| 1 ויהי כאשר קרבו לירושלים אל בית פגי ובית היני בהר הזיתים וישלח שנים מתלמידיו | 1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів, |
| 2 ויאמר אליהם לכו אל הכפר אשר ממולכם והיה כבאכם שמה תמצאו עיר אסור אשר לא ישב עליו אדם אותו התירו והביאו | 2 кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. |
| 3 וכי יאמר אליכם איש למה תעשו זאת ואמרתם האדון צריך לו וברגע ישלחנו הנה | 3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? — відкажіть: Господь його потребує, — тож негайно відішле його назад сюди. |
| 4 וילכו וימצאו העיר אסור אל השער בחוץ על אם הדרך ויתירוהו | 4 Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, — і відв’язали. |
| 5 ואנשים מן העמדים שם אמרו אליהם מה זאת תעשו להתיר את העיר | 5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: Що робите, що ото осля відв’язуєте? |
| 6 ויאמרו אליהם כאשר צום ישוע ויניחו להם | 6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. |
| 7 ויביאו את העיר אל ישוע וישליכו עליו את בגדיהם וישב עליו | 7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього. |
| 8 ורבים פרשו את בגדיהם על הדרך ואחרים כרתו ענפים מן העצים וישטחו על הדרך | 8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж — віття, нарізане в полі. |
| 9 וההלכים לפניו ואחריו צעקים לאמר הושע נא ברוך הבא בשם יהוה | 9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: Осанна! |
| 10 ברוכה מלכות דוד אבינו הבאה בשם יהוה הושע נא במרומים | 10 Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті! |
| 11 ויבא ישוע ירושלים ואל בית המקדש וירא ויתבונן על הכל והיום רפה לערוב ויצא אל בית היני עם שנים העשר | 11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. |
| 12 ויהי ממחרת בצאתם מבית היני וירעב | 12 Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. |
| 13 וירא תאנה מרחוק ולא עלים ויבא לראות הימצא בה פרי ויקרב אליה ולא מצא בה כי אם עלים לבד כי לא היתה עת תאנים | 13 Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. |
| 14 ויען ויאמר אליה מעתה איש אל יאכל פרי ממך עד עולם וישמעו תלמידיו | 14 І озвавшися, промовив до неї: Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе! А учні його чули це. |
| 15 ויבאו ירושלים ויבא ישוע אל המקדש ויחל לגרש משם את המוכרים ואת הקונים ויהפך את שלחנות השלחנים ואת מושבות מכרי היונים | 15 І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, |
| 16 ולא הניח לאיש לשאת כלי דרך המקדש | 16 а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. |
| 17 וילמד ויאמר להם הלא כתוב כי ביתי בית תפלה יקרא לכל העמים ואתם עשיתם אתו מערת פריאים | 17 Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників! |
| 18 וישמעו הסופרים וראשי הכהנים ויתנכלו אתו להשמידו כי יראו מפניו יען אשר כל העם משתוממים על תורתו | 18 Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. |
| 19 ויהי בערב ויצא אל מחוץ לעיר | 19 Увечері ж вийшов поза місто. |
| 20 ויהי הם עברים בבקר ויראו את התאנה כי יבשה עם שרשיה | 20 Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. |
| 21 ויזכר פטרוס ויאמר אליו רבי הנה התאנה אשר אררתה יבשה | 21 Тоді Петро, згадавши, каже йому: Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла. |
| 22 ויען ישוע ויאמר אליהם תהי נא בכם אמונת אלהים | 22 Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога. |
| 23 כי אמן אמר אני לכם כל אשר יאמר אל ההר הזה הנשא והעתק אל תוך הים ואין ספק בלבבו כי אם יאמין כי יהיה כאשר אמר כן גם יהיה לו | 23 Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, — то буде йому так. |
| 24 על כן אני אמר לכם כל אשר תשאלו בהתפללכם האמינו כי תקחו ויהי לכם | 24 Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам так. |
| 25 וכי תעמדו להתפלל תסלחו לכל איש את אשר בלבבכם עליו למען יסלח לכם אביכם שבשמים אף הוא את פשעיכם | 25 І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. |
| 26 ואתם אם לא תסלחו אף אביכם שבשמים לא יסלח לכם את פשעיכם | 26 Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших. |
| 27 וישובו ויבאו ירושלים ויהי הוא מתהלך במקדש ויבאו אליו הכהנים הגדולים והסופרים והזקנים | 27 І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші |
| 28 ויאמרו אליו באי זו רשות אתה עשה אלה ומי נתן לך את הרשות הזאת לעשות את אלה | 28 й кажуть до нього: Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити? |
| 29 ויאמר ישוע אליהם גם אני אשאלה אתכם דבר אחד ואתם השיבוני ואמר לכם באי זו רשות אני עשה אלה | 29 Ісус же відказав їм: Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню. |
| 30 טבילת יוחנן המן השמים היתה אם מבני אדם השיבוני | 30 Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені. |
| 31 ויחשבו כה וכה בקרבם לאמר אם נאמר מן השמים יאמר מדוע אפוא לא האמנתם לו | 31 Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, — то скаже: Чому ж ви не повірили йому? |
| 32 או הנאמר מבני אדם וייראו את העם כי כלם חשבו את יוחנן לנביא באמת | 32 А скажемо: Від людей, — лячно народу, — всі бо вважали Йоана, що він пророк. |
| 33 ויענו ויאמרו אל ישוע לא ידענו ויען ישוע ויאמר אליהם אם כן גם אני לא אמר לכם באי זו רשות אני עשה אלה | 33 І відповіли Ісусові: Не знаємо. Ісус же відказав їм: То й я вам не скажу, якою владою я це роблю. |
