John 6

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 After these things, Jesus traveled across the sea of Galilee, which is the Sea of Tiberias.	1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
2 And a great multitude was following him, for they saw the signs that he was accomplishing toward those who were infirm.	2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
3 Therefore, Jesus went onto a mountain, and he sat down there with his disciples.	3 Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
4 Now the Passover, the feast day of the Jews, was near.	4 А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.
5 And so, when Jesus had lifted up his eyes and had seen that a very great multitude came to him, he said to Philip, “From where should we buy bread, so that these may eat?”	5 Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
6 But he said this to test him. For he himself knew what he would do.	6 Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
7 Philip answered him, “Two hundred denarii of bread would not be sufficient for each of them to receive even a little.”	7 Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
8 One of his disciples, Andrew, the brother of Simon Peter, said to him:	8 Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
9 “There is a certain boy here, who has five barley loaves and two fish. But what are these among so many?”	9 «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
10 Then Jesus said, “Have the men sit down to eat.” Now, there was much grass in that place. And so the men, in number about five thousand, sat down to eat.	10 І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п’ять.
11 Therefore, Jesus took the bread, and when he had given thanks, he distributed it to those who were sitting down to eat; similarly also, from the fish, as much as they wanted.	11 І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
12 Then, when they were filled, he said to his disciples, “Gather the fragments that are left over, lest they be lost.”	12 Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
13 And so they gathered, and they filled twelve baskets with the fragments of the five barley loaves, which were left over from those who had eaten.	13 Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
14 Therefore, those men, when they had seen that Jesus had accomplished a sign, they said, “Truly, this one is the Prophet who is to come into the world.”	14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
15 And so, when he realized that they were going to come and take him away and make him king, Jesus fled back to the mountain, by himself alone.	15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.
16 Then, when evening arrived, his disciples descended to the sea.	16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
17 And when they had climbed into a boat, they went across the sea to Capernaum. And darkness had now arrived, and Jesus had not returned to them.	17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
18 Then the sea was stirred up by a great wind that was blowing.	18 І схвилювалося море від великого вітровію.
19 And so, when they had rowed about twenty-five or thirty stadia, they saw Jesus walking on the sea, and drawing near to the boat, and they were afraid.	19 Пропливли вони з двадцять п’ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.
20 But he said to them: “It is I. Do not be afraid.”	20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»
21 Therefore, they were willing to receive him into the boat. But immediately the boat was at the land to which they were going.	21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
22 On the next day, the crowd which was standing across the sea saw that there were no other small boats in that place, except one, and that Jesus had not entered into the boat with his disciples, but that his disciples had departed alone.	22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
23 Yet truly, other boats came over from Tiberias, next to the place where they had eaten the bread after the Lord gave thanks.	23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
24 Therefore, when the crowd had seen that Jesus was not there, nor his disciples, they climbed into the small boats, and they went to Capernaum, seeking Jesus.	24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25 And when they had found him across the sea, they said to him, “Rabbi, when did you come here?”	25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
26 Jesus answered them and said: “Amen, amen, I say to you, you seek me, not because you have seen signs, but because you have eaten from the bread and were satisfied.	26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
27 Do not work for food that perishes, but for that which endures to eternal life, which the Son of man will give to you. For God the Father has sealed him.”	27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — я
28 Therefore, they said to him, “What should we do, so that we may labor in the works of God?”	28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
29 Jesus responded and said to them, “This is the work of God, that you believe in him whom he sent.”	29 А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»
30 And so they said to him: “Then what sign will you do, so that we may see it and believe in you? What will you work?	30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
31 Our fathers ate manna in the desert, just as it has been written, ‘He gave them bread from heaven to eat.’ ”	31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
32 Therefore, Jesus said to them: “Amen, amen, I say to you, Moses did not give you bread from heaven, but my Father gives you the true bread from heaven.	32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
33 For the bread of God is he who descends from heaven and gives life to the world.”	33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
34 And so they said to him, “Lord, give us this bread always.”	34 Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
35 Then Jesus said to them: “I am the bread of life. Whoever comes to me shall not hunger, and whoever believes in me shall never thirst.	35 Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.
36 But I say to you, that even though you have seen me, you do not believe.	36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
37 All that the Father gives to me shall come to me. And whoever comes to me, I will not cast out.	37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
38 For I descended from heaven, not to do my own will, but the will of him who sent me.	38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
39 Yet this is the will of the Father who sent me: that I should lose nothing out of all that he has given to me, but that I should raise them up on the last day.	39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
40 So then, this is the will of my Father who sent me: that everyone who sees the Son and believes in him may have eternal life, and I will raise him up on the last day.”	40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
41 Therefore, the Jews murmured about him, because he had said: “I am the living bread, who descended from heaven.”	41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
42 And they said: “Is this not Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? Then how can he say: ‘For I descended from heaven?’ ”	42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
43 And so Jesus responded and said to them: “Do not choose to murmur among yourselves.	43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
44 No one is able to come to me, unless the Father, who has sent me, has drawn him. And I will raise him up on the last day.	44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.
45 It has been written in the Prophets: ‘And they shall all be taught by God.’ Everyone who has listened and learned from the Father comes to me.	45 Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
46 Not that anyone has seen the Father, except he who is from God; this one has seen the Father.	46 Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
47 Amen, amen, I say to you, whoever believes in me has eternal life.	47 Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
48 I am the bread of life.	48 Я — хліб життя.
49 Your fathers ate manna in the desert, and they died.	49 Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.
50 This is the bread which descends from heaven, so that if anyone will eat from it, he may not die.	50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
51 I am the living bread, who descended from heaven.	51 Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»
52 If anyone eats from this bread, he shall live in eternity. And the bread that I will give is my flesh, for the life of the world.”	52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
53 Therefore, the Jews debated among themselves, saying, “How can this man give us his flesh to eat?”	53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
54 And so, Jesus said to them: “Amen, amen, I say to you, unless you eat the flesh of the Son of man and drink his blood, you will not have life in you.	54 Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
55 Whoever eats my flesh and drinks my blood has eternal life, and I will raise him up on the last day.	55 Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.
56 For my flesh is true food, and my blood is true drink.	56 Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я — в ньому.
57 Whoever eats my flesh and drinks my blood abides in me, and I in him.	57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
58 Just as the living Father has sent me and I live because of the Father, so also whoever eats me, the same shall live because of me.	58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
59 This is the bread that descends from heaven. It is not like the manna that your fathers ate, for they died. Whoever eats this bread shall live forever.”	59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
60 He said these things when he was teaching in the synagogue at Capernaum.	60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
61 Therefore, many of his disciples, upon hearing this, said: “This saying is difficult,” and, “Who is able to listen to it?”	61 Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
62 But Jesus, knowing within himself that his disciples were murmuring about this, said to them: “Does this offend you?	62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?
63 Then what if you were to see the Son of man ascending to where he was before?	63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
64 It is the Spirit who gives life. The flesh does not offer anything of benefit. The words that I have spoken to you are spirit and life.	64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
65 But there are some among you who do not believe.” For Jesus knew from the beginning who were unbelieving and which one would betray him.	65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
66 And so he said, “For this reason, I said to you that no one is able to come to me, unless it has been given to him by my Father.”	66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
67 After this, many of his disciples went back, and they no longer walked with him.	67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
68 Therefore, Jesus said to the twelve, “Do you also want to go away?”	68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!
69 Then Simon Peter answered him: “Lord, to whom would we go? You have the words of eternal life.	69 Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»
70 And we have believed, and we recognize that you are the Christ, the Son of God.”	70 70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»
71 Jesus answered them: “Have I not chosen you twelve? And yet one among you is a devil.”	71 А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, — той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.
72 Now he was speaking about Judas Iscariot, the son of Simon. For this one, even though he was one of the twelve, was about to betray him.