| 1 ויהי בעת ההוא וירד יהודה מאת אחיו ויט עד איש עדלמי ושמו חירה | 1 Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім’я Хіра. |
| 2 וירא שם יהודה בת איש כנעני ושמו שוע ויקחה ויבא אליה | 2 Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім’я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї. |
| 3 ותהר ותלד בן ויקרא את שמו ער | 3 Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім’я Ер. |
| 4 ותהר עוד ותלד בן ותקרא את שמו אונן | 4 Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан. |
| 5 ותסף עוד ותלד בן ותקרא את שמו שלה והיה בכזיב בלדתה אתו | 5 Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім’я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила. |
| 6 ויקח יהודה אשה לער בכורו ושמה תמר | 6 Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім’я Тамара. |
| 7 ויהי ער בכור יהודה רע בעיני יהוה וימתהו יהוה | 7 Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його. |
| 8 ויאמר יהודה לאונן בא אל אשת אחיך ויבם אתה והקם זרע לאחיך | 8 Тож Юда сказав до Онана: Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов’язок, щоб зберегти потомство твоєму братові. |
| 9 וידע אונן כי לא לו יהיה הזרע והיה אם בא אל אשת אחיו ושחת ארצה לבלתי נתן זרע לאחיו | 9 Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім’я на землю, щоб не дати потомства братові своєму. |
| 10 וירע בעיני יהוה אשר עשה וימת גם אתו | 10 Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж. |
| 11 ויאמר יהודה לתמר כלתו שבי אלמנה בית אביך עד יגדל שלה בני כי אמר פן ימות גם הוא כאחיו ותלך תמר ותשב בית אביה | 11 Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син. Бо думав собі: Якби ж то не вмер і цей, як його брати. Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там. |
| 12 וירבו הימים ותמת בת שוע אשת יהודה וינחם יהודה ויעל על גזזי צאנו הוא וחירה רעהו העדלמי תמנתה | 12 Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу. |
| 13 ויגד לתמר לאמר הנה חמיך עלה תמנתה לגז צאנו | 13 Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці. |
| 14 ותסר בגדי אלמנותה מעליה ותכס בצעיף ותתעלף ותשב בפתח עינים אשר על דרך תמנתה כי ראתה כי גדל שלה והוא לא נתנה לו לאשה | 14 Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку. |
| 15 ויראה יהודה ויחשבה לזונה כי כסתה פניה | 15 Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила. |
| 16 ויט אליה אל הדרך ויאמר הבה נא אבוא אליך כי לא ידע כי כלתו הוא ותאמר מה תתן לי כי תבוא אלי | 16 Тож завернув до неї з дороги й каже: Ануж увійду до тебе! Бо не знав. що то його невістка. А вона каже: Що даси мені, як увійдеш до мене? |
| 17 ויאמר אנכי אשלח גדי עזים מן הצאן ותאמר אם תתן ערבון עד שלחך | 17 Він же відповів: Пошлю тобі козеня з отари. На це вона сказала: Чи даси завдаток, поки пришлеш? |
| 18 ויאמר מה הערבון אשר אתן לך ותאמר חתמך ופתילך ומטך אשר בידך ויתן לה ויבא אליה ותהר לו | 18 А він питає: Який завдаток маю тобі дати? Вона й каже: Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці. І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього. |
| 19 ותקם ותלך ותסר צעיפה מעליה ותלבש בגדי אלמנותה | 19 По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого. |
| 20 וישלח יהודה את גדי העזים ביד רעהו העדלמי לקחת הערבון מיד האשה ולא מצאה | 20 Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її. |
| 21 וישאל את אנשי מקמה לאמר איה הקדשה הוא בעינים על הדרך ויאמרו לא היתה בזה קדשה | 21 Питав він місцевих людей: Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі? А вони відповідали: Не було тут ніякої повії. |
| 22 וישב אל יהודה ויאמר לא מצאתיה וגם אנשי המקום אמרו לא היתה בזה קדשה | 22 Тож повернувся він до Юди й каже: Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: , ,Не було тут ніякої повії. |
| 23 ויאמר יהודה תקח לה פן נהיה לבוז הנה שלחתי הגדי הזה ואתה לא מצאתה | 23 Тоді каже Юда: Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її. |
| 24 ויהי כמשלש חדשים ויגד ליהודה לאמר זנתה תמר כלתך וגם הנה הרה לזנונים ויאמר יהודה הוציאוה ותשרף | 24 По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: Нехай виведуть її геть і спалять! |
| 25 הוא מוצאת והיא שלחה אל חמיה לאמר לאיש אשר אלה לו אנכי הרה ותאמר הכר נא למי החתמת והפתילים והמטה האלה | 25 Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала. І додала: Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця. |
| 26 ויכר יהודה ויאמר צדקה ממני כי על כן לא נתתיה לשלה בני ולא יסף עוד לדעתה | 26 Тоді Юда пізнав їх і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина! |
| 27 ויהי בעת לדתה והנה תאומים בבטנה | 27 Коли ж настав їй час родити, ось — близнята в її лоні. |
| 28 ויהי בלדתה ויתן יד ותקח המילדת ותקשר על ידו שני לאמר זה יצא ראשנה | 28 І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив’язала до ручки червону нитку, кажучи: Це вийшло перше. |
| 29 ויהי כמשיב ידו והנה יצא אחיו ותאמר מה פרצת עליך פרץ ויקרא שמו פרץ | 29 Та й сталось: коли воно назад потягло ручку — аж тут його брат вийшов. І каже вона: Як же ти прорвався! І назвала його ім’ям Перец. |
| 30 ואחר יצא אחיו אשר על ידו השני ויקרא שמו זרח | 30 По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім’я Зерах. |
