| 1 בֵּן חָכָם מוּסַר אָב וְלֵץ לֹא־שָׁמַע גְּעָרָה | 1 Довідався Симон, що Трифон стягнув велике військо, щоб іти в Юдею та її спустошити, |
| 2 מִפְּרִי פִי־אִישׁ יֹאכַל טֹוב וְנֶפֶשׁ בֹּגְדִים חָמָס | 2 і, бачивши, як народ страшенно налякався, пішов у Єрусалим, зібрав народ |
| 3 נֹצֵר פִּיו שֹׁמֵר נַפְשֹׁו פֹּשֵׂק פָתָיו מְחִתָּה־לֹו | 3 і заходивсь його пібадьорювати, кажучи: «Ви самі знаєте, скільки я, мої брати й дім мого батька зробили для закону й храму, і про ті війни та лиха, які ми зазнали. |
| 4 מִתְאַוָּה וָאַיִן נַפְשֹׁו עָצֵל וְנֶפֶשׁ חָרֻצִים תְּדֻשָּׁן | 4 Це з-за того загинули всі мої брати, з-за Ізраїля, — і я залишився сам. |
| 5 דְּבַרשֶׁ־קֶר יִשְׂנָא צַדִּיק וְרָשָׁע יַבְאִישׁ וְיַחְפִּיר | 5 Та й нині — тому не бути, щоб я щадив своє життя за ввесь цей скрутний час, бо ж я не ліпший за моїх братів. |
| 6 צְדָקָה תִּצֹּר תָּם־דָּרֶךְ וְרִשְׁעָה תְּסַלֵּף חַטָּאת | 6 Однак, я помщуся за мій народ, за храм, жінок і дітей ваших, бо всі погани збились докупи, щоб з ненависти звести нас із світу.» |
| 7 יֵשׁ מִתְעַשֵּׁר וְאֵין כֹּל מִתְרֹושֵׁשׁ וְהֹון רָב | 7 На ті слова ожив і піднісся дух народу, |
| 8 כֹּפֶר נֶפֶשׁ־אִישׁ עָשְׁרֹו וְרָשׁ לֹא־שָׁמַע גְּעָרָה | 8 і всі вголос закричали: «Ти — вождь наш на місці Юди та Йонатана, брата твого! |
| 9 אֹור־צַדִּיקִים יִשְׂמָח וְנֵר רְשָׁעִים יִדְעָךְ | 9 Веди нашу війну, і ми зробимо все, що нам накажеш!» |
| 10 רַק־בְּזָדֹון יִתֵּן מַצָּה וְאֶת־נֹועָצִים חָכְמָה | 10 От і зібрав він усіх мужів-вояків та й поспішився довершити мури Єрусалиму й укріпив його навколо. |
| 11 הֹון מֵהֶבֶל יִמְעָט וְקֹבֵץ עַל־יָד יַרְבֶּה | 11 А потім вислав Йонатана, сина Авесалома, з достатнім військом у Яффу; той вигнав мешканців із неї та й оселивсь там. |
| 12 תֹּוחֶלֶת מְמֻשָּׁכָה מַחֲלָה־לֵב וְעֵץ חַיִּים תַּאֲוָה בָאָה | 12 Трифон же двигнувся з великим військом із Птолемаїди, щоб напасти на Юдею, мавши при собі Йонатана бранцем, |
| 13 בָּז לְדָבָר יֵחָבֶל לֹו וִירֵא מִצְוָה הוּא יְשֻׁלָּם | 13 тоді, як Симон був отаборився біля Адіди, проти рівнини. |
| 14 תֹּורַת חָכָם מְקֹור חַיִּים לָסוּר מִמֹּקְשֵׁי מָוֶת | 14 Довідавшися, що замість Йонатана настановлено Симона, його брата, який має намір розпочати з ним війну, Трифон вислав до нього послів, щоб йому сказати: |
| 15 שֵׂכֶל־טֹוב יִתֶּן־חֵן וְדֶרֶךְ בֹּגְדִים אֵיתָן | 15 «То з-за грошей, що їх брат твій Йонатан винен у царську скарбницю за різні урядові справи, які виконував, тримаємо його в себе. |
| 16 כָּל־עָרוּם יַעֲשֶׂה בְדָעַת וּכְסִיל יִפְרֹשׂ אִוֶּלֶת | 16 Тож вишли 100 талантів срібла і двох його синів у заклад, щоб, випущений на свободу, він проти нас не збунтувався, і ми відпустимо його на волю.» |
| 17 מַלְאָךְ רָשָׁע יִפֹּל בְּרָע וְצִיר אֱמוּנִים מַרְפֵּא | 17 Знав Симон добре, що вони підступно з ним говорять, та все ж таки послав по гроші й по хлопців, щоб не накликати на себе ворожнечу народу, |
| 18 רֵישׁ וְקָלֹון פֹּורֵעַ מוּסָר וְשֹׁומֵר תֹּוכַחַת יְכֻבָּד | 18 який сказав би: Це тому, що я не вислав грошей і хлопців, загинув (Йонатан). |
| 19 תַּאֲוָה נִהְיָה תֶעֱרַב לְנָפֶשׁ וְתֹועֲבַת כְּסִילִים סוּר מֵרָע | 19 І вислав хлопців і 100 талантів, але той слова не додержав і не випустив Йонатана. |
| 20 [הָלֹוךְ כ] (הֹולֵךְ ק) אֶת־חֲכָמִים [וַחֲכָם כ] (יֶחְכָּם ק) וְרֹעֶה כְסִילִים יֵרֹועַ | 20 Ба навіть після того заповзявся вдертись у край, щоб його спустошити, й обійшов його з дороги, що веде в Адору. Симон із своїм військом, куди б той не рухнувся, ставав йому навпроти. |
| 21 חַטָּאִים תְּרַדֵּף רָעָה וְאֶת־צַדִּיקִים יְשַׁלֶּם־טֹוב | 21 Тоді ті, що були у твердині, вислали до Трифона послів, нагально просивши його прийти до них через пустиню і вислати їм харчів. |
| 22 טֹוב יַנְחִיל בְּנֵי־בָנִים וְצָפוּן לַצַּדִּיק חֵיל חֹוטֵא | 22 І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб туди прибути, але тієї ночі випав вельми великий сніг, і через сніг він не міг прибути. Тому, знявши табір, пустився він у Гілеад; |
| 23 רָב־אֹכֶל נִיר רָאשִׁים וְיֵשׁ נִסְפֶּה בְּלֹא מִשְׁפָּט | 23 коли ж близько був до Басками, убив Йонатана, що там і був похований. |
| 24 חֹושֵׂךְ בְטֹו שֹׂונֵא בְנֹו וְאֹהֲבֹו שִׁחֲרֹו מוּסָר | 24 Звідти Трифон повернувся й прибув у край свій. |
| 25 צַדִּיק אֹכֵל לְשֹׂבַע נַפְשֹׁו וּבֶטֶן רְשָׁעִים תֶּחְסָר׃ פ | 25 Симон послав за останками брата свого Йонатана й поховав його в Модіні, місті своїх предків. |
| 26 Увесь Ізраїль учинив над ним велику жалобу й довго плакав за ним. |
| 27 Симон зробив над гробом свого батька і братів високий пам’ятник, що можна було бачити здалека й що був іззаду та спереду виложений тесаним камінням. |
| 28 Поставив також 7 пірамід одну проти одної: батькові, матері й чотирьом братам. |
| 29 І прикрасив їх ось так: поставив довкола них високі колони, на них умістив на вічний спомин збройні трофеї, а обабіч зброї різьблені судна, що їх могли бачити всі, хто пливли морем. |
| 30 Це та гробниця, яку він спорудив у Модіні і яка існує по сьогодні. |
| 31 Трифон, що поводився підступно з молодим царем Антіохом, убив його |
| 32 й сам став царем замість нього, вклавши собі на голову корону Азії, і наробив у краю багато лиха. |
| 33 Тим часом Симон відбудував твердині в Юдеї, обвів їх високими баштами й мурами з воротами на засувах і наскладав харчів у тих твердинях. |
| 34 Він вибрав людей і послав до царя Димитрія, щоб цей дав землі пільгу, бо всі вчинки Трифона були здирством. |
| 35 Цар Димитрій вислав йому відповідь на його прохання і написав йому такий лист: |
| 36 «Цар Димитрій Симонові первосвященикові, другові царів, старшим і юдейському народові, привіт! |
| 37 Ми одержали золоту корону й пальмову вітку, яку ви нам вислали. Ми готові укласти цілковитий мир з вами й написати нашим урядовцям зробити вам полегші. |
| 38 Те, що ми встановили з вами, буде стояти, і твердині, які ви збудували, будуть ваші. |
| 39 Ми відпускаємо вам недобори й недоліки, яких ви допустилися по цей день, як і корону, яку ви нам винні, а якби які податки брано в Єрусалимі, то більш їх не вимагатимуть. |
| 40 Коли ж би хто з вас був здібний записатись у наші сердюки, нехай запишеться. І нехай мир буде між нами.» |
| 41 Року 170 усунено з Ізраїля ярмо поганське, |
| 42 і народ у грамотах та договорах почав писати: «Першого року Симона, великого первосвященика, вождя і начальника юдеїв.» |
| 43 Того часу Симон обложив Гезеру й оточив її навколо військом. Він збудував рухому вежу і, підсунувши її під місто, ударив нею в одну башту й заволодів нею. |
| 44 Ті, що були в рухомій вежі, вскочили в місто, де зчинилась велика метушня. |
| 45 Мешканці з жінками та дітьми вийшли за мур у порваній одежі й стали вголос благати Симона, щоб уклав з ними мир, |
| 46 кажучи: «Не чини з нами за нашою злобою, але за твоїм милосердям.» |
| 47 І замирився Симон з ними, і битва припинилась, але він вигнав їх з міста й, очистивши доми, в яких були кумири, так увійшов у місто під співи і благословення. |
| 48 Він викинув із нього всяку нечистоту й оселив там людей, що трималися закону, укріпив його і збудував собі самому дім у ньому. |
| 49 Ті, що були у твердині, не могли ні вийти, ні ввійти, щоб щось у краю купити чи продати, і голодували сильно, і чимало з них від голоду погинуло. |
| 50 Вони звернулися до Симона, благаючи в нього миру, і він дав їм його, але повиганяв їх звідти й очистив кріпость від усякої гидоти. |
| 51 Двадцять третього дня, місяця другого, 171 року юдеї ввійшли до неї з похвалами, пальмовими галузками, під звуки гарф, цимбалів та гусел, під спів пісень та гимнів, бо був знищений між Ізраїлем великий ворог. |
| 52 Постановлено щороку з радістю святкувати це свято. Він укріпив гору, на якій був храм, від сторони твердині, і замешкав там сам з усіма. |
| 53 Побачив Симон, що його син Іоан став уже мужем, то й зробив його вождем над усіма військами. Іоан замешкав у Гезері. |
