| 1 ובאחד בשבת לפני עלות השחר באו אל הקבר ותביאינה את הסמים אשר הכינו ועמהן עוד אחרות | 1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували, |
| 2 וימצאו את האבן גלולה מן הקבר | 2 й застали камінь, відкочений від гробниці. |
| 3 ותבאנה פנימה ולא מצאו את גוית האדון ישוע | 3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. |
| 4 ויהי הנה נבכות על הדבר הזה והנה שני אנשים עמדו עליהן ולבושיהם מזהירים | 4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах. |
| 5 ויפל פחד עליהן ותקדנה אפים ארצה ויאמרו אליהן מה תבקשנה את החי אצל המתים | 5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали «Чому шукаєте живого між мертвими |
| 6 איננו פה כי קם זכרנה את אשר דבר אליכן בעוד היותו בגליל לאמר | 6 Його нема тут він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи |
| 7 כי צריך בן האדם להמסר לידי אנשים חטאים ולהצלב וביום השלישי קום יקום | 7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути.» |
| 8 ותזכרנה את דבריו | 8 І вони пригадали собі його слова; |
| 9 ותשבנה מן הקבר ותגדנה את כל הדברים האלה לעשתי העשר ולכל האחרים | 9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим. |
| 10 ומרים המגדלית ויוחנה ומרים אם יעקב והאחרות אשר עמהן הנה היו המדברות אל השליחים את הדברים האלה | 10 То були Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам, |
| 11 ויהיו דבריהן כדברי ריק בעיניהם ולא האמינו להן | 11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм. |
| 12 ופטרוס קם וירץ אל הקבר וישקף ולא ראה כי אם התכריכים מנחים שם וישב למקומו משתומם על הנהיה | 12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося. |
| 13 והנה שנים מהם היו הלכים בעצם היום הזה אל כפר הרחק מירושלים כששים ריס ושמו עמאוס | 13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, |
| 14 והם נדברו איש אל רעהו על כל הקרות האלה | 14 і розмовляли між собою про те, що сталось. |
| 15 ויהי בדברם ובהתוכחם יחד ויגש ישוע אף הוא וילך אתם | 15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, |
| 16 ועיניהם נאחזו ולא יכירהו | 16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали. |
| 17 ויאמר אליהם מה המה הדברים האלה אשר אתם נשאים ונתנים בהם יחדו בדרך ופניכם זעפים | 17 Він їх спитався «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою» Ті зупинились, повні смутку. |
| 18 ויען האחד אשר שמו קליופס ויאמר אליו האתה לבדך גר בירושלים ואינך ידע את הקרת בה בימים האלה | 18 Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже «Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося» |
| 19 ויאמר אליהם ומה המה ויגידו אליו מעשה ישוע הנצרי אשר היה איש נביא גבור בפעל ובאמר לפני האלהים ולפני כל העם | 19 І він спитав їх «Що таке» Вони ж йому сказали «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, — |
| 20 ואת אשר כהנינו הגדולים וזקנינו הסגירהו למשפט מות ויצלבהו | 20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. |
| 21 ואנחנו חכינו כי הוא העתיד לגאל את ישראל ועתה בכל זאת היום יום שלישי מאז נעשו אלה | 21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! |
| 22 והנה גם נשים מקרבנו החרידנו אשר קדמו בבקר לבא לקבר | 22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували вони пішли були ранесенько до гробниці, |
| 23 ולא מצאו את גויתו ותבאנה ותאמרנה כי ראו גם מראה מלאכים האמרים כי הוא חי | 23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. |
| 24 וילכו אנשים משלנו אל הקבר וימצאו כאשר אמרו הנשים ואותו לא ראו | 24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.» |
| 25 ויאמר אליהם הוי חסרי דעת וכבדי לב מהאמין בכל אשר דברו הנביאים | 25 А він промовив до них «О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! |
| 26 הלא על המשיח היה לסבל את כל זאת ולבוא אל כבודו | |
| 27 ויחל ממשה ומכל הנביאים ויבאר להם את כל הכתובים הנאמרים עליו | 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. |
| 28 ויקרבו אל הכפר אשר הם הלכים שמה וישם פניו כהלך לו לדרכו | 28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. |
| 29 ויפצרו בו לאמר שבה אתנו כי עת ערב הגיע ונטה היום ויבא הביתה לשבת אתם | 29 Вони ж наполягали, кажучи «Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.» І він увійшов, щоб зостатись. |
| 30 ויהי כאשר הסב עמהם ויקח את הלחם ויברך ויבצע ויתן להם | 30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. |
| 31 ותפקחנה עיניהם ויכירהו והוא חמק עבר מעיניהם | 31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них |
| 32 ויאמרו איש אל רעהו הלא היה בער לבבנו בקרבנו בדברו אלינו בדרך ויפתח לנו את הכתובים | 32 І казали вони один до одного «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання» |
| 33 ויקומו בשעה ההיא וישובו ירושלים וימצאו את עשתי העשר ואת אשר אתם נקהלים יחד | 33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, |
| 34 האמרים אכן קם האדון מן המתים ונראה אל שמעון | 34 які їм сказали «Христос справді воскрес і з’явився Симонові.» |
| 35 ויספרו גם הם את אשר נעשה להם בדרך ואיך הכירהו בבציעת הלחם | 35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба. |
| 36 עודם מדברים כדברים האלה והוא ישוע עמד בתוכם ויאמר אליהם שלום לכם | 36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже «Мир вам!» |
| 37 והמה חתו ונבעתו ויחשבו כי רוח ראו | 37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. |
| 38 ויאמר אליהם מה זה אתם נבהלים ועל מה זה מחשבות עלות בלבבכם | 38 Та він сказав їм «Чого стривожились Чого ті сумніви постають у серцях ваших |
| 39 ראו את ידי ואת רגלי כי אנכי הוא משוני וראו כי רוח אין לו בשר ועצמות כאשר אתם ראים שיש לי | 39 Гляньте на мої руки та на мої ноги це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.» |
| 40 ואחרי אמרו את זאת הראה אתם את ידיו ואת רגליו | 40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги. |
| 41 והם עוד לא האמינו משמחה ותמהו ויאמר אליהם היש לכם פה דבר אכל | 41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав «Чи маєте ви тут що їсти» |
| 42 ויתנו לפניו חלק דג צלוי ומעט צוף דבש | 42 Вони подали йому кусень печеної риби. |
| 43 ויקח ויאכל לעיניהם | 43 Він узяв його й спожив перед ними. |
| 44 ויאמר אליהם אלה הם הדברים אשר דברתי אליכם בעוד היותי עמכם כי המלא ימלא כל הכתוב עלי בתורת משה ובנביאים ובתהלים | 44 Потім Ісус до них промовив «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.» |
| 45 אז פתח את לבבם להבין את הכתובים | 45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, |
| 46 ויאמר אליהם כן כתוב וכן נגזר אשר יענה המשיח ויקום מן המתים ביום השלישי | 46 і до них мовив «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, |
| 47 ואשר תקרא בשמו תשובה וסליחת החטאים בכל הגוים החל מירושלים | 47 і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. |
| 48 ואתם עדים בזאת | 48 Ви — свідки того (всього). |
| 49 והנני שולח עליכם את הבטחת אבי ואתם שבו בעיר ירושלים עד כי תלבשו עז ממרום | 49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.» |
| 50 ויוליכם מחוץ לעיר עד בית היני וישא את ידיו ויברכם | 50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. |
| 51 ויהי בברכו אתם ויפרד מאתם וינשא השמימה | 51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. |
| 52 והם השתחוו לו וישובו לירושלים בשמחה גדולה | 52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, |
| 53 ויהיו תמיד במקדש מהללים ומברכים את האלהים אמן | 53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога. |
