Seconda lettera ai Tessalonicesi (מכתב שני לסלוניקים) 2

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וְגַם אָנֹכִי בְּבֹאִי אֲלֵיכֶם אַחַי לֹא בָאתִי בְּגֵאוּת הַדִּבּוּר וְהַחָכְמָה בְּהַגִּידִי לָכֶם אֶת־עֵדוּת הָאֱלֹהִים	1 Та я, коли прийшов до вас, брати, — не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю.
2 כִּי לֹא־חָשַׁבְתִּי לָדַעַת בְּתוֹכְכֶם דָּבָר בִּלְתִּי אִם־יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ וְהוּא הַנִּצְלָב	2 Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп’ятого.
3 וָאֶהִי אֶצְלְכֶם בְּחֻלְשָׁה וּבְיִרְאָה וּבְחַלְחָלָה רַבָּה	3 Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів;
4 וּדְבָרִי וּקְרִיאָתִי לֹא לְפַתּוֹת בְּאִמְרֵי חָכְמַת בְּנֵי־אָדָם כִּי אִם־בְּתוֹכַחַת הָרוּחַ וְהַגְּבוּרָה	4 слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили,
5 לְמַעַן אֲשֶׁר לֹא־תִהְיֶה אֱמוּנַתְכֶם בְּחָכְמַת בְּנֵי אָדָם כִּי אִם־בִּגְבוּרַת אֱלֹהִים	5 щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій.
6 אָכֵן חָכְמָה נְדַבֵּר בֵּין הַשְּׁלֵמִים לֹא חָכְמַת הָעוֹלָם הַזֶּה גַּם־לֹא שֶׁל־שָׂרֵי הָעוֹלָם הַזֶּה אֲשֶׁר יֹאבֵדוּ	6 Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, — не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають;
7 כִּי אִם־בַּסּוֹד נְדַבֵּר חָכְמַת הָאֱלֹהִים הַנִּסְתָּרָה אֲשֶׁר הָאֱלֹהִים יְעָדָהּ לִכְבוֹדֵנוּ לִפְנֵי יְמֵי הָעוֹלָם	7 але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу;
8 אֲשֶׁר לֹא יְדָעָהּ אִישׁ מִשָּׂרֵי הָעוֹלָם הַזֶּה כִּי לוּ יְדָעוּהָ לֹא צָלְבוּ אֶת־אֲדוֹן הַכָּבוֹד	8 її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп’яли б Господа Слави,
9 אֶלָּא כַכָּתוּב אֲשֶׁר־עַיִן לֹא רָאֲתָה וְאֹזֶן לֹא שָׁמְעָה וְלֹא עָלָה עַל־לֵב אֱנוֹשׁ אֵת אֲשֶׁר־הֵכִין הָאֱלֹהִים לְאֹהֲבָיו	9 але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»
10 וְלָנוּ גִּלָּה הָאֱלֹהִים בְּרוּחוֹ כִּי הָרוּחַ חוֹקֵר אֶת־הַכֹּל גַּם אֶת־מַעֲמַקֵּי הָאֱלֹהִים	10 Нам же Бог об’явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
11 כִּי מִי הוּא בִּבְנֵי אָדָם הַיֹּדֵעַ אֵת אֲשֶׁר בָּאָדָם בִּלְתִּי אִם־רוּחַ הָאָדָם אֲשֶׁר בְּקִרְבּוֹ כֵּן גַּם לֹא־יָדַע אִישׁ אֵת אֲשֶׁר בֵּאלֹהִים בִּלְתִּי אִם־רוּחַ הָאֱלֹהִים	11 Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого.
12 וַאֲנַחְנוּ לֹא קִבַּלְנוּ אֶת־רוּחַ הָעוֹלָם כִּי אִם־הָרוּחַ מֵאֵת הָאֱלֹהִים לְמַעַן נֵדַע אֶת־אֲשֶׁר נִתַּן לָנוּ מֵאֵת הָאֱלֹהִים בְּחַסְדּוֹ	12 Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога;
13 וְאֶת־זֹאת נְדַבֵּר לֹא בִדְבָרִים אֲשֶׁר תְּלַמְּדֵם חָכְמַת בְּנֵי אָדָם כִּי אִם־בִּדְבָרִים אֲשֶׁר רוּחַ הַקֹּדֶשׁ תְּלַמְּדֵם וּנְבָאֵר דְּבָרִים רוּחָנִיִּים עַל־פִּי הָרוּחַ	13 про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, — духовні речі духовними словами подаючи.
14 הֵן הָאָדָם הַנַּפְשִׁי אֵינֶנּוּ מְקַבֵּל אֶת־דִּבְרֵי רוּחַ אֱלֹהִים כִּי־הֵמָּה סִכְלוּת לוֹ וְלֹא יוּכַל לַהֲבִינָם בַּאֲשֶׁר הֵמָּה נְדוֹנִים בְּדֶרֶךְ הָרוּחַ	14 Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється.
15 אֲבָל הָאָדָם הָרוּחָנִי יָדִין אֶת־הַכֹּל וְאוֹתוֹ לֹא־יָדִין אִישׁ	15 Духовна ж — судить усе, а її ніхто не судить.
16 כִּי מִי־תִכֵּן אֶת־רוּחַ יְהוָֹה וּמִי יוֹדִיעֶנּוּ וַאֲנַחְנוּ הִנֵּה יֶשׁ־לָנוּ רוּחַ הַמָּשִׁיחַ	16 «Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий.
17 הוּא יְנַחֵם אֶת־לְבַבְכֶם וִיכוֹנֵן אֶתְכֶם בְּכָל־דָּבָר וּמַעֲשֶׂה טוֹב