Lettera ai Colossesi - מכתב לקולוסים 14

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וַיְהִי בְאִיקָנְיוֹן וַיָּבֹאוּ יַחְדָּו אֶל־בֵּית כְּנֵסֶת הַיְּהוּדִים וַיְדַבְּרוּ־שָׁם עַד כִּי־הֶאֱמִין הָמוֹן רָב מִן־הַיְּהוּדִים וּמִן־הַיְּוָנִים	1 В Іконії вони ввійшли, як звичайно, в юдейську синагогу й промовляли так, що увірувала велика сила юдеїв і греків.
2 אַךְ הַיְּהוּדִים אֲשֶׁר לֹא הֶאֱמִינוּ עוֹרְרוּ וְהִכְעִיסוּ אֶת־נַפְשׁוֹת הַגּוֹיִם עַל־הָאַחִים	2 Юдеї ж, які зоставилися невірними, підбурили й роз’ятрили настрій поган проти братів.
3 וַיֵּשְׁבוּ־שָׁם יָמִים רַבִּים וַיְלַמְּדוּ בְּבִטְחוֹנָם בַּיהוֹה הַמֵּעִיד עַל־דְּבַר חַסְדּוֹ בַּעֲשֹוֹתוֹ עַל־יָדָם אֹתוֹת וּמוֹפְתִים	3 Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками.
4 וַיֵּחָלֵק הֲמוֹן הָעִיר לַחֵצִי אֵלֶּה נָטוּ אַחֲרֵי הַיְּהוּדִים וְאֵלֶּה אַחֲרֵי הַשְּׁלִיחִים	4 І розділився народ у місті: одні пристали до юдеїв, другі ж тримались апостолів.
5 וַתְּהִי מְהוּמַת הַגּוֹיִם וְהַיְּהוּדִים עִם־רָאשֵׁיהֶם לְהִתְעַלֵּל בָּהֶם וּלְסָקְלָם	5 Коли ж погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати,
6 וַיִּוָּדַע לָהֶם וַיִּבְרְחוּ לְעָרֵי לוּקוֹנְיָא אֶל־לוּסְטְרָא וְדַרְבִי וּסְבִיבוֹתָן	6 вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю,
7 וַיְבַשְּׂרוּ־שָׁם הַבְּשׂוֹרָה	7 і там звіщали Євангелію.
8 וְאִישׁ נְכֵה רַגְלַיִם הָיָה בְלוּסְטְרָא וְהוּא ישֵׁב פִּסֵּחַ מִבֶּטֶן אִמּוֹ וְלֹא הָלַךְ מִיָּמָיו	8 У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи.
9 וַיִּשְׁמַע אֶת־פּוֹלוֹס מְדַבֵּר וְהוּא הִסְתַּכֵּל בּוֹ וַיַּרְא כִּי־אֱמוּנָה בוֹ לְהִוָּשֵׁעַ	9 Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися,
10 וַיֹּאמֶר בְּקוֹל גָּדוֹל עֲמֹד הָכֵן עַל־רַגְלֶיךָ וַיְדַלֵּג וַיִּתְהַלָּךְ	10 сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.
11 וַהֲמוֹן הָעָם כִּרְאוֹתָם אֵת אֲשֶׁר עָשָׂה פּוֹלוֹס נָשְׂאוּ אֶת־קוֹלָם וַיֹּאמְרוּ בְּלָשׁוֹן לוּקוֹנִית יָרְדוּ אֵלֵינוּ הָאֱלֹהִים בִּדְמוּת אֲנָשִׁים	11 Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.»
12 וַיִּקְרְאוּ לְבַר־נַבָּא בֵּל וּלְפוֹלוֹס קָרְאוּ הֶרְמִיס בַּאֲשֶׁר הוּא רֹאשׁ הַמְדַבְּרִים	12 І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові.
13 וְכֹהֵן בֵּית־בֵּל אֲשֶׁר מִחוּץ לְעִירָם הֵבִיא הַשַּׁעְרָה שְׁוָרִים וַעֲטָרוֹת וַיַּחְפֹּץ לִזְבֹּחַ הוּא וַהֲמוֹן הָעָם	13 І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву.
14 וַיְהִי כִּשְׁמֹעַ זֹאת הַשְּׁלִיחִים פּוֹלוֹס וּבַר־נַבָּא וַיִּקְרְעוּ אֶת־בִּגְדֵיהֶם וַיָּרוּצוּ אֶל־תּוֹךְ־הָעָם	14 Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:
15 וַיִּצְעֲקוּ לֵאמֹר אֲנָשִׁים לָמָּה תַּעֲשֹוּ כָזֹאת גַּם־אֲנַחְנוּ בְנֵי־אָדָם חַלָּשִׁים כְּמוֹכֶם וּנְבַשְּׂרָה אֶתְכֶם לְמַעַן שׁוֹב תָּשׁוּבוּ מִן־הַבְלֵיכֶם אֵלֶּה אֶל־אֱלֹהִים חַיִּים אֲשֶׁר עָשָׂה אֶת־הַשָּׁמַיִם וְאֶת־הָאָרֶץ וְאֶת־הַיָּם וְאֶת־כָּל־אֲשֶׁר־בָּם	15 «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них,
16 וַאֲשֶׁר בְּדֹרוֹת קֶדֶם הִנִּיחַ לְכָל־הַגּוֹיִם לָלֶכֶת בְּדַרְכֵיהֶם	16 який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,
17 וְגַם לֹא־חָדַל לְהָעִיד עַל־עַצְמוֹ וַיֵּיטֶב לָנוּ בְּתִתּוֹ מָטָר מִן־הַשָּׁמַיִם וְעִתּוֹת שָׂבָע וַיְמַלֵּא לִבּוֹתֵינוּ מָזוֹן וְשָׂשׂוֹן	17 хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!»
18 וְאַף בַּדְּבָרִים הָאֵלֶּה כִּמְעַט לֹא־עָצְרוּ כֹחַ לְהָנִיא אֶת־הָעָם מִזְּבֹחַ לָהֶם	18 Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
19 וַיָּבֹאוּ שָׁמָּה יְהוּדִים מִן־אַנְטְיוֹכְיָא וּמִן־אִיקָנְיוֹן וַיָּסִיתוּ אֶת־הָעָם וַיִּרְגְּמוּ אֶת־פּוֹלוֹס בָּאֲבָנִים וַיִּסְחָבֻהוּ חוּצָה לָעִיר בְּחָשְׁבָם כִּי מֵת	19 Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер,
20 וַיָּסֹבּוּ אֹתוֹ הַתַּלְמִידִים וַיָּקָם וַיָּבֹא הָעִירָה וּמִמָּחֳרָת יָצָא אֶל־דַּרְבִי הוּא וּבַר־נַבָּא	20 Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу.
21 וַיְבַשְּׂרוּ אֶת־הַבְּשׂוֹרָה בָּעִיר הַהִיא וְאַחֲרֵי הַעֲמִידָם תַּלְמִידִים הַרְבֵּה שָׁבוּ אֶל־לוּסְטְרָא וְאִיקָנְיוֹן וְאַנְטְיוֹכְיָא	21 А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію,
22 וַיְחַזְּקוּ אֶת־נַפְשׁוֹת הַתַּלְמִידִים וַיַּזְהִירוּ אֹתָם לַעֲמֹד בָּאֱמוּנָה וְכִי רַק־בְּצָרוֹת רַבּוֹת בּוֹא נָבוֹא אֶל־מַלְכוּת הָאֱלֹהִים	22 підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже.
23 וַיִּבְחֲרוּ לָהֶם זְקֵנִים בְּכָל־קְהִלָּה וּקְהִלָּה וַיִּתְפַּלְלוּ וַיָּצוּמוּ וַיַּפְקִידוּם בְּיַד הָאָדוֹן אֲשֶׁר הֶאֱמִינוּ בוֹ	23 Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували.
24 וַיַּעַבְרוּ בְּפִיסִדְיָא וַיָּבֹאוּ אֶל־פַּמְפּוּלְיָא	24 І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію.
25 וַיַּשְׁמִיעוּ אֶת־דְּבַר יְהוָֹה בְּפַרְגִי וַיֵּרְדוּ אֶל־אַטַּלְיָא	25 Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію,
26 וּמִשָּׁם בָּאוּ בָאֳנִיָּה אֶל־אַנְטְיוֹכְיָא אֲשֶׁר נִמְסְרוּ־שָׁם לְחֶסֶד אֱלֹהִים עַל־הַמְּלָאכָה אֲשֶׁר מִלְאוּ אֹתָהּ	26 а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили.
27 וּבְבֹאָם שָׁמָּה הִקְהִילוּ אֶת־הָעֵדָה וַיַּגִּידוּ אֵת כָּל־אֲשֶׁר עָשָׂה אִתָּם הָאֱלֹהִים וְאֵת אֲשֶׁר־פָּתַח לַגּוֹיִם פֶּתַח הָאֱמוּנָה	27 Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.
28 וַיֵּשְׁבוּ שָׁם עִם־הַתַּלְמִידִים יָמִים לֹא מְעַטִּים	28 І перебули з учнями чимало часу.