Євреїв 12

¹ Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,

² вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.

³ Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.

⁴ Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха.

⁵ І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає,

⁶ бо кого Господь любить, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає.»

⁷ На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає?

⁸ Коли ж вас виховано без картання, — якого всі зазнають, — то ви незаконновроджені, а не сини.

⁹ А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити?

¹⁰ Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же — нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.

¹¹ Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности.

¹² Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна

¹³ і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.

¹⁴ З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.

¹⁵ Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;

¹⁶ щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство.

¹⁷ Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами.

¹⁸ Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі,

¹⁹ ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити;

²⁰ бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита.»

²¹ І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь!»

²² Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів,

²³ до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх — Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости,

²⁴ і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.

²⁵ Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.

²⁶ Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»

²⁷ Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, — переміниться, щоб перебувало непохитне.

²⁸ Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом.

²⁹ Бо Бог наш — вогонь, що пожирає.