Єремія 9

¹ «Хто дасть мені у пустині притулок подорожніх? Я покину тоді народ мій і піду геть від нього, бо всі вони перелюбники, зрадників зграя.

² Напинають язика свого, брехні лука. Зміцнились у краю, та не для правди, від одного бо ледарства до другого переходять; мене ж не знають, — слово Господнє.

³ Стережіться одне одного і ні на якого брата не звіряйтесь, бо кожен брат лукаво чинить і кожен сусід наклеп розносить.

⁴ Кожен обманює сусіда свого і правди вони не говорять. Язик свій призвичаїли неправду говорити, лукавлять аж до очманіння.

⁵ Твоя оселя посеред обману; з-за обману не хочуть мене знати», — слово Господнє.

⁶ Тому так мовить Господь сил: «Ось я розтоплю їх і випробую; як же мені інакше вчинити з дочкою народу мого?

⁷ Нагострена стріла — язик їхній, він тільки про обман говорить. Мирно із своїм сусідою розмовляють своїми устами, а в серці своїм засідку готують.

⁸ Як же мені їх не скарати, — слово Господнє, — як же народові, як оцей, моя душа не мала б відплатити?

⁹ Над горами здійму плач і ридання та по пасовиськах у пустині жалобну пісню: вони бо випалені, ніхто там не проходить, ревіння худоби більш не чути. Від птаха у небі і до звіря — усе порозбігалось, повтікало.

¹⁰ Я зроблю з Єрусалиму купу каміння, кубло шакалів; а з міст Юдеї вчиню я безлюдну пустку.»

¹¹ Хто такий мудрий, щоб це зрозуміти? Хто той, до кого уста Господні говорили, і хто міг би вказати? Чому загинув край, вигорілий, мов пустиня без перехожих?

¹² Господь сказав: «А що вони кинули закон мій, який я поклав був перед ними і не слухали голосу мого, і за ним не діяли,

¹³ лише ходили за пожаданням свого серця, за Ваалами, чого їх навчили батьки їхні, —

¹⁴ то на те так мовить Господь сил, Бог Ізраїля: Я нагодую їх, народ цей, полином і напою отруйною водою.

¹⁵ Я їх порозсіваю поміж народами, яких вони не знали, ні вони самі, ані їхні батьки, і пошлю слідом за ними меч, аж поки їх не знищу.»

¹⁶ Так каже Господь сил: «Розважте ж і покличте голосільниць, нехай прийдуть! Пошліть за мудрими жінками, нехай прийдуть.

¹⁷ І незабаром здіймуть над ними лемент, щоб очі наші слізьми стікали і наші вії виливалися водою.

¹⁸ Бо плач голосний чути з Сіону: Як нас пограбовано, як тяжко соромом побито, ми бо покинули країну, наші бо житла нас повикидали!»

¹⁹ Ба, слухайте, ви, жінки, слово Господнє: хай вухо ваше прийме слово з уст його. Навчіть ваших дочок ридати, й одна одну — жалобно співати.

²⁰ Бо смерть продерлась у наші вікна, ввійшла в палати наші, щоб вигубити з вулиць діток, молодиків з майданів.

²¹ Поляжуть люди трупом, немов гній на чистім полі, немов снопи позад женця, та нікому буде збирати.

²² Так говорить Господь: «Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю, хай не хвалиться багатий своїм багатством.

²³ Ні! Хто хвалиться, хай хвалиться тим, що розуміє і знає мене, що я — Господь, який творю милость і суд, і справедливість на землі; мені бо це довподоби, — слово Господнє.

²⁴ Ось настануть дні, — слово Господнє, — і я покараю всіх обрізаних в їхньому необрізанні:

²⁵ Юдею, Єгипет, Едом, синів Аммона та Моава, і всіх, що голять скроні, що живуть у пустині, всі бо ті народи й увесь дім Ізраїля необрізані серцем.»