Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.
13 But the angel said to him: Fear not, Zachary, for thy prayer is heard; and thy wife Elizabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John:	13 Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан.
14 And thou shalt have joy and gladness, and many shall rejoice in his nativity.	14 І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;
15 For he shall be great before the Lord; and shall drink no wine nor strong drink: and he shall be filled with the Holy Ghost, even from his mother's womb.	15 бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,
16 And he shall convert many of the children of Israel to the Lord their God.	16 і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
17 And he shall go before him in the spirit and power of Elias; that he may turn the hearts of the fathers unto the children, and the incredulous to the wisdom of the just, to prepare unto the Lord a perfect people.	17 І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.»
18 And Zachary said to the angel: Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife is advanced in years.	18 Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.»
19 And the angel answering, said to him: I am Gabriel, who stand before God: and am sent to speak to thee, and to bring thee these good tidings.	19 Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.
20 And behold, thou shalt be dumb, and shalt not be able to speak until the day wherein these things shall come to pass, because thou hast not believed my words, which shall be fulfilled in their time.	20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.
21 And the people were waiting for Zachary; and they wondered that he tarried so long in the temple.	21 Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.
22 And when he came out, he could not speak to them: and they understood that he had seen a vision in the temple. And he made signs to them, and remained dumb.	22 Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
23 And it came to pass, after the days of his office were accomplished, he departed to his own house.	23 А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.
24 And after those days, Elizabeth his wife conceived, and hid herself five months, saying:	24 Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 Thus hath the Lord dealt with me in the days wherein he hath had regard to take away my reproach among men.	25 «Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.»
26 And in the sixth month, the angel Gabriel was sent from God into a city of Galilee, called Nazareth,	26 Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет,
27 To a virgin espoused to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin's name was Mary.	27 до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія.
28 And the angel being come in, said unto her: Hail, full of grace, the Lord is with thee: blessed art thou among women.	28 Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.»
29 Who having heard, was troubled at his saying, and thought with herself what manner of salutation this should be.	29 Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.
30 And the angel said to her: Fear not, Mary, for thou hast found grace with God.	30 Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.
31 Behold thou shalt conceive in thy womb, and shalt bring forth a son; and thou shalt call his name Jesus.	31 Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус.
32 He shall be great, and shall be called the Son of the most High; and the Lord God shall give unto him the throne of David his father; and he shall reign in the house of Jacob for ever.	32 Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,
33 And of his kingdom there shall be no end.	33 і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.»
34 And Mary said to the angel: How shall this be done, because I know not man?	34 А Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?»
35 And the angel answering, said to her: The Holy Ghost shall come upon thee, and the power of the most High shall overshadow thee. And therefore also the Holy which shall be born of thee shall be called the Son of God.	35 Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.
36 And behold thy cousin Elizabeth, she also hath conceived a son in her old age; and this is the sixth month with her that is called barren:	36 Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;
37 Because no word shall be impossible with God.	37 нічого бо немає неможливого в Бога.»
38 And Mary said: Behold the handmaid of the Lord; be it done to me according to thy word. And the angel departed from her.	38 Тоді Марія сказала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» І ангел відійшов від неї.
39 And Mary rising up in those days, went into the hill country with haste into a city of Juda.	39 Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.
40 And she entered into the house of Zachary, and saluted Elizabeth.	40 Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.
41 And it came to pass, that when Elizabeth heard the salutation of Mary, the infant leaped in her womb. And Elizabeth was filled with the Holy Ghost:	41 І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом
42 And she cried out with a loud voice, and said: Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.	42 і викликнула голосом сильним: «Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.
43 And whence is this to me, that the mother of my Lord should come to me?	43 І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?
44 For behold as soon as the voice of thy salutation sounded in my ears, the infant in my womb leaped for joy.	44 Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.
45 And blessed art thou that hast believed, because those things shall be accomplished that were spoken to thee by the Lord.	45 Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.»
46 And Mary said: My soul doth magnify the Lord.	46 І мовила Марія: «Величає душа моя Господа
47 And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.	47 і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,
48 Because he hath regarded the humility of his handmaid; for behold from henceforth all generations shall call me blessed.	48 бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.
49 Because he that is mighty, hath done great things to me; and holy is his name.	49 Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім’я.
50 And his mercy is from generation unto generations, to them that fear him.	50 Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.
51 He hath shewed might in his arm: he hath scattered the proud in the conceit of their heart.	51 Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.
52 He hath put down the mighty from their seat, and hath exalted the humble.	52 Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;
53 He hath filled the hungry with good things; and the rich he hath sent empty away.	53 наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.
54 He hath received Israel his servant, being mindful of his mercy:	54 Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,
55 As he spoke to our fathers, to Abraham and to his seed for ever.	55 як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.»
56 And Mary abode with her about three months; and she returned to her own house.	56 Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.
57 Now Elizabeth's full time of being delivered was come, and she brought forth a son.	57 Тими часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.
58 And her neighbours and kinsfolks heard that the Lord had shewed his great mercy towards her, and they congratulated with her.	58 Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.
59 And it came to pass, that on the eighth day they came to circumcise the child, and they called him by his father's name Zachary.	59 Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарія;
60 And his mother answering, said: Not so; but he shall be called John.	60 його ж мати заговорила, кажучи: «Ні, він зватись буде Йоан.»
61 And they said to her: There is none of thy kindred that is called by this name.	61 Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям.»
62 And they made signs to his father, how he would have him called.	62 І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.
63 And demanding a writing table, he wrote, saying: John is his name. And they all wondered.	63 І попросивши табличку, він написав: «Йоан — його ім’я.» Всі тому дивувались.
64 And immediately his mouth was opened, and his tongue loosed, and he spoke, blessing God.	64 Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога.
65 And fear came upon all their neighbours; and all these things were noised abroad over all the hill country of Judea.	65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.
66 And all they that had heard them laid them up in their heart, saying: What an one, think ye, shall this child be? For the hand of the Lord was with him.	66 Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: «Що воно з того хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним.
67 And Zachary his father was filled with the Holy Ghost; and he prophesied, saying:	67 А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:
68 Blessed be the Lord God of Israel; because he hath visited and wrought the redemption of his people:	68 «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій
69 And hath raised up an horn of salvation to us, in the house of David his servant:	69 і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;
70 As he spoke by the mouth of his holy prophets, who are from the beginning:	70 як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,
71 Salvation from our enemies, and from the hand of all that hate us:	71 що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,
72 To perform mercy to our fathers, and to remember his holy testament,	72 що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;
73 The oath, which he swore to Abraham our father, that he would grant to us,	73 клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,
74 That being delivered from the hand of our enemies, we may serve him without fear,	74 що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно
75 In holiness and justice before him, all our days.	75 у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.
76 And thou, child, shalt be called the prophet of the Highest: for thou shalt go before the face of the Lord to prepare his ways:	76 А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,
77 To give knowledge of salvation to his people, unto the remission of their sins:	77 дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,
78 Through the bowels of the mercy of our God, in which the Orient from on high hath visited us:	78 завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,
79 To enlighten them that sit in darkness, and in the shadow of death: to direct our feet into the way of peace.	79 щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.»
80 And the child grew, and was strengthened in spirit; and was in the deserts until the day of his manifestation to Israel.	80 Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.