Євреїв 8

¹ Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,

² служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.

³ Усякий бо архиєрей настановляється на те, щоб приносити дари й жертви: ось чому й він мусить щось мати, щоб принести.

⁴ Тож якби був на землі, він не був би навіть священиком, бо є вже інші священики, які приносять дари за законом

⁵ та служать образу й тіні небесної святині згідно зо словом, як про те повчив Господь Мойсея заздалегідь, коли той збирався будувати намет: «Гляди, — мовив, — зроби все за зразком, який тобі був показаний на горі.»

⁶ Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях.

⁷ Коли б же той перший завіт був бездоганний, то не було б місця для другого.

⁸ Бо Господь, докоряючи їм, каже: «Ось надходять дні, мовить Господь, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт:

⁹ не за завітом, що я уклав був з їхніми батьками в день, коли я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв», — говорить Господь.

¹⁰ Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом.

¹¹ Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати.

¹² Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше.»

¹³ А коли каже «новий», то об’являє перший старим. А що передавнене й застаріле — те близько заникнення.