Lettera ai Colossesi - מכתב לקולוסים 28

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וְכַאֲשֶׁר נִמְלַטְנוּ נוֹדַע לָנוּ כִּי־שֵׁם הָאִי מְלִיטִי	1 Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.
2 וְהַנָּכְרִים לֹא הִמְעִיטוּ חַסְדָּם עִמָּנוּ כִּי־בִעֲרוּ אֵשׁ וַיַּאַסְפוּ אֶת־כֻּלָּנוּ אֲלֵיהֶם מִפְּנֵי הַגֶּשֶׁם הַיּוֹרֵד וּמִפְּנֵי הַקֹּר	2 Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.
3 וּפוֹלוֹס אָסַף לוֹ עֲרֵמַת קֹצִים וַיָּשֶׂם עַל־הַמּוֹקֵד וּמִן־הַחֹם יָצָא אֶפְעֶה וַיֹּאחֶז בְּיָדוֹ	3 Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.
4 וַיִּרְאוּ הַנָּכְרִים אֶת־הַחַיָּה תְּלוּיָה עַל־יָדוֹ וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ אָכֵן רֹצֵחַ הָאִישׁ הַזֶּה אֲשֶׁר הַנְּקָמָה לֹא־הִנִּיחָה לּוֹ לִחְיוֹת אַף כִּי־נִמְלַט מִן־הַיָּם	4 Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.»
5 וְהוּא נִעֵר אֶת־הַחַיָּה מֵעַל יָדוֹ אֶל־תּוֹךְ הָאֵשׁ וְלֹא־הֵרֵעָה לּוֹ מְאוּמָה	5 А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.
6 וְהֵם הוֹחִילוּ אֲשֶׁר יִצְבֶּה גוּפוֹ אוֹ־אֲשֶׁר יִפֹּל מֵת פִּתְאֹם וַיָּחִילוּ עַד־בּוֹשׁ וְהִנֵּה לֹא־קָרָהוּ כָל־אָסוֹן וַיֵּהָפֵךְ לִבָּם וַיֹּאמְרוּ כִּי אֱלֹהִים הוּא	6 Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він — бог.
7 וּבִסְבִיבֵי הַמָּקוֹם הַהוּא הָיוּ שָׂדוֹת אֲשֶׁר לְרֹאשׁ אַנְשֵׁי הָאִי וּשְׁמוֹ פוֹבְלִיּוֹס הוּא הֵבִיא אֹתָנוּ לְבֵיתוֹ וַיְכַלְכֵּל אֹתָנוּ בְּטוּבוֹ שְׁלשֶׁת יָמִים	7 А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім’я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.
8 וַאֲבִי פוֹבְלִיּוֹס מוּטָל לְמִשְׁכָּב בַּקַּדַּחַת וּבְמַחֲלֵה הַמֵּעָיִם וַיָּבֹא אֵלָיו פּוֹלוֹס וַיִּתְפַּלֵּל וַיָּשֶׂם עָלָיו אֶת־יָדָיו וַיִּרְפָּאֵהוּ	8 Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.
9 וְאַחֲרֵי הַמַּעֲשֶׂה הַזֶּה בָּאוּ גַּם־הַחֹלִים הָאֲחֵרִים אֲשֶׁר בָּאִי וַיֵּרָפֵאוּ	9 Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.
10 וַיְכַבְּדֻנוּ כָּבוֹד גָּדוֹל וּבְלֶכְתֵּנוּ מִשָּׁם סִפְּקוּ לָנוּ דֵּי צָרְכֵּנוּ	10 Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.
11 וְאַחֲרֵי שְׁלשֶׁת חֳדָשִׁים עָבַרְנוּ מִשָּׁם בָּאֳנִיָּה אֲלֶכְסַנְדְּרִית אֲשֶׁר יָשְׁבָה בָאִי בִּימֵי הַסְּתָו וְאוֹת דִּגְלָהּ הַתְּאוֹמִים	11 Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.
12 וַנָּבֹא אֶל־סַרְקוּסָא וַנֵּשֶׁב־שָׁם שְׁלשֶׁת יָמִים	12 Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.
13 מִשָּׁם סַבֹּנוּ וַנָּבֹא אֶל־רֶגְיוֹן וּבִנְשֹׁב רוּחַ דְּרוֹמִית בְּיוֹם הַמָּחֳרָת בָּאנוּ בַּיּוֹם הַשֵּׁנִי אֶל־פּוֹטִיּוֹלִי	13 Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,
14 וְשָׁם מָצָאנוּ אַחִים וַיְבַקְשׁוּ מִמֶּנּוּ לָשֶׁבֶת אִתָּם שִׁבְעַת יָמִים וּבְכֵן הָלַכְנוּ אֶל־רוֹמִי	14 де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму.
15 וַיִּשְׁמְעוּ הָאַחִים אֶת־בּוֹאֵנוּ וַיֵּצְאוּ מִשָּׁם לִקְרָאתֵנוּ עַד לְשׁוּק אַפִּיּוֹס וְעַד לִשְׁלשֶׁת הַחֲנֻיּוֹת וַיַּרְא אֹתָם פּוֹלוֹס וַיּוֹדֶה לֵאלֹהִים וַיִּתְחַזָּק	15 А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.
16 וְאַחַר בֹּאֵנוּ אֶל־רוֹמִי הֶעֱבִיר שַׂר הַמֵּאָה אֶת־הָאֲסִירִים אֶל־שַׂר הַצָּבָא וּלְפוֹלוֹס הִנִּיחוּ לָשֶׁבֶת לְבַדּוֹ עִם־אִישׁ הַצָּבָא הַשֹּׁמֵר אוֹתוֹ	16 І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.
17 וַיְהִי אַחֲרֵי שְׁלשֶׁת יָמִים וַיִּקְרָא פוֹלוֹס אֵלָיו אֶת־רָאשֵׁי הַיְּהוּדִים וַיִּקָּהֲלוּ אֵלָיו וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם אֲנָשִׁים אַחִים אַף כִּי־לֹא מָעַלְתִּי מַעַל בְּעַמֵּנוּ וּבְחֻקּוֹת אֲבוֹתֵינוּ אֲסָרוּנִי בִירוּשָׁלַיִם וַיִּמְסְרוּנִי לִידֵי הָרוֹמִיִּים	17 Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув’язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.
18 וְהֵם אַחֲרֵי חָקְרָם אֹתִי אָמְרוּ לְפָטְרֵנִי כִּי לֹא־נִמְצָא בִי מִשְׁפַּט־מָוֶת	18 Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.
19 וְהַיְּהוּדִים קָמוּ־בִי וָאֵאָנֵס לִקְרֹא אֶת־הַקֵּיסַר לְדִינִי אַךְ אֵין־נַפְשִׁי לִשְׂטוֹן אֶת־עַמִּי בְּדָבָר	19 А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, — не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.
20 וּבַעֲבוּר זֹאת קָרָאתִי לָכֶם לִרְאוֹתְכֶם וּלְדַבֵּר עִמָּכֶם כִּי בִּגְלַל תִּקְוַת יִשְׂרָאֵל אָסוּר אֲנִי בַּכֶּבֶל הַזֶּה	20 З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.»
21 וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו לֹא קִבַּלְנוּ עַל־אֹדוֹתֶיךָ אִגְּרוֹת מֵאֶרֶץ יְהוּדָה וְלֹא־בָא הֵנָּה אֶחָד מִן־הָאַחִים אֲשֶׁר הִגִּיד אוֹ־דִבֶּר עָלֶיךָ דָּבָר רָע	21 А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.
22 אָמְנָם חֲפֵצִים אֲנַחְנוּ לִשְׁמֹעַ אֶת־אֲשֶׁר בִּלְבָבֶךָ כִּי נוֹדַע לָנוּ אֲשֶׁר בְּכָל מָקוֹם יָרִיבוּ אֶל־הַכַּת הַזֹּאת	22 Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.»
23 וַיָּשִׂימוּ לוֹ יוֹם מוּעָד וַיָּבֹאוּ אֵלָיו רַבִּים אֶל־מְלוֹנוֹ וַיָּעַד בָּהֶם וַיְבָאֵר אֶת־מַלְכוּת אֱלֹהִים וַיוֹכַח לָהֶם עִנְיְנֵי יֵשׁוּעַ מִתּוֹרַת משֶׁה וּמִן־הַנְּבִיאִים מִבֹּקֶר עַד־עָרֶב	23 І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, — від ранку аж до вечора.
24 וְיֵשׁ אֲשֶׁר שָׁמְעוּ אֶל־דְּבָרָיו וְיֵשׁ אֲשֶׁר לֹא הֶאֱמִינוּ	24 Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.
25 וַיֵּחָלְקוּ בְדַעְתָּם וַיָּסוּרוּ לָלֶכֶת לְדַרְכָּם בְּדַבֵּר פּוֹלוֹס הַדָּבָר הָאֶחָד הַזֶּה הֵיטֵב דִּבֶּר רוּחַ הַקֹּדֶשׁ לַאֲבוֹתֵינוּ בְּפִי יְשַׁעְיָהוּ הַנָּבִיא לֵאמֹר	25 І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:
26 לֵךְ וְאָמַרְתָּ לָעָם הַזֶּה שִׁמְעוּ שָׁמוֹעַ וְאַל־תָּבִינוּ וּרְאוּ רָאוֹ וְאַל־תֵּדָעוּ	26 Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.
27 כִּי שָׁמֵן לֵב הָעָם הַזֶּה וְאָזְנָיו כָּבְדוּ וְאֶת־עֵינָיו הֵשַׁע פֶּן־יִרְאֶה בְעֵינָיו וּבְאָזְנָיו יִשְׁמַע וּלְבָבוֹ יָבִין וְשָׁב וּרְפָאתִיו	27 Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.
28 לָכֵן דְּעוּ כִּי לַגּוֹיִם נִשְׁלְחָה תְּשׁוּעַת אֱלֹהִים וְהֵמָּה יִשְׁמָעוּ	28 Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»
29 וַיְהִי בְּדַבְּרוֹ זֹאת הָלְכוּ מֵאִתּוֹ הַיְּהוּדִים וַיִּתְוַכְּחוּ הַרְבֵּה אִישׁ עִם־רֵעֵהוּ	29 Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.
30 וּפוֹלוֹס יָשַׁב שְׁנָתַיִם יָמִים בְּבֵיתוֹ אֲשֶׁר שָׂכַר־לוֹ וַיְקַבֵּל אֵת כָּל־הַבָּאִים אֵלָיו	30 Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,
31 וַיִּקְרָא אֶת־מַלְכוּת הָאֱלֹהִים וַיְלַמֵּד אֶת־דַּרְכֵי יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ אֲדֹנֵינוּ בְּכָל־בִּטְחוֹן לִבּוֹ וְאֵין מֹנֵעַ	31 проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.