Послание к Евреям 4

Библия Синодальный перевод	Біблія
1 Посему будем опасаться, чтобы, когда еще остается обетование войти в покой Его, не оказался кто из вас опоздавшим.	1 Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений.
2 Ибо и нам оно возвещено, как и тем; но не принесло им пользы слово слышанное, не растворенное верою слышавших.	2 Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.
3 А входим в покой мы уверовавшие, так как Он сказал: 'Я поклялся в гневе Моем, что они не войдут в покой Мой', хотя дела [Его] были совершены еще в начале мира.	3 Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу.
4 Ибо негде сказано о седьмом [дне] так: и почил Бог в день седьмый от всех дел Своих.	4 На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»;
5 И еще здесь: 'не войдут в покой Мой'.	5 і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.»
6 Итак, как некоторым остается войти в него, а те, которым прежде возвещено, не вошли в него за непокорность,	6 Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух,
7 [то] еще определяет некоторый день, 'ныне', говоря через Давида, после столь долгого времени, как выше сказано: 'ныне, когда услышите глас Его, не ожесточите сердец ваших'.	7 то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.»
8 Ибо если бы Иисус [Навин] доставил им покой, то не было бы сказано после того о другом дне.	8 Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день.
9 Посему для народа Божия еще остается субботство.	9 Отже, для Божого народу збережено відпочинок;
10 Ибо, кто вошел в покой Его, тот и сам успокоился от дел своих, как и Бог от Своих.	10 бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних.
11 Итак постараемся войти в покой оный, чтобы кто по тому же примеру не впал в непокорность.	11 Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.
12 Ибо слово Божие живо и действенно и острее всякого меча обоюдоострого: оно проникает до разделения души и духа, составов и мозгов, и судит помышления и намерения сердечные.	12 Бо слово — живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця.
13 И нет твари, сокровенной от Него, но все обнажено и открыто перед очами Его: Ему дадим отчет.	13 Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати.
14 Итак, имея Первосвященника великого, прошедшего небеса, Иисуса Сына Божия, будем твердо держаться исповедания [нашего].	14 Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.
15 Ибо мы имеем не такого первосвященника, который не может сострадать нам в немощах наших, но Который, подобно [нам], искушен во всем, кроме греха.	15 Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.
16 Посему да приступаем с дерзновением к престолу благодати, чтобы получить милость и обрести благодать для благовременной помощи.	16 Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.