Євреїв 4

¹ Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений.

² Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.

³ Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу.

⁴ На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»;

⁵ і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.»

⁶ Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух,

⁷ то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.»

⁸ Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день.

⁹ Отже, для Божого народу збережено відпочинок;

¹⁰ бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних.

¹¹ Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.

¹² Бо слово — живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця.

¹³ Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати.

¹⁴ Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.

¹⁵ Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.

¹⁶ Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.