Shir ha-Shirim (שיר השירים ) - Cantico dei Cantici 31

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 בְּרִית כָּרַתִּי לְעֵינָי וּמָה אֶתְבֹּונֵן עַל־בְּתוּלָה	1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
2 וּמֶה ׀ חֵלֶק אֱלֹוהַּ מִמָּעַל וְנַחֲלַת דַּי מִמְּרֹמִים	2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
3 הֲלֹא־אֵיד לְעַוָּל וְנֵכֶר לְפֹעֲלֵי אָוֶן	3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
4 הֲלֹא־הוּא יִרְאֶה דְרָכָי וְכָל־צְעָדַי יִסְפֹּור	4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
5 אִם־הָלַכְתִּי עִם־שָׁוְא וַתַּחַשׁ עַל־מִרְמָה רַגְלִי	5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
6 יִשְׁקְלֵנִי בְמֹאזְנֵי־צֶדֶק וְיֵדַע אֱלֹוהַּ תֻּמָּתִי	6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
7 אִם תִּטֶּה אַשֻּׁרִי מִנִּי הַדָּרֶךְ וְאַחַר עֵינַי הָלַךְ לִבִּי וּבְכַפַּי דָּבַק מֻאוּם ׃ פ	7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
8 אֶזְרְעָה וְאַחֵר יֹאכֵל וְצֶאֱצָאַי יְשֹׁרָשׁוּ	8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
9 אִם־נִפְתָּה לִבִּי עַל־אִשָּׁה וְעַל־פֶּתַח רֵעִי אָרָבְתִּי	9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
10 תִּטְחַן לְאַחֵר אִשְׁתִּי וְעָלֶיהָ יִכְרְעוּן אֲחֵרִין	10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
11 כִּי־ [הוּא כ] (הִיא ק) זִמָּה [וְהִיא כ] (וְהוּא ק) עָוֹן פְּלִילִים	11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
12 כִּי אֵשׁ הִיא עַד־אֲבַדֹּון תֹּאכֵל וּבְכָל־תְּבוּאָתִי תְשָׁרֵשׁ	12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
13 אִם־אֶמְאַס מִשְׁפַּט עַבְדִּי וַאֲמָתִי בְּרִבָם עִמָּדִי	13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
14 וּמָה אֶעֱשֶׂה כִּי־יָקוּם אֵל וְכִי־יִפְקֹד מָה אֲשִׁיבֶנּוּ	14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
15 הֲ‍לֹא־בַבֶּטֶן עֹשֵׂנִי עָשָׂהוּ וַיְכֻנֶנּוּ בָּרֶחֶם אֶחָד	15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
16 אִם־אֶמְנַע מֵחֵפֶץ דַּלִּים וְעֵינֵי אַלְמָנָה אֲכַלֶּה	16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
17 וְאֹכַל פִּתִּי לְבַדִּי וְלֹא־אָכַל יָתֹום מִמֶּנָּה	17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
18 כִּי מִנְּעוּרַי גְּדֵלַנִי כְאָב וּמִבֶּטֶן אִמִּי אַנְחֶנָּה	18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
19 אִם־אֶרְאֶה אֹובֵד מִבְּלִי לְבוּשׁ וְאֵין כְּסוּת לָאֶבְיֹון	19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
20 אִם־לֹא בֵרֲכוּנִי [חֲלָצֹו כ] (חֲלָצָיו ק) וּמִגֵּז כְּבָשַׂי יִתְחַמָּם	20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
21 אִם־הֲנִיפֹותִי עַל־יָתֹום יָדִי כִּי־אֶרְאֶה בַשַּׁעַר עֶזְרָתִי	21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —
22 כְּתֵפִי מִשִּׁכְמָה תִפֹּול וְאֶזְרֹעִי מִקָּנָה תִשָּׁבֵר	22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
23 כִּי פַחַד אֵלַי אֵיד אֵל וּמִשְּׂאֵתֹו לֹא אוּכָל	23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
24 אִם־שַׂמְתִּי זָהָב כִּסְלִי וְלַכֶּתֶם אָמַרְתִּי מִבְטַחִי	24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
25 אִם־אֶשְׂמַח כִּי־רַב חֵילִי וְכִי־כַבִּיר מָצְאָה יָדִי	25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
26 אִם־אֶרְאֶה אֹור כִּי יָהֵל וְיָרֵחַ יָקָר הֹלֵךְ	26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
27 וַיִּפְתְּ בַּסֵּתֶר לִבִּי וַתִּשַּׁק יָדִי לְפִי	27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —
28 גַּם־הוּא עָוֹן פְּלִילִי כִּי־כִחַשְׁתִּי לָאֵל מִמָּעַל	28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
29 אִם־אֶשְׂמַח בְּפִיד מְשַׂנְאִי וְהִתְעֹרַרְתִּי כִּי־מְצָאֹו רָע	29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —
30 וְלֹא־נָתַתִּי לַחֲטֹא חִכִּי לִשְׁאֹל בְּאָלָה נַפְשֹׁו	30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
31 אִם־לֹא אָמְרוּ מְתֵי אָהֳלִי מִי־יִתֵּן מִבְּשָׂרֹו לֹא נִשְׂבָּע	31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?
32 בַּחוּץ לֹא־יָלִין גֵּר דְּלָתַי לָאֹרַח אֶפְתָּח	32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
33 אִם־כִּסִּיתִי כְאָדָם פְּשָׁעָי לִטְמֹון בְּחֻבִּי עֲוֹנִי	33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
34 כִּי אֶעֱרֹוץ ׀ הָמֹון רַבָּה וּבוּז־מִשְׁפָּחֹות יְחִתֵּנִי וָאֶדֹּם לֹא־אֵצֵא פָתַח	34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
35 מִי יִתֶּן־לִי ׀ שֹׁמֵעַ לִי הֶן־תָּוִי שַׁדַּי יַעֲנֵנִי וְסֵפֶר כָּתַב אִישׁ רִיבִי	35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
36 אִם־לֹא עַלשִׁ־כְמִי אֶשָּׂאֶנּוּ אֶעֶנְדֶנּוּ עֲטָרֹות לִי	36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
37 מִסְפַּר צְעָדַי אַגִּידֶנּוּ כְּמֹו־נָגִיד אֲקָרֲבֶנּוּ	37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
38 אִם־עָלַי אַדְמָתִי תִזְעָק וְיַחַד תְּלָמֶיהָ יִבְכָּיוּן	38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
39 אִם־כֹּחָהּ אָכַלְתִּי בְלִי־כָסֶף וְנֶפֶשׁ בְּעָלֶיהָ הִפָּחְתִּי	39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —
40 תַּחַת חִטָּה ׀ יֵצֵא חֹוחַ וְתַחַת־שְׂעֹרָה בָאְשָׁה תַּמּוּ דִּבְרֵי אִיֹּוב׃ פ	40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»