| 1 Milizia ell'è la vita dell'uomo sopra la terra, e i giorni suoi son come quelli di un bracciante. | 1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його? |
| 2 Come un servo sospira la sera, e il mercenario aspetta ansiosamente la fine del suo travaglio: | 2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати, |
| 3 Cosi io pure ebbi in retaggio dei mesi vuoti (di ristoro), e contai delle notti dolorose. | 3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю. |
| 4 Se mi metto a dormire io dico: Quando mi leverò? E dipoi bramerò che venga la sera, e sarò pieno di affanni sino al far della notte. | 4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку. |
| 5 Coperta è la mia carne di putredine, e di croste schifose: la mia cute è secca, e intirizzita. | 5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм. |
| 6 I miei giorni sono passati più velocemente, che non si recide dal tessitore la tela, e sono svaniti senza speranza, | 6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають. |
| 7 Ricorditi, che la mia vita è un soffio, e che gli occhi miei non torneranno a vedere felicità. | 7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя. |
| 8 E occhio d'uomo non mi vedrà: gli occhi tuoi sopra di me, e io più non sarò. | 8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде. |
| 9 Come si dissipa, e svanisce una nuvola; così chi nell'inferno discende non ne uscirà. | 9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде. |
| 10 Né tornerà più alla sua casa, né il luogo dove egli stava lo conoscerà più. | 10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає. |
| 11 Per la qual cosa io pure non ratterrò la mia bocca; parlerò delle angustie del mio spirito, ragionerò delle amarezze dell'anima mia. | 11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї. |
| 12 Son io come il mare, o come una balenna, che tu ini hai ristretto in un carcere? | 12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу? |
| 13 Se io dirò: Mi darà conforto il mio letticciuolo, ed avrò alleviamento col ragionar meco stesso nel mio riposo: | 13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу, |
| 14 Mi atterrirai co' sogni, e mi scuoterai con orrende visioni. | 14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш. |
| 15 Per questo l'anima mia si elegge una fine violenta, e le ossa mie la morte. | 15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання. |
| 16 Sono senza speranza: io più non viverò: abbi di me pietà, perocché i giorni miei sono un nulla. | 16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув! |
| 17 Che è l'uomo, che tu ne fai tanto conto? e perché il tuo cuore si occupa intorno a lui? | 17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу, |
| 18 Di gran mattino lo visiti, e lo metti repentinamente alla prova: | 18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі? |
| 19 Sino a quando mi negherai compassione, e non mi permetterai d'inghiottire la mia saliva? | 19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути? |
| 20 Peccai; che farò io con te, o osservatore degli uomini? Per qual motivo mi hai preso per tuo avversario, ond'io son divenuto grave a me stesso? | 20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе? |
| 21 Per qual motivo non togli il mio peccato, e perché non cancelli la mia iniquità? Ecco che io dormirò nella polvere, e se al mattino mi cercherai, io più non sarò. | 21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.» |
