2 Maccabees 4

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 The Simon mentioned above as the informer about the funds against his own country, made false accusation that it was Onias who threatened Heliodorus and instigated the whole miserable affair.	1 Згаданий Симон, який видав скарби й батьківщину, обмовив Онію, мовляв, то він нацькував проти Геліодора й був причиною його нещастя,
2 He dared to brand as a plotter against the government the man who was a benefactor of the city, a protector of his compatriots, and a zealous defender of the laws.	2 і добродія міста, покровителя одноплемінників, ревнителя законів він зухвало назвав бунтарем проти держави.
3 When Simon's hostility reached such a point that murders were being committed by one of his henchmen,	3 Ненависть так загострилася, що один з прибічників Симона пустився на душогубства.
4 Onias saw that the opposition was serious and that Apollonius, son of Menestheus, the governor of Coelesyria and Phoenicia, was abetting Simon's wickedness.	4 Тоді Онія, бачивши небезпеку тієї незгоди і те, що Аполлоній, син Менестея, правитель Келесирії та Фінікії, ще побільшує злобу Симона,
5 So he had recourse to the king, not as an accuser of his countrymen, but as a man looking to the general and particular good of all the people.	5 пішов до царя, — не як обвинувач своїх громадян, а радше мавши на думці загальне добро й добро кожного з усієї громади;
6 He saw that, unless the king intervened, it would be impossible to have a peaceful government, and that Simon would not desist from his folly.	6 бо добре розумів, що без царського заступництва неможливо було осягнути миру і що Симон не спинить своє безумство.
7 But Seleucus died, and when Antiochus surnamed Epiphanes succeeded him on the throne, Onias' brother Jason obtained the high priesthood by corrupt means:	7 Коли ж Селевк відійшов на той світ, а царство взяв у руки Антіох, прозваний Епіфаном, тоді Ясон, брат Онії, намагався обманом захопити первосвященство.
8 in an interview, he promised the king three hundred and sixty talents of silver, as well as eighty talents from another source of income.	8 Розмовляючи з царем, він обіцяв йому 360 талантів срібла й 80 талантів з іншого прибутку.
9 Besides this he agreed to pay a hundred and fifty more, if he were given authority to establish a gymnasium and a youth club for it and to enroll men in Jerusalem as Antiochians.	9 Крім того, він зобов’язався дати ще інших 150 талантів, якщо дадуть йому повновладу заснувати гімназію та ефебію й надавати антіохійське громадянство мешканцям Єрусалиму.
10 When Jason received the king's approval and came into office, he immediately initiated his countrymen into the Greek way of life.	10 І коли цар пристав на те, Ясон, захопивши владу в руки, запопався відразу переводити своїх земляків на грецькі звичаї.
11 He set aside the royal concessions granted to the Jews through the mediation of John, father of Eupolemus (that Eupolemus who would later go on an embassy to the Romans to establish a treaty of friendship with them); he abrogated the lawful institutions and introduced customs contrary to the law.	11 Він скасував ті царські пільги, що були признані доброзичливо юдеям завдяки Іоанові, братові Евполема, який був послом до римлян у справі укладення дружби та союзу; він скасував законні установи й запровадив звичаї, противні законові.
12 He quickly established a gymnasium at the very foot of the acropolis, where he induced the noblest young men to wear the Greek hat.	12 З радістю заснував він під самісінькою твердинею гімназію і щонайвизначніших юнаків скликав до фізичних вправ.
13 The craze for Hellenism and foreign customs reached such a pitch, through the outrageous wickedness of the ungodly pseudo-high-priest Jason,	13 Надмірне безчестя Ясона довело до вершини гелленізму — переходу до чужосторонніх звичаїв, — був бо безбожником, а не первосвящеником.
14 that the priests no longer cared about the service of the altar. Disdaining the temple and neglecting the sacrifices, they hastened, at the signal for the discus-throwing, to take part in the unlawful exercises on the athletic field.	14 Тому священики не дбали вже більше про службу коло жертовника, а, занехаявши храм і занедбавши жертви, скоро давано знак для метання диском, поспішали взяти участь у протизаконних вправах у палестрі,
15 They despised what their ancestors had regarded as honors, while they highly prized what the Greeks esteemed as glory.	15 і, не ставивши ні у що батьківську гідність, цінували якнайвище грецьку пишноту.
16 Precisely because of this, they found themselves in serious trouble: the very people whose manner of life they emulated, and whom they desired to imitate in everything, became their enemies and oppressors.	16 За те вони й опинились у халепі: тих, що були їхніми ворогами й кривдниками, хотіли вони наслідувати в поведінці й бути схожими на них у всьому, а ті й стали їм ворогами та катами;
17 It is no light matter to flout the laws of God, as the following period will show.	17 бо порушувати Божі закони не можна безкарно, — це виявить наступний час.
18 When the quinquennial games were held at Tyre in the presence of the king,	18 Коли в Тирі, в присутності царя, відбувалися п’ятирічні ігрища
19 the vile Jason sent envoys as representatives of the Antiochians of Jerusalem, to bring there three hundred silver drachmas for the sacrifice to Hercules. But the bearers themselves decided that the money should not be spent on a sacrifice, as that was not right, but should be used for some other purpose.	19 отой мерзенний Ясон послав як представників Єрусалиму кілька глядачів, що прийняли були антіохійське громадянство й принесли з собою 300 драхм срібла на жертву для Геракла. Одначе, ті, що принесли їх, уважали за краще не вживати їх на жертву, бо це не личило б, а скласти на якусь іншу потребу.
20 So the contribution destined by the sender for the sacrifice to Hercules was in fact applied, by those who brought it, to the construction of triremes.	20 Отже, те, що за наміром того, хто їх послав, мало піти на жертву для Геракла, завдяки тим, що принесли, пішло на будову човнів.
21 When Apollonius, son of Menestheus, was sent to Egypt for the coronation of King Philometor, Antiochus learned that the king was opposed to his policies; so he took measures for his own security.	21 Коли ж Аполлоній, син Менестея, був висланий в Єгипет на коронування царя Філометора, Антіох, довідавшися, що цар не похваляв його поступків, почав думати про власну безпеку й тому прибув він у Яффу, а звідтіля пішов у Єрусалим.
22 After going to Joppa, he proceeded to Jerusalem. There he was received with great pomp by Jason and the people of the city, who escorted him with torchlights and acclamations; following this, he led his army into Phoenicia.	22 Ясон і місто прийняло його пишно, зо смолоскипами та гучними криками; по тому він пішов з військом у Фінікію.
23 Three years later Jason sent Menelaus, brother of the aforementioned Simon, to deliver the money to the king, and to obtain decisions on some important matters.	23 По трьох роках Ясон вислав Менелая, брата згаданого Симона, щоб той приніс гроші цареві та й нагадав йому деякі пильні справи.
24 When he had been introduced to the king, he flattered him with such an air of authority that he secured the high priesthood for himself, outbidding Jason by three hundred talents of silver.	24 А Менелай, увійшовши у взаємини з царем і прихиливши його на свій бік поважним своїм виглядом, захопив для себе первосвященство тим, що дав на 300 талантів срібла більше від Ясона,
25 He returned with the royal commission, but with nothing that made him worthy of the high priesthood; he had the temper of a cruel tyrant and the rage of a wild beast.	25 тож і повернувся з царськими грамотами в руках, хоч і не мав нічого гідного для священства, а тільки лють жорстокого тирана та шал дикої звірюки.
26 Then Jason, who had cheated his own brother and now saw himself cheated by another man, was driven out as a fugitive to the country of the Ammonites.	26 Отак Ясон, що був усунув підступно свого власного брата, сам був усунений іншим і мусів утікати в край аммоніїв.
27 Although Menelaus had obtained the office, he did not make any payments of the money he had promised to the king,	27 Щодо Менелая, то він осягнув владу, але з обіцяних цареві грошей не дав нічого,
28 in spite of the demand of Sostratus, the commandant of the citadel, whose duty it was to collect the taxes. For this reason, both were summoned before the king.	28 хоч і Сострат, начальник твердині, вимагав їх від нього, бо йому доручено збірку податків. З тієї причини їх обидвох покликано до царя.
29 Menelaus left his brother Lysimachus as his substitute in the high priesthood, while Sostratus left Crates, commander of the Cypriots, as his substitute.	29 Тоді Менелай лишив своїм намісником у первосвященстві власного брата Лісімаха, а Сострат — Кратета, начальника кипрійців.
30 While these things were taking place, the people of Tarsus and Mallus rose in revolt, because their cities had been given as a gift to Antiochis, the king's mistress.	30 Під час цих подій мешканці Тарсу й Маллосу вчинили повстання, бо їх передано як гостинець Антіохіді, царській наложниці.
31 The king, therefore, went off in haste to settle the affair, leaving Andronicus, one of his nobles, as his deputy.	31 Тому цар чимдуж вирушив, щоб полагодити цю справу, лишивши намісником Андроніка, одного з найвидатніших урядовців.
32 Then Menelaus, thinking this a good opportunity, stole some gold vessels from the temple and presented them to Andronicus; he had already sold some other vessels in Tyre and in the neighboring cities.	32 Тоді Менелай, гадаючи, що настав слушний час, забрав крадькома деякий золотий посуд із храму й подарував його Андронікові, а деякий пощастило йому спродати місту Тирові й сусіднім містам.
33 When Onias had clear evidence of the facts, he made a public protest, after withdrawing to the inviolable sanctuary at Daphne, near Antioch.	33 Коли про це певно довідався Онія, який оселився у захисному місці Дафне біля Антіохії, почав йому докоряти.
34 Thereupon Menelaus approached Andronicus privately and asked him to lay hands on Onias. So Andronicus went to Onias, and by treacherously reassuring him through sworn pledges with right hands joined, persuaded him, in spite of his suspicions, to leave the sanctuary. Then, without any regard for justice, he immediately put him to death.	34 Після того Менелай, узявши до себе Андроніка, . намовив його забити Онію. Андронік прийшов до Онії, заговорив його підступно і, простягнувши йому з клятвою правицю, — хоч і не усунув цілком підозри, — спонукав його таки вийти з безпечного сховку й забив на місці без жодної уваги на справедливість.
35 As a result, not only the Jews, but many people of other nations as well, were indignant and angry over the unjust murder of the man.	35 За те не тільки юдеї, але й чимало поган були обурені та вболівали над несправедливим убивством тої людини.
36 When the king returned from the region of Cilicia, the Jews of the city, together with the Greeks who detested the crime, went to see him about the murder of Onias.	36 І коли цар повернувся з кілікійських країв, юдеї, що були в столиці, і греки, які поділяли їхній біль, прийшли до нього з приводу беззаконного вбивства Онії.
37 Antiochus was deeply grieved and full of pity; he wept as he recalled the prudence and noble conduct of the deceased.	37 Засмучений до глибини душі й повен спочуття, Антіох почав плакати на згадку про розсудливість і великий хист покійника,
38 Inflamed with anger, he immediately stripped Andronicus of his purple robe, tore off his other garments, and had him led through the whole city to the very place where he had committed the outrage against Onias; and there he put the murderer to death. Thus the Lord rendered him the punishment he deserved.	38 отож, палаючи сильним гнівом, здер негайно ж порфіру з Андроніка, подер на ньому одежу й звелів вести його кругом по цілому місті аж до того ж місця, де той злочинне вбив Онію і там скарав смертю лютого вбивцю. Отак Господь заплатив йому належною карою.
39 Many sacrilegious thefts had been committed by Lysimachus in the city with the connivance of Menelaus. When word was spread that a large number of gold vessels had been stolen, the people assembled in protest against Lysimachus.	39 Коли Лісімах, за згодою Менелая, вчинив багато святотатств по місті й коли чутка про те рознеслась назовні, народ згромадився проти Лісімаха, бо чимало золотого посуду вже рознесено.
40 As the crowds, now thoroughly enraged, began to riot, Lysimachus launched an unjustified attack against them with about three thousand armed men under the leadership of Auranus, a man as advanced in folly as he was in years.	40 А що натовп, повний гніву, вчинив повстання, то Лісімах, озброїв зо 3 000, і чинив насилля на чолі з Аураном, що був не менш старий, як жорстокий.
41 Reacting against Lysimachus' attack, the people picked up stones or pieces of wood or handfuls of the ashes lying there and threw them in wild confusion at Lysimachus and his men.	41 Люди, побачивши, що напад іде від Лісімаха, вхопилися хто за каміння, хто за дрючки, а хто й набрав пороху, що там лежав, у руки, і кидали на тих, що були з Лісімахом;
42 As a result, they wounded many of them and even killed a few, while they put all the rest to flight. The sacrilegious thief himself they slew near the treasury.	42 тим робом поранили з них чимало, деяких убили, а решту присилували до втечі; самого ж святотатця забили при скарбниці.
43 Charges about this affair were brought against Menelaus.	43 За ці події вчинено суд над Менелаєм.
44 When the king came to Tyre, three men sent by the senate presented to him the justice of their cause.	44 І коли цар прибув у Тир, троє мужів, яких послала рада старших, подали скаргу на нього.
45 But Menelaus, seeing himself on the losing side, promised Ptolemy, son of Dorymenes, a substantial sum of money if he would win the king over.	45 Менелай, майже страчений, обіцяв грубі гроші Птолемеєві, синові Дорімена, щоб той прихилив царя на його бік.
46 So Ptolemy retired with the king under a colonnade, as if to get some fresh air, and persuaded him to change his mind.	46 Тим то Птолемей відвів царя в сіни, нібито для того, щоб подихати свіжим повітрям, і досяг того, що цар змінив свою думку,
47 Menelaus, who was the cause of all the trouble, the king acquitted of the charges, while he condemned to death those poor men who would have been declared innocent even if they had pleaded their case before Scythians.	47 та виправдав Менелая, винуватця всього лиха, від обвинувачень. А тих нещасних, що їх навіть і скити, якби їх судили, були б визнали невинними, він засудив на смерть.
48 Thus, those who had prosecuted the case for the city, for the people, and for the sacred vessels, quickly suffered unjust punishment.	48 Тож ті, що заступилися за місто, за народ і за святий посуд, негайно зазнали несправедливої кари.
49 For this reason, even some Tyrians were indignant over the crime and provided sumptuously for their burial.	49 Ось чому навіть мешканці Тиру, обурені таким злочином, влаштували їм величний похорон.
50 But Menelaus, thanks to the covetousness of the men in power, remained in office, where he grew in wickedness and became the chief plotter against his fellow citizens.	50 А Менелай, завдяки зажерливості вельможних, утримався при владі; злоба його зростала, і він став великим ворогом своїх співгромадян.