| 1 З-за багатства безсоння виснажує тіло, а журба про нього сон відганяє. |
| 2 Клопоти денні не дають спати: недуга тяжка сон забирає. |
| 3 Багатий трудиться, статки збираючи, і при зупинках заживає розкошів. |
| 4 Убогий же трудиться з життьової вимоги, тож і в спочинку він — злиденний. |
| 5 Золотолюбові нема виправдання, хто гониться за зиском, на манівці зіб’ється. |
| 6 Багато людей пропало з-за золота, і падіння їхнє було неминуче. |
| 7 Воно — колода спотикання для тих, що йому жертвують, і пастка — для кожного безумного. |
| 8 Щасливий той багатий, який без плями, який за золотом не побивається. |
| 9 Хто він? Ми його щасливим наречемо, бо чудо вчинив він серед народу свого. |
| 10 Хто перейшов цю пробу й лишивсь досконалим? Це буде на похвалу для нього: хто міг переступити, а не переступив, — зло вчинити, а не вчинив? |
| 11 Блага такого скріплені будуть, про його добродійства розповість громада. |
| 12 Коли сідаєш до столу препишного — не роззявляй над ним своєї горлянки й не кажи: «Ну й багато на ньому всячини!» |
| 13 Пам’ятай: несите око — це річ погана. Яке бо створіння гірше за око? Ось тим воно й плаче з кожного приводу. |
| 14 Куди такий гляне — руки не простягай, і разом з ним не накидайсь на миску. |
| 15 Розумій твого ближнього, як себе самого, і в кожній справі будь розважливий. |
| 16 Їж по-людському те, що лежить перед тобою: не жвакай, — не будь огидний. |
| 17 А й заради доброго виховання перший припиняй: не об’їдайся, бо таке вразити може. |
| 18 І до столу сівши у великім товаристві, перший не простягай руки своєї. |
| 19 Вихованій людині вистачає мало, — тож і на ложі своїм не сопітиме: |
| 20 20 бо здоровий сон, коли живіт поміркований: людина, вставши вранці, є сама собою; тяжке ж безсоння, нудоту, болі внутрощів — має людина, яка не знає наситу. |
| 21 Тож коли занадто ти переївся — устань, геть виблюй — то й зробиться легше. |
| 22 Слухай мене, дитино, і не погорджуй мною: кінець-кінцем слова ти мої зрозумієш. У всіх твоїх справах будь старанний, і ніяка недуга тебе не спіткає. |
| 23 Щедрого хлібом на всю губу вихваляють, і про гостинність його свідоцтво — певне. |
| 24 А хто скупий хлібом, на того місто нарікає, і про скнарість його свідоцтво — точне. |
| 25 Не будь при вині хоробрий — вино багатьох погубило. |
| 26 Горно — проба на твердоту криці, вино — на серця у змаганні бундючних. |
| 27 Вино для людей — життєвий напій, коли то його помірковано п’ють. Що за життя, коли вина бракує? Його ж бо створено на радощі людям. |
| 28 Радощі серця, втіха душі — вино, пите вчасно й уміру потреби. |
| 29 Гіркота для душі — вино, пите занадто, та ще й із пристрастю і з суперечкою. |
| 30 Пияцтво безумному — погибель: більше гніву, зменшення сили, завдавання ран. |
| 31 Не гани ближнього під час винопиття: його не зневажай, коли він веселий, не озивайсь до нього образливим словом і не докучай, гроші назад вимагаючи. |