John 8

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 But Jesus continued on to the Mount of Olives.	1 Подавсь Ісус на Оливну гору.
2 And early in the morning, he went again to the temple; and all the people came to him. And sitting down, he taught them.	2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.
3 Now the scribes and Pharisees brought forward a woman caught in adultery, and they stood her in front of them.	3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,
4 And they said to him: “Teacher, this woman was just now caught in adultery.	4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.
5 And in the law, Moses commanded us to stone such a one. Therefore, what do you say?”	5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»
6 But they were saying this to test him, so that they might be able to accuse him. Then Jesus bent down and wrote with his finger on the earth.	6 Іспитували вони його, казавши так, — щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.
7 And then, when they persevered in questioning him, he stood upright and said to them, “Let whoever is without sin among you be the first to cast a stone at her.”	7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, — нехай перший кидає у неї камінь!»
8 And bending down again, he wrote on the earth.	8 І знову нахилившись, писав по землі.
9 But upon hearing this, they went away, one by one, beginning with the eldest. And Jesus alone remained, with the woman standing in front of him.	9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.
10 Then Jesus, raising himself up, said to her: “Woman, where are those who accused you? Has no one condemned you?”	10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»
11 And she said, “No one, Lord.” Then Jesus said: “Neither will I condemn you. Go, and now do not choose to sin anymore.”	11 «Ніхто, Господи», — відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»
12 Then Jesus spoke to them again, saying: “I am the light of the world. Whoever follows me does not walk in darkness, but shall have the light of life.”	12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
13 And so the Pharisees said to him, “You offer testimony about yourself; your testimony is not true.”	13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе — неправдиве твоє свідоцтво.»
14 Jesus responded and said to them: “Even though I offer testimony about myself, my testimony is true, for I know where I came from and where I am going.	14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.
15 You judge according to the flesh. I do not judge anyone.	15 Ви судите за тілом — я не суджу нікого.
16 And when I do judge, my judgment is true. For I am not alone, but it is I and he who sent me: the Father.	16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.
17 And it is written in your law that the testimony of two men is true.	17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей — правдиве.
18 I am one who offers testimony about myself, and the Father who sent me offers testimony about me.”	18 Я свідчу про себе самого, — й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»
19 Therefore, they said to him, “Where is your Father?” Jesus answered: “You know neither me, nor my Father. If you did know me, perhaps you would know my Father also.”	19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»
20 Jesus spoke these words at the treasury, while teaching in the temple. And no one apprehended him, because his hour had not yet come.	20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.
21 Therefore, Jesus again spoke to them: “I am going, and you shall seek me. And you will die in your sin. Where I am going, you are not able to go.”	21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»
22 And so the Jews said, “Is he going to kill himself, for he said: ‘Where I am going, you are not able to go?’ ”	22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?»
23 And he said to them: “You are from below. I am from above. You are of this world. I am not of this world.	23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я — згори. Ви з цього світу, я — не з цього світу.
24 Therefore, I said to you, that you will die in your sins. For if you will not believe that I am, you will die in your sin.”	24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я — Сущий, помрете у ваших гріхах.»
25 And so they said to him, “Who are you?” Jesus said to them: “The Beginning, who is also speaking to you.	25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.
26 I have much to say about you and to judge. But he who sent me is true. And what I have heard from him, this I speak within the world.”	26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»
27 And they did not realize that he was calling God his Father.	27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.
28 And so Jesus said to them: “When you will have lifted up the Son of man, then you shall realize that I am, and that I do nothing of myself, but just as the Father has taught me, so do I speak.	28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,
29 And he who sent me is with me, and he has not abandoned me alone. For I always do what is pleasing to him.”	29 і що той, хто послав мене, — зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»
30 As he was speaking these things, many believed in him.	30 І коли говорив так, численні увірували в нього.
31 Therefore, Jesus said to those Jews who believed in him: “If you will abide in my word, you will truly be my disciples.	31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми
32 And you shall know the truth, and the truth shall set you free.”	32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»
33 They answered him: “We are the offspring of Abraham, and we have never been a slave to anyone. How can you say, ‘You shall be set free?’ ”	33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?»
34 Jesus answered them: “Amen, amen, I say to you, that everyone who commits sin is a slave of sin.	34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник!
35 Now the slave does not abide in the house for eternity. Yet the Son does abide in eternity.	35 Невольник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син.
36 Therefore, if the Son has set you free, then you will truly be free.	36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.
37 I know that you are sons of Abraham. But you are seeking to kill me, because my word has not taken hold in you.	37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.
38 I speak what I have seen with my Father. And you do what you have seen with your father.”	38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»
39 They responded and said to him, “Abraham is our father.” Jesus said to them: “If you are the sons of Abraham, then do the works of Abraham.	39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими — чинили б ви діла Авраамові.
40 But now you are seeking to kill me, a man who has spoken the truth to you, which I have heard from God. This is not what Abraham did.	40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.
41 You do the works of your father.” Therefore, they said to him: “We were not born out of fornication. We have one father: God.”	41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, — кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»
42 Then Jesus said to them: “If God were your father, certainly you would love me. For I proceeded and came from God. For I did not come from myself, but he sent me.	42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
43 Why do you not recognize my speech? It is because you are not able to hear my word.	43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.
44 You are of your father, the devil. And you will carry out the desires of your father. He was a murderer from the beginning. And he did not stand in the truth, because the truth is not in him. When he speaks a lie, he speaks it from his own self. For he is a liar, and the father of lies.	44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.
45 But if I speak the truth, you do not believe me.	45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.
46 Which of you can convict me of sin? If I speak the truth to you, why do you not believe me?	46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?
47 Whoever is of God, hears the words of God. For this reason, you do not hear them: because you are not of God.”	47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»
48 Therefore, the Jews responded and said to him, “Are we not correct in saying that you are a Samaritan, and that you have a demon?”	48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»
49 Jesus responded: “I do not have a demon. But I honor my Father, and you have dishonored me.	49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж — зневажаєте мене.
50 But I am not seeking my own glory. There is One who seeks and judges.	50 Слави для себе я не шукаю. Є — хто шукає і судить.
51 Amen, amen, I say to you, if anyone will have kept my word, he will not see death for eternity.”	51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»
52 Therefore, the Jews said: “Now we know that you have a demon. Abraham is dead, and the Prophets; and yet you say, ‘If anyone will have kept my word, he shall not taste death for eternity.’	52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.
53 Are you greater than our father Abraham, who is dead? And the prophets are dead. So who do you make yourself to be?”	53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»
54 Jesus responded: “If I glorify myself, my glory is nothing. It is my Father who glorifies me. And you say about him that he is your God.	54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя — ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, — той мене прославляє.
55 And yet you have not known him. But I know him. And if I were to say that I do not know him, then I would be like you, a liar. But I know him, and I keep his word.	55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.
56 Abraham, your father, rejoiced that he might see my day; he saw it and was glad.”	56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій — і звидів, і втішився.»
57 And so the Jews said to him, “You have not yet reached fifty years, and you have seen Abraham?”	57 Юдеї ж йому: «Ще й п’ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»
58 Jesus said to them, “Amen, amen, I say to you, before Abraham was made, I am.”	58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»
59 Therefore, they took up stones to cast at him. But Jesus hid himself, and he departed from the temple.	59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, — та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.