Matthew 20

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 "The kingdom of heaven is like a landowner who went out at dawn to hire laborers for his vineyard.	1 «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.
2 After agreeing with them for the usual daily wage, he sent them into his vineyard.	2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.
3 Going out about nine o'clock, he saw others standing idle in the marketplace,	3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку.
4 and he said to them, 'You too go into my vineyard, and I will give you what is just.'	4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.
5 So they went off. (And) he went out again around noon, and around three o'clock, and did likewise.	5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само.
6 Going out about five o'clock, he found others standing around, and said to them, 'Why do you stand here idle all day?'	6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?
7 They answered, 'Because no one has hired us.' He said to them, 'You too go into my vineyard.'	7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.
8 When it was evening the owner of the vineyard said to his foreman, 'Summon the laborers and give them their pay, beginning with the last and ending with the first.'	8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших.
9 When those who had started about five o'clock came, each received the usual daily wage.	9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію.
10 So when the first came, they thought that they would receive more, but each of them also got the usual wage.	10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію.
11 And on receiving it they grumbled against the landowner,	11 А взявши, стали ремствувати на господаря,
12 saying, 'These last ones worked only one hour, and you have made them equal to us, who bore the day's burden and the heat.'	12 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною?
13 He said to one of them in reply, 'My friend, I am not cheating you. Did you not agree with me for the usual daily wage?
14 Take what is yours and go. What if I wish to give this last one the same as you?	14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.
15 (Or) am I not free to do as I wish with my own money? Are you envious because I am generous?'	15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!
16 Thus, the last will be first, and the first will be last."	16 Так то останні будуть перші, а перші — останні!»
17 As Jesus was going up to Jerusalem, he took the twelve (disciples) aside by themselves, and said to them on the way,	17 Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:
18 "Behold, we are going up to Jerusalem, and the Son of Man will be handed over to the chief priests and the scribes, and they will condemn him to death,	18 «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.
19 and hand him over to the Gentiles to be mocked and scourged and crucified, and he will be raised on the third day."	19 І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне.»
20 Then the mother of the sons of Zebedee approached him with her sons and did him homage, wishing to ask him for something.	20 Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.
21 He said to her, "What do you wish?" She answered him, "Command that these two sons of mine sit, one at your right and the other at your left, in your kingdom."	21 Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч тебе.»
22 Jesus said in reply, "You do not know what you are asking. Can you drink the cup that I am going to drink?" They said to him, "We can."	22 У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні.»
23 He replied, "My cup you will indeed drink, but to sit at my right and at my left (, this) is not mine to give but is for those for whom it has been prepared by my Father."	23 Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, — не моє це давати, лише — кому мій Отець приготував.»
24 When the ten heard this, they became indignant at the two brothers.	24 Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.
25 But Jesus summoned them and said, "You know that the rulers of the Gentiles lord it over them, and the great ones make their authority over them felt.	25 Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.
26 But it shall not be so among you. Rather, whoever wishes to be great among you shall be your servant;	26 Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.
27 whoever wishes to be first among you shall be your slave.	27 І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
28 Just so, the Son of Man did not come to be served but to serve and to give his life as a ransom for many."	28 Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.»
29 As they left Jericho, a great crowd followed him.	29 Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу.
30 Two blind men were sitting by the roadside, and when they heard that Jesus was passing by, they cried out, "[Lord,] Son of David, have pity on us!"	30 Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!»
31 The crowd warned them to be silent, but they called out all the more, "Lord, Son of David, have pity on us!"	31 Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!»
32 Jesus stopped and called them and said, "What do you want me to do for you?"	32 Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: «Що бажаєте, щоб учинив я вам?»
33 They answered him, "Lord, let our eyes be opened."	33 Вони кажуть йому: «Господи, щоб очі нам відкрилися.»
34 Moved with pity, Jesus touched their eyes. Immediately they received their sight, and followed him.	34 Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.