Acts of the Apostles 7

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Then the high priest said, “Are these things so?”	1 А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?»
2 And Stephen said: “Noble brothers and fathers, listen. The God of glory appeared to our father Abraham, when he was in Mesopotamia, before he stayed in Haran.	2 Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,
3 And God said to him, ‘Depart from your country and from your kindred, and go into the land that I will show to you.’	3 і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі.
4 Then he went away from the land of the Chaldeans, and he lived at Haran. And later, after his father was dead, God brought him into this land, in which you now dwell.	4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині.
5 And he gave him no inheritance in it, not even the space of one step. But he promised to give it to him as a possession, and to his offspring after him, though he did not have a son.	5 І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
6 Then God told him that his offspring would be a settler in a foreign land, and that they would subjugate them, and treat them badly, for four hundred years.	6 А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років.
7 ‘And the nation whom they will serve, I will judge,’ said the Lord. ‘And after these things, they shall depart and shall serve me in this place.’	7 Але народ, що вони йому будуть служити, — сказав Бог, — я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці.
8 And he gave him the covenant of circumcision. And so he conceived Isaac and circumcised him on the eighth day. And Isaac conceived Jacob, and Jacob, the twelve Patriarchs.	8 І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак — Якова, а Яків — дванадцять патріярхів.
9 And the Patriarchs, being jealous, sold Joseph into Egypt. But God was with him.	9 А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним
10 And he rescued him from all his tribulations. And he gave him grace and wisdom in the sight of Pharaoh, the king of Egypt. And he appointed him as governor over Egypt and over all his house.	10 і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом.
11 Then a famine occurred in all of Egypt and Canaan, and a great tribulation. And our fathers did not find food.	11 Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи.
12 But when Jacob had heard that there was grain in Egypt, he sent our fathers first.	12 Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших;
13 And on the second occasion, Joseph was recognized by his brothers, and his ancestry was made manifest to Pharaoh.	13 а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа.
14 Then Joseph sent for and brought his father Jacob, with all his kindred, seventy-five souls.	14 А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину — сімдесят п’ять душ.
15 And Jacob descended into Egypt, and he passed away, and so did our fathers.	15 От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші.
16 And they crossed over into Shechem, and they were placed in the sepulcher which Abraham bought for a sum of money from the sons of Hamor, the son of Shechem.	16 І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі.
17 And when the time of the Promise that God had revealed to Abraham drew near, the people increased and were multiplied in Egypt,	17 Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,
18 even until another king, who did not know Joseph, rose up in Egypt.	18 аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа.
19 This one, encompassing our kindred, afflicted our fathers, so that they would expose their infants, lest they be kept alive.	19 Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили.
20 In the same time, Moses was born. And he was in the grace of God, and he was nourished for three months in the house of his father.	20 І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його.
21 Then, having been abandoned, the daughter of Pharaoh took him in, and she raised him as her own son.	21 Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина.
22 And Moses was instructed in all the wisdom of the Egyptians. And he was mighty in his words and in his deeds.	22 І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах.
23 But when forty years of age were completed in him, it rose up in his heart that he should visit his brothers, the sons of Israel.	23 А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля;
24 And when he had seen a certain one suffering injury, he defended him. And striking the Egyptian, he wrought a retribution for him who was enduring the injury.	24 і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина.
25 Now he supposed that his brothers would understand that God would grant them salvation through his hand. But they did not understand it.	25 Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли.
26 So truly, on the following day, he appeared before those who were arguing, and he would have reconciled them in peace, saying, ‘Men, you are brothers. So why would you harm one another?’	26 На другий день з’явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду?
27 But he who was causing the injury to his neighbor rejected him, saying: ‘Who has appointed you as leader and judge over us?	27 А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею?
28 Could it be that you want to kill me, in the same way that you killed the Egyptian yesterday?’	28 Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина?
29 Then, at this word, Moses fled. And he became a foreigner in the land of Midian, where he produced two sons.	29 При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів.
30 And when forty years were completed, there appeared to him, in the desert of Mount Sinai, an Angel, in a flame of fire in a bush.	30 Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум’ї куща вогняного.
31 And upon seeing this, Moses was amazed at the sight. And as he drew near in order to gaze at it, the voice of the Lord came to him, saying:	31 Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній:
32 ‘I am the God of your fathers: the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’ And Moses, being made to tremble, did not dare to look.	32 Я — Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. — Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути.
33 But the Lord said to him: ‘Loosen the shoes from your feet. For the place in which you stand is holy ground.	33 Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш — земля свята.
34 Certainly, I have seen the affliction of my people who are in Egypt, and I have heard their groaning. And so, I am coming down to free them. And now, go forth and I will send you into Egypt.’	34 Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. —
35 This Moses, whom they rejected by saying, ‘Who has appointed you as leader and judge?’ is the one God sent to be leader and redeemer, by the hand of the Angel who appeared to him in the bush.	35 Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? — оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з’явився.
36 This man led them out, accomplishing signs and wonders in the land of Egypt, and at the Red Sea, and in the desert, for forty years.	36 Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років.
37 This is Moses, who said to the sons of Israel: ‘God will raise up for you a prophet like me from your own brothers. You shall listen to him.’	37 Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене.
38 This is he who was in the Church in the wilderness, with the Angel who was speaking to him on Mount Sinai, and with our fathers. It is he who received the words of life to give to us.	38 Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.
39 It is he whom our fathers were not willing to obey. Instead, they rejected him, and in their hearts they turned away toward Egypt,	39 Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет,
40 saying to Aaron: ‘Make gods for us, which may go before us. For this Moses, who led us away from the land of Egypt, we do not know what has happened to him.’	40 кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю — не відаємо, що з ним сталося.
41 And so they fashioned a calf in those days, and they offered sacrifices to an idol, and they rejoiced in the works of their own hands.	41 І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх.
42 Then God turned, and he handed them over, to subservience to the armies of heaven, just as it was written in the Book of the Prophets: ‘Did you not offer victims and sacrifices to me for forty years in the desert, O house of Israel?	42 І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля?
43 And yet you took up for yourselves the tabernacle of Moloch and the star of your god Rephan, figures which you yourselves formed in order to adore them. And so I will carry you away, beyond Babylon.’	43 Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон.
44 The tabernacle of the testimony was with our fathers in the desert, just as God ordained for them, speaking to Moses, so that he would make it according to the form that he had seen.	44 У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив.
45 But our fathers, receiving it, also brought it, with Joshua, into the land of the Gentiles, whom God expelled before the face of our fathers, even until the days of David,	45 Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида,
46 who found grace before God and who asked that he might obtain a tabernacle for the God of Jacob.	46 що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова.
47 But it was Solomon who built a house for him.	47 А Соломон збудував йому дім.
48 Yet the Most High does not live in houses built by hands, just as he said through the prophet:	48 Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить:
49 ‘Heaven is my throne, and the earth is my footstool. What kind of house would you build for me? says the Lord. And which is my resting place?	49 Небо — престол мій, земля ж — підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку?
50 Has not my hand made all these things?’	50 Хіба то не моя рука створила те все?
51 Stiff-necked and uncircumcised in heart and ears, you ever resist the Holy Spirit. Just as your fathers did, so also do you do.	51 Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви.
52 Which of the Prophets have your fathers not persecuted? And they killed those who foretold the advent of the Just One. And you have now become the betrayers and murderers of him.	52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;
53 You received the law by the actions of Angels, and yet you have not kept it.”	53 ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.»
54 Then, upon hearing these things, they were deeply wounded in their hearts, and they gnashed their teeth at him.	54 Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.
55 But he, being filled with the Holy Spirit, and gazing intently toward heaven, saw the glory of God and Jesus standing at the right hand of God. And he said, “Behold, I see the heavens opened, and the Son of man standing at the right hand of God.”	55 (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,
56 Then they, crying out with a loud voice, blocked their ears and, with one accord, rushed violently toward him.	56 і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.»
57 And driving him out, beyond the city, they stoned him. And witnesses placed their garments beside the feet of a youth, who was called Saul.	57 Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом
58 And as they were stoning Stephen, he called out and said, “Lord Jesus, receive my spirit.”	58 та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло.
59 Then, having been brought to his knees, he cried out with a loud voice, saying, “Lord, do not hold this sin against them.” And when he had said this, he fell asleep in the Lord. And Saul was consenting to his murder.	59 І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
	60 А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.