Romans 1

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Paul, a servant of Jesus Christ, called as an Apostle, separated for the Gospel of God,	1 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,
2 which he had promised beforehand, through his Prophets, in the Holy Scriptures,	2 яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях
3 about his Son, who was made for him from the offspring of David according to the flesh,	3 про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,
4 the Son of God, who was predestined in virtue according to the Spirit of sanctification from the resurrection of the dead, our Lord Jesus Christ,	4 установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,
5 through whom we have received grace and Apostleship, for the sake of his name, for the obedience of faith among all the Gentiles,	5 через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,
6 from whom you also have been called by Jesus Christ:	6 між якими й ви — покликані Ісуса Христа;
7 To all who are at Rome, the beloved of God, called as saints. Grace to you, and peace, from God our Father and from the Lord Jesus Christ.	7 усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
8 Certainly, I give thanks to my God, through Jesus Christ, first for all of you, because your faith is being announced throughout the entire world.	8 Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.
9 For God is my witness, whom I serve in my spirit by the Gospel of his Son, that without ceasing I have kept a remembrance of you	9 Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас
10 always in my prayers, pleading that in some way, at some time, I may have a prosperous journey, within the will of God, to come to you.	10 і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;
11 For I long to see you, so that I may impart to you a certain spiritual grace to strengthen you,	11 бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,
12 specifically, to be consoled together with you through that which is mutual: your faith and mine.	12 тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.
13 But I want you to know, brothers, that I have often intended to come to you, (though I have been hindered even to the present time) so that I might obtain some fruit among you also, just as also among the other Gentiles.	13 Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.
14 To the Greeks and to the uncivilized, to the wise and to the foolish, I am in debt.	14 Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:
15 So within me there is a prompting to evangelize to you also who are at Rome.	15 тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.
16 For I am not ashamed of the Gospel. For it is the power of God unto salvation for all believers, the Jew first, and the Greek.	16 Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —
17 For the justice of God is revealed within it, by faith unto faith, just as it was written: “For the just one lives by faith.”	17 справедливість бо Божа об’являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»
18 For the wrath of God is revealed from heaven over every impiety and injustice among those men who fend off the truth of God with injustice.	18 Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;
19 For what is known about God is manifest in them. For God has manifested it to them.	19 тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив;
20 For unseen things about him have been made conspicuous, since the creation of the world, being understood by the things that were made; likewise his everlasting virtue and divinity, so much so that they have no excuse.	20 невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.
21 For although they had known God, they did not glorify God, nor give thanks. Instead, they became weakened in their thoughts, and their foolish heart was obscured.	21 Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.
22 For, while proclaiming themselves to be wise, they became foolish.	22 Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними
23 And they exchanged the glory of the incorruptible God for the likeness of an image of corruptible man, and of flying things, and of four-legged beasts, and of serpents.	23 і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.
24 For this reason, God handed them over to the desires of their own heart for impurity, so that they afflicted their own bodies with indignities among themselves.	24 Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.
25 And they exchanged the truth of God for a lie. And they worshipped and served the creature, rather than the Creator, who is blessed for all eternity. Amen.	25 Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.
26 Because of this, God handed them over to shameful passions. For example, their females have exchanged the natural use of the body for a use which is against nature.	26 За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;
27 And similarly, the males also, abandoning the natural use of females, have burned in their desires for one another: males doing with males what is disgraceful, and receiving within themselves the recompense that necessarily results from their error.	27 так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.
28 And since they did not prove to have God by knowledge, God handed them over to a morally depraved way of thinking, so that they might do those things which are not fitting:	28 І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:
29 having been completely filled with all iniquity, malice, fornication, avarice, wickedness; full of envy, murder, contention, deceit, malice, gossiping;	29 вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;
30 slanderous, hateful toward God, abusive, arrogant, self-exalting, devisers of evil, disobedient to parents,	30 вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,
31 foolish, disorderly; without affection, without fidelity, without mercy.	31 нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.
32 And these, though they had known the justice of God, did not understand that those who act in such a manner are deserving of death, and not only those who do these things, but also those who consent to what is done.	32 Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.