| 1 וַיָּשָׁב וַיָּבוֹא אֶל־בֵּית הַכְּנֵסֶת וְשָׁם־אִישׁ אֲשֶׁר יָדוֹ יְבֵשָׁה | 1 І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку. |
| 2 וַיִּתְבּוֹנְנוּ בוֹ אִם־יִרְפָּאֵהוּ בַּשַּׁבָּת לְמַעַן יִמְצְאוּ עָלָיו שִׂטְנָה | 2 Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, — щоб його обвинуватити. |
| 3 וַיֹּאמֶר אֶל־הָאִישׁ אֲשֶׁר יָבְשָׁה יָדוֹ קוּם עֲמֹד בַּתָּוֶךְ | 3 І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: Стань посередині! |
| 4 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הֲנָכוֹן בַּשַּׁבָּת לְהֵיטִיב אוֹ לְהָרֵעַ לְהַצִּיל נֶפֶשׁ אוֹ לְאַבְּדָהּ וַיַּחֲרִישׁוּ | 4 А потім до них і каже: Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити? Вони ж мовчали. |
| 5 וַיַּבֵּט אֲלֵיהֶם סָבִיב בְּחֵמָה וַיִּתְעַצֵּב עַל־טִמְטוּם לְבָבָם וַיֹּאמֶר אֶל־הָאִישׁ פְּשֹׁט אֶת־יָדֶךָ וַיִּפְשֹׁט יָדוֹ וַתֵּרָפֵא וַתָּשָׁב כָּאַחֶרֶת | 5 Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, каже до чоловіка: Простягни лишень руку! І той простягнув, і рука його одужала. |
| 6 וְהַפְּרוּשִׁים יָצְאוּ מְהֵרָה וַיִּתְיָעֲצוּ עָלָיו עִם־הַהוֹרְדוֹסִיִּים לְאַבְּדוֹ | 6 І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. |
| 7 וְיֵשׁוּעַ סָר מִשָּׁם עִם־תַּלְמִידָיו אֶל־יַד הַיָּם וַיֵּלְכוּ אַחֲרָיו הֲמוֹן עַם־רָב מִן־הַגָּלִיל וּמִיהוּדָה | 7 Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, |
| 8 וּמִירוּשָׁלַיִם וּמֵאֱדוֹם וּמֵעֵבֶר הַיַּרְדֵּן וּמִסְּבִיבוֹת צוֹר וְצִידוֹן הָמוֹן רָב אֲשֶׁר שָׁמְעוּ אֵת כָּל־אֲשֶׁר עָשָׂה וַיָּבֹאוּ אֵלָיו | 8 з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. |
| 9 וַיֹּאמֶר אֶל־תַּלְמִידָיו כִּי יָכִינוּ לוֹ אֳנִיָּה קְטַנָּה מִפְּנֵי הָעָם לְמַעַן לֹא יִלְחָצוּהוּ | 9 Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. |
| 10 כִּי רָפָא לְרַבִּים עַד כִּי־הִתְנַפְּלוּ עָלָיו כָּל־הַמְנֻגָּעִים לִנְגֹּעַ בּוֹ | 10 Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. |
| 11 וְהָרוּחוֹת הַטְּמֵאוֹת כִּרְאֹתָן אוֹתוֹ נָפְלוּ לְפָנָיו וַתִּצְעַקְנָה לֵאמֹר אַתָּה הוּא בֶּן־אֱלֹהִים | 11 І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: Ти — Син Божий! |
| 12 וַיִּגְעַר בָּהֶן מְאֹד אֲשֶׁר לֹא־תְגַלֶּינָה אוֹתוֹ | 12 Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його. |
| 13 וַיַּעַל אֶל־הָהָר וַיִּקְרָא אֶל־אֲשֶׁר הוּא חָפֵץ בָּם וַיָּבֹאוּ אֵלָיו | 13 Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. |
| 14 וַיָּשֶׂם שְׁנֵים עָשָׂר אִישׁ לְמַעַן יִהְיוּ אִתּוֹ וּלְמַעַן יְשַׁלְּחֵם לִקְרֹא הַבְּשׂוֹרָה | 14 І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; |
| 15 וְהָיָה לָהֶם הַשָּׁלְטָן לִרְפֹּא אֶת־הַתַּחֲלֻאִים וּלְגָרֵשׁ אֶת־הַשֵּׁדִים | 15 і дав їм владу виганяти бісів. |
| 16 וַיַּפְקֵד אֶת־שְׁנֵים הֶעָשָׂר וַיְכַנֶּה אֶת־שִׁמְעוֹן בְּשֵׁם פֶּטְרוֹס | 16 Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро; |
| 17 וְאֶת־יַעֲקֹב בֶּן־זַבְדַּי וְאֵת יוֹחָנָן אֲחִי יַעֲקֹב וַיְכַנֶּה אֹתָם בְּשֵׁם בְּנֵי־רְגוֹשׁ הוּא בְּנֵי־רָעַם | 17 Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім’я Воанергес, у перекладі — Сини грому; |
| 18 וְאֵת אַנְדְּרַי וְאֵת פִילִפּוֹס וְאֵת בַּר־תַּלְמַי וְאֵת מַתַּי וְאֶת־תּוֹמָא וְאֶת־יַעֲקֹב בֶּן־חַלְפַי וְאֶת־תַּדַּי וְאֵת שִׁמְעוֹן הַקַּנָּי | 18 та Юду Іскаріота, що його і зрадив. |
| 19 וְאֶת־יְהוּדָה אִישׁ קְרִיּוֹת אֲשֶׁר גַּם־מְסָרוֹ | |
| 20 וַיָּבֹאוּ הַבָּיְתָה וַיָּשָׁב הֲמוֹן הָעָם לְהִתְאַסֵּף עַד כִּי־לֹא יָכְלוּ אַף לֶאֱכָל־לָחֶם | 20 Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти. |
| 21 וַיִּשְׁמְעוּ קְרוֹבָיו וַיֵּצְאוּ לְהַחֲזִיק בּוֹ כִּי אָמְרוּ יָצָא מִדַּעְתּוֹ | 21 Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: Він не при собі! |
| 22 וְהַסּוֹפְרִים אֲשֶׁר יָרְדוּ מִירוּשָׁלַיִם אָמְרוּ כִּי בַעַל־זְבוּב נִכְנַס בּוֹ וְעַל־יְדֵי שַׂר־הַשֵּׁדִים הוּא מְגָרֵשׁ אֶת־הַשֵּׁדִים | 22 А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. |
| 23 וַיִּקְרָא אוֹתָם אֵלָיו וַיְדַבֵּר לָהֶם בִּמְשָׁלִים לֵאמֹר אֵיךְ יוּכַל הַשָּׂטָן לְגָרֵשׁ הַשָּׂטָן | 23 Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: Як може сатана сатану виганяти? |
| 24 וְאִם־נֶחְלְקָה מַמְלָכָה עַל־עַצְמָהּ לֹא־תוּכַל לַעֲמֹד הַמַּמְלָכָה הַהִיא | 24 Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись. |
| 25 וּבַיִת אִם־נֶחֱלַק עַל־עַצְמוֹ לֹא־יוּכַל לַעֲמֹד הַבַּיִת הַהוּא | 25 Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти. |
| 26 וְאִם־הַשָּׂטָן יִתְקוֹמֵם אֶל־עַצְמוֹ וְנֶחֱלַק לֹא־יוּכַל לַעֲמֹד כִּי־בָא קִצּוֹ | 26 Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, — не може встояти, а край йому настав! |
| 27 אֵין אִישׁ אֲשֶׁר יָכֹל לָבוֹא לְבֵית הַגִּבּוֹר וְלִגְזֹל אֶת־כֵּלָיו אִם־לֹא יֶאֱסֹר בָּרִאשׁוֹנָה אֶת־הַגִּבּוֹר וְאַחַר יִשְׁסֶה אֶת־בֵּיתוֹ | 27 Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату. |
| 28 אָמֵן אֹמֵר אֲנִי לָכֶם כִּי כָל־הַחֲטָאִים יִסָּלְחוּ לִבְנֵי אָדָם וְכָל־הַגִּדּוּפִים אֲשֶׁר יְגַדֵּפוּ | 28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. |
| 29 אַךְ הַמְגַדֵּף אֶת־רוּחַ הַקֹּדֶשׁ אֵין־לוֹ סְלִיחָה לְעוֹלָם כִּי־יֶאְשָׁם בַּעֲוֺנוֹ לָנֶצַח | 29 Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, — тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний. |
| 30 כִּי־הֵמָּה אָמְרוּ רוּחַ טֻמְאָה בּוֹ | 30 Вони бо мовили: Він має нечистого духа. |
| 31 וַיָּבֹאוּ אִמּוֹ וְאֶחָיו וַיַּעַמְדוּ מִחוּץ לַבָּיִת וַיִּשְׁלְחוּ אֵלָיו לִקְרֹא לוֹ | 31 Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати. |
| 32 וַהֲמוֹן הָעָם יָשְׁבוּ סְבִיבָיו וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו הִנֵּה אִמְּךָ וְאַחֶיךָ בַּחוּץ מְבַקְשִׁים אוֹתָךְ | 32 Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають. |
| 33 וַיַּעַן וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם מִי הֵם אִמִּי וְאֶחָי | 33 А він у відповідь їм: Хто моя мати та брати мої? |
| 34 וַיַּבֵּט סָבִיב אֶל־הַיּשְׁבִים סְבִיבָיו וַיֹּאמַר הִנֵּה אִמִּי וְאֶחָי | 34 І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: Ось моя мати та мої брати. |
| 35 כִּי כָּל־אֲשֶׁר יַעֲשֶׂה רְצוֹן הָאֱלֹהִים הוּא אָחִי וַאֲחוֹתִי וְאִמִּי | 35 Бо хто чинить волю Божу, той — мені брат, сестра і мати. |
