1 Maccabees 6

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 About that time king Antiochus travelling through the high countries heard say, that Elymais in the country of Persia was a city greatly renowned for riches, silver, and gold;	1 Цар Антіох, проходивши через горішні краї, почув, що в Персії є Елімаїс, місто, славне багатством, сріблом та золотом,
2 And that there was in it a very rich temple, wherein were coverings of gold, and breastplates, and shields, which Alexander, son of Philip, the Macedonian king, who reigned first among the Grecians, had left there.	2 а в ньому храм вельми багатий, де були золоті панцері, щити та зброя, що там залишив був Олександер, син Филипа, цар македонський, що першим царював над греками.
3 Wherefore he came and sought to take the city, and to spoil it; but he was not able, because they of the city, having had warning thereof,	3 Антіох прибув і намагався захопити місто й пограбувати його, але не міг бо ті, що були в місті, довідалися про його намір
4 Rose up against him in battle: so he fled, and departed thence with great heaviness, and returned to Babylon.	4 та оружно виступили проти нього, так, що він, дуже прибитий, утік звідси геть, і повернувся у Вавилон.
5 Moreover there came one who brought him tidings into Persia, that the armies, which went against the land of Judea, were put to flight:	5 Коли ж він був ще в Персії, сповістили його, що війська, які пішли були в Юдею — розбиті,
6 And that Lysias, who went forth first with a great power was driven away of the Jews; and that they were made strong by the armour, and power, and store of spoils, which they had gotten of the armies, whom they had destroyed:	6 а Лісій, який був із сильним військом, двигнувся вперед, та мусів був утікати від юдеїв, що скріпилися завдяки зброї, силі та здобичі вельми великій, яку взяли від розбитих військ.
7 Also that they had pulled down the abomination, which he had set up upon the altar in Jerusalem, and that they had compassed about the sanctuary with high walls, as before, and his city Bethsura.	7 Юдеї повалили мерзоту, що її Антіох спорудив був на жертовнику в Єрусалимі, і храм, як перше, обвели високими мурами разом з Бетсуром, його містом.
8 Now when the king heard these words, he was astonished and sore moved: whereupon he laid him down upon his bed, and fell sick for grief, because it had not befallen him as he looked for.	8 І сталось, коли почув цар про все те, стривожився, почав вельми хвилюватись, упав на ліжко й захворів з горя, бо не так сталось, як йому бажалось.
9 And there he continued many days: for his grief was ever more and more, and he made account that he should die.	9 Довго пробув він там, бо на нього все находив великий смуток, і він гадав, що має вмерти.
10 Wherefore he called for all his friends, and said unto them, The sleep is gone from mine eyes, and my heart faileth for very care.	10 Скликав усіх своїх друзів і сказав їм: «Сон зник з моїх очей, від смутку мліє серце,
11 And I thought with myself, Into what tribulation am I come, and how great a flood of misery is it, wherein now I am! for I was bountiful and beloved in my power.	11 і сказав я у серці своїм: Яка печаль, який великий смуток найшов тепер на мене, — я, що був такий добрий та всіма люблений, коли був потужний,
12 But now I remember the evils that I did at Jerusalem, and that I took all the vessels of gold and silver that were therein, and sent to destroy the inhabitants of Judea without a cause.	12 тепер пригадую собі те зло, що заподіяв у Єрусалимі, коли забрав був увесь золотий та срібний посуд, що знаходився у ньому, та коли наказав був без причини винищити мешканців Юдеї.
13 I perceive therefore that for this cause these troubles are come upon me, and, behold, I perish through great grief in a strange land.	13 Знаю, що через те спіткало мене лихо, й ось я гину у великім смутку на чужині.»
14 Then called he for Philip, one of his friends, who he made ruler over all his realm,	14 Прикликав він Филипа, одного з своїх друзів, і настановив його над усім своїм царством,
15 And gave him the crown, and his robe, and his signet, to the end he should bring up his son Antiochus, and nourish him up for the kingdom.	15 давши йому вінець свій, одежу й перстень, щоб він опікувався Антіохом, його сином, і приготував його до царства.
16 So king Antiochus died there in the hundred forty and ninth year.	16 Цар Антіох помер там 149 року.
17 Now when Lysias knew that the king was dead, he set up Antiochus his son, whom he had brought up being young, to reign in his stead, and his name he called Eupator.	17 Лісій, довідавшись про смерть царя, настановив царем Антіоха, його сина, якого виховав був змалку, і назвав його Евпатором.
18 About this time they that were in the tower shut up the Israelites round about the sanctuary, and sought always their hurt, and the strengthening of the heathen.	18 Ті, що були у твердині, оточили Ізраїля з усіх боків у храмі й усякими способами старались чинити йому зло й підтримувати поган.
19 Wherefore Judas, purposing to destroy them, called all the people together to besiege them.	19 Юда вирішив вигубити їх, тож скликав увесь народ свій, щоб їх обложити.
20 So they came together, and besieged them in the hundred and fiftieth year, and he made mounts for shot against them, and other engines.	20 І зібрались юдеї, і 150 року обложили кріпость насипами й таранами.
21 Howbeit certain of them that were besieged got forth, unto whom some ungodly men of Israel joined themselves:	21 Та дехто прорвався з облоги, і до них пристали деякі з перевертнів з-поміж Ізраїля,
22 And they went unto the king, and said, How long will it be ere thou execute judgment, and avenge our brethren?	22 а, прибувши до царя, сказали: «Коли ти вже вчиниш розправу і помстишся за братів наших?
23 We have been willing to serve thy father, and to do as he would have us, and to obey his commandments;	23 Ми добровільно взяли служити батькові твоєму, жити за його наказами і бути слухняними супроти його розпорядків,
24 For which cause they of our nation besiege the tower, and are alienated from us: moreover as many of us as they could light on they slew, and spoiled our inheritance.	24 і через те земляки наші обложили кріпость, відсахнулись від нас, ба навіть повбивали тих із нас, що їм потрапили до рук, а наші маєтки розграбували.
25 Neither have they stretched out their hand against us only, but also against their borders.	25 І то не тільки на нас простягнули руку, але й на всі краї сусідні.
26 And, behold, this day are they besieging the tower at Jerusalem, to take it: the sanctuary also and Bethsura have they fortified.	26 Ось бо й нині обложили вони кріпость у Єрусалимі, щоб її здобути; укріпили храм і Бетсур,
27 Wherefore if thou dost not prevent them quickly, they will do the greater things than these, neither shalt thou be able to rule them.	27 і як ти їх не випередиш прудко, то вони ще гіршого, ніж це, накоять, і ти не зможеш тоді спинити їх.»
28 Now when the king heard this, he was angry, and gathered together all his friends, and the captains of his army, and those that had charge of the horse.	28 Розгнівавсь цар, коли вчув те, і зібрав усіх своїх друзів, вождів свого війська і начальників кінноти.
29 There came also unto him from other kingdoms, and from isles of the sea, bands of hired soldiers.	29 І з других царств і з островів, що на морі, прибули теж до нього наймані війська,
30 So that the number of his army was an hundred thousand footmen, and twenty thousand horsemen, and two and thirty elephants exercised in battle.	30 і було число військ його 100 000 піхоти, 20 000 кінноти і 32 вишколені до війни слони.
31 These went through Idumea, and pitched against Bethsura, which they assaulted many days, making engines of war; but they of Bethsura came out, and burned them with fire, and fought valiantly.	31 Пройшли вони крізь Ідумею, отаборились біля Бетсуру і, спорудивши знаряддя, воювали чимало днів. А ті, прорвавши облогу, спалили те знаряддя й воювали мужньо.
32 Upon this Judas removed from the tower, and pitched in Bathzacharias, over against the king's camp.	32 Тоді Юда відступив від твердині й отаборився біля Бетзахарії навпроти царського табору.
33 Then the king rising very early marched fiercely with his host toward Bathzacharias, where his armies made them ready to battle, and sounded the trumpets.	33 Цар, уставши рано-вранці, двигнув своє військо швидко по дорозі до Бетзахарії, де вишикувались до бою війська й засурмили.
34 And to the end they might provoke the elephants to fight, they shewed them the blood of grapes and mulberries.	34 Перед слонами вояки поставили виноградний та шовковичний сік, щоб їх під’юдити до бою.
35 Moreover they divided the beasts among the armies, and for every elephant they appointed a thousand men, armed with coats of mail, and with helmets of brass on their heads; and beside this, for every beast were ordained five hundred horsemen of the best.	35 Тварин було розділено поміж рядами: до кожного слона було приставлено 1000 чоловік у броні сітчастій, з бронзовими шоломами на головах; до того 500 добірних їздців були приділені до кожної тварини.
36 These were ready at every occasion: wheresoever the beast was, and whithersoever the beast went, they went also, neither departed they from him.	36 Ці їздці випереджали кожен рух тварини: куди б вона не йшла, вони йшли разом з нею, і від неї не відставали.
37 And upon the beasts were there strong towers of wood, which covered every one of them, and were girt fast unto them with devices: there were also upon every one two and thirty strong men, that fought upon them, beside the Indian that ruled him.	37 На кожнім слоні була для захисту укріплена дерев’яна башта, прив’язана до нього поясами, а в кожній башті чотири вояки, що з неї билися, і його погонич — індієць.
38 As for the remnant of the horsemen, they set them on this side and that side at the two parts of the host giving them signs what to do, and being harnessed all over amidst the ranks.	38 Решту ж їздців розставив цар на однім і на другім крилі війська, щоб настрахати ворога й захистити ряди.
39 Now when the sun shone upon the shields of gold and brass, the mountains glistered therewith, and shined like lamps of fire.	39 Коли ж сонце слало промені на золоті та бронзові щити, гори від них блищали й, неначе світичі, палали світлом.
40 So part of the king's army being spread upon the high mountains, and part on the valleys below, they marched on safely and in order.	40 Частина царського війська розсипалась по високих горах, частина ж по рівнині; усі посувалися спокійно і в порядку.
41 Wherefore all that heard the noise of their multitude, and the marching of the company, and the rattling of the harness, were moved: for the army was very great and mighty.	41 Усіх, хто чули гомін такого численного війська та його походу, і гуркіт зброї, проймав страх, бо військо було вельми велике й сильне.
42 Then Judas and his host drew near, and entered into battle, and there were slain of the king's army six hundred men.	42 Юда та його військо наблизились до місця битви, і полягло з царського війська 600 чоловік.
43 Eleazar also, surnamed Savaran, perceiving that one of the beasts, armed with royal harness, was higher than all the rest, and supposing that the king was upon him,	43 Єлеазар, що звався Аваран, побачив одну з тварин, яка була прибрана у царський панцер та перевищувала усіх інших, тож думав, що на ній був цар,
44 Put himself in jeopardy, to the end he might deliver his people, and get him a perpetual name:	44 і, щоб спасти народ свій і придбати собі вічне ім’я, пожертвував самим собою.
45 Wherefore he ran upon him courageously through the midst of the battle, slaying on the right hand and on the left, so that they were divided from him on both sides.	45 Він сміло кинувся через ряди на неї і, мордуючи направо й наліво так, що ворог розділивсь перед ним сюди й туди,
46 Which done, he crept under the elephant, and thrust him under, and slew him: whereupon the elephant fell down upon him, and there he died.	46 підкравсь під слона, вдарив його мечем з-під споду й забив його. Слон поваливсь на землю поверх нього, і Єлеазар сконав там.
47 Howbeit the rest of the Jews seeing the strength of the king, and the violence of his forces, turned away from them.	47 Юдеї, довідавшись про силу царства й запал царського війська, відступили.
48 Then the king's army went up to Jerusalem to meet them, and the king pitched his tents against Judea, and against mount Sion.	48 Царські війська двигнулися назустріч юдеям у Єрусалимі, і цар отаборився проти Юдеї навпроти гори Сіону,
49 But with them that were in Bethsura he made peace: for they came out of the city, because they had no victuals there to endure the siege, it being a year of rest to the land.	49 уклавши мир з мешканцями Бетсуру, що вийшли з міста, бо не мали харчів, щоб витримати облогу, — рік бо той був суботній.
50 So the king took Bethsura, and set a garrison there to keep it.	50 Цар зайняв Бетсур і поставив там залогу, щоб його охороняти.
51 As for the sanctuary, he besieged it many days: and set there artillery with engines and instruments to cast fire and stones, and pieces to cast darts and slings.	51 Він довго стояв табором перед храмом і поставив там тарани, машини, вогнеметалки, каменеметалки й скорпіони, щоб кидати з них стріли, а також і пращі.
52 Whereupon they also made engines against their engines, and held them battle a long season.	52 Ті, що були в облозі, теж виставили машини проти машин, і війна затягнулась довго,
53 Yet at the last, their vessels being without victuals, (for that it was the seventh year, and they in Judea that were delivered from the Gentiles, had eaten up the residue of the store;)	53 але харчів не було по засіках, бо то був сьомий рік, і втікачі, що врятувались від поган у Юдею, поїли те, що лишилося від запасів.
54 There were but a few left in the sanctuary, because the famine did so prevail against them, that they were fain to disperse themselves, every man to his own place.	54 Мало мужів зосталось у храмі, бо голод наліг сильно, й інші порозбігались, кожен до себе додому.
55 At that time Lysias heard say, that Philip, whom Antiochus the king, whiles he lived, had appointed to bring up his son Antiochus, that he might be king,	55 Тим часом Лісій почув, що Филип, якого цар Антіох, ще за життя, настановив був виховувати свого сина Антіоха та приготувати його до царства,
56 Was returned out of Persia and Media, and the king's host also that went with him, and that he sought to take unto him the ruling of the affairs.	56 повернувся з Персії і Мідії, разом з військами, які були пішли з царем, і намагається захопити владу.
57 Wherefore he went in all haste, and said to the king and the captains of the host and the company, We decay daily, and our victuals are but small, and the place we lay siege unto is strong, and the affairs of the kingdom lie upon us:	57 От і вирішив він двигнутися чимдуж, тож і сказав цареві, начальникам війська й воякам: «Щодня нас меншає, харчів у нас мало, і місце, що облягаємо, укріплене добре, а тут ще й державні справи на нас налягають.
58 Now therefore let us be friends with these men, and make peace with them, and with all their nation;	58 Подаймо оцим людям праву руку й укладімо мир із ними, а й з усім їхнім народом.
59 And covenant with them, that they shall live after their laws, as they did before: for they are therefore displeased, and have done all these things, because we abolished their laws.	59 Даймо їм змогу жити за їхніми законами, як то було раніше, бо то з-за своїх звичаїв, які ми були скасували, скипіли вони гнівом і наробили цього всього.»
60 So the king and the princes were content: wherefore he sent unto them to make peace; and they accepted thereof.	60 Сподобалося це слово цареві й начальникам, і він послав послів, щоб укласти мир з юдеями, і вони прийняли.
61 Also the king and the princes made an oath unto them: whereupon they went out of the strong hold.	61 Цар і начальники заприсяглися, і щойно тоді юдеї вийщли з твердині.
62 Then the king entered into mount Sion; but when he saw the strength of the place, he broke his oath that he had made, and gave commandment to pull down the wall round about.	62 Тоді цар увійшов на Сіон-гору і, розглянувши укріплене місце, зламав присягу, якою був поклявся, і велів зруйнувати мури навколо.
63 Afterward departed he in all haste, and returned unto Antiochia, where he found Philip to be master of the city: so he fought against him, and took the city by force.	63 Потім рушив чимдуж і вернувся в Антіохію, де знайшов Филипа, що панував над містом але він вирушив на нього війною і зайняв місто силою.